До 80-річчя Лисюка Володимира Васильовича
“Бути людиною – це і значить
відчувати, що ти за все відповідаєш.”
Антуан де Сент – Екзюпері
Ці слова всесвітньо відомого французького письменника й авіатора якнайкраще характеризують основоположні риси натури нашого сьогоднішнього Ювіляра. Так, відповідальність – це те, що супроводжує Володимира Васильовича Лисюка все свідоме життя. На початку трудової кар’єри – це відповідальність за себе особисто, за все, що робиш, а ще більше за те, чого не вдалося зробити. З роками тягар відповідальності приймає все масштабніші розміри, адже, впевнено крокуючи по службовій “драбині”, він відповідав уже за караул, підрозділ а згодом і за всю область. В буремному 1986-му році ця відповідальність сягнула захмарних розмірів – протягом місяця він відповідав за пожежну безпеку зруйнованої Чорнобильської атомної електростанції та 30 – кілометрової оперативної зони навколо неї.
25 травня 2017 року Володимиру Васильовичу виповнюється 80 років. Але він і дотепер не воліє почивати на лаврах, які заслужив бездоганною 38 – річною службою в пожежній охороні. Свій безцінний професійний досвід, активну громадянську позицію, щире вболівання за майбутнє пожежно-рятувальної служби він несе молодому поколінню співробітників, при кожній нагоді ділиться з ними своїми знаннями, переконаннями, які базуються на історичному досвіді багатьох поколінь рятувальників Дніпропетровщини.
Отже, хто він наш герой?
Полковник внутрішньої служби у відставці Лисюк Володимир Васильович народився 25 травня 1937 року у місті Козятині, що на Вінниччині. У 1958 році закінчив Львівське пожежно-технічне училище МВС СРСР, а в 1969 році – своєрідну “академію пожежної безпеки” (на той час найперспективніший навчальний заклад) – Вищу інженерну пожежно-технічну школу МВС СРСР у Москві.
Після закінчення в 1958 році Львівського пожежно-технічного училища МВС СРСР проходив службу на посадах середнього та старшого начальницького складу підрозділів та служб пожежної охорони Дніпропетровської області. Свою практичну діяльність розпочав на посаді інспектора 10-ої самостійної воєнізованої пожежної частини м. Кривого Рога. Після закінчення в 1969 році ВІПТШ МВС СРСР проходив службу на посадах начальницького складу в підрозділах та апараті управління пожежної охорони УМВС Дніпропетровської області. За цей період пройшов шлях від начальника караулу до заступника начальника управління пожежної охорони Дніпропетровської області. На посаду заступника начальника управління пожежної охорони УВС Дніпропетровського облвиконкому був призначений у 1977 році, на якій працював понад шістнадцяти років. Загальний трудовий стаж Володимира Васильовича ледве не сягає шестидесяти років.
Вражаюча статистика, вистачило би не на одну далеко не останню посадову особу в штатно-посадовому розкладі тодішнього управління пожежної охорони області. А якщо до голих анкетних цифр додати сотні, а то і тисячі пожеж та надзвичайних ситуацій, в ліквідації яких він безпосередньо брав участь в якості керівника гасіння пожежі та опосередковано, як заступник начальника обласного управління. Чого тільки вартує той спекотний літній місяць (з 25 червня по 25 липня 1986 року) нечуваної до того відповідальності за кожного з 205-ти Дніпропетровських ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Та ще й цілих 16 років цілодобово нести персональну відповідальність за відбір та підготовку професійних кадрів, організацію служби і пожежогасіння в підрозділах пожежної охорони на всій території Дніпропетровської області. І у тому, що в цей історичний період вогнеборці Дніпропетровщини завжди відзначалися, як одні з найкращих в Україні, і далеко не “пасли задніх” на теренах колишнього СРСР, є велика заслуга нашого Ювіляра – Володимира Васильовича Лисюка.
Запорукою його успішної роботи завжди були дисципліна (як особиста, так і службова), вимогливість (в першу чергу до самого себе), цілеспрямованість і наполегливість. Але, як завжди підкреслює полковник Лисюк В.В., першочерговим у вирішенні поставлених перед службою завдань є людський фактор – як вивчиш людей, підготуєш їх професійно, таким і буде кінцевий результат. Далеко за прикладами ходити не треба. За часів керівництва Володимира Васильовича рушійною силою організації служби і пожежогасіння названі з однойменним відділом УПО (начальник відділу – Якименко В.О.) був, беззаперечно, штаб пожежогасіння (нині ОКЦ). Володимир Васильович ретельно відбирав кандидатів до цього підрозділу і за результатами аналізу особистих і професійних якостей кожного з кандидатів створив дійсно мозковий центр всієї обласної служби. Що не прізвище – то легенда, зразок мужності, відваги і беззаперечної відданості професії: Бойченко Микола Олексійович, Горб Олександр Кирилович, Кульбач Сергій Сергійович, Козлов Валерій Гнатович, Пушко Анатолій Григорович, Пушкін Володимир Євгенович, Кравець Григорій Опанасович, Геращенко Олег Васильович та багато інших професіоналів вищого ґатунку. А завдання полковника внутрішньої служби Лисюка В.В., як керівника, зробити так, щоб співпраця цих непересічних особистостей давала максимальний для служби результат. І йому це блискуче вдалося.
Глибока теоретична підготовка, великий практичний досвід роботи, неабияка цілеспрямованість і наполегливість дозволяли йому завжди забезпечувати виконання поставлених перед його службою завдань. Неабиякі організаторські здібності, яскраво виражені лідерські якості здобули йому беззаперечний авторитет серед особового складу та керівництва пожежної охорони області та України.
У період з 25 червня по 25 липня 1986 року на чолі зведеного загону протипожежної служби цивільної оборони Дніпропетровської області брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якості заступника керівника протипожежної служби в 30-ти кілометровій оперативній Чорнобильській зоні. Відповідаючи за організацію служби, виконав величезний обсяг роботи щодо налагодження взаємодії всіх сил і засобів, які відповідали за пожежну безпеку на атомній станції та в 30-ти кілометровій зоні, забезпечив відновлення після трагічних подій 26 квітня чергування бойових розрахунків безпосередньо на ЧАЕС з 09 липня 1986 року, за належної нагоди очолював підрозділи, які брали участь в гасінні пожеж торфу в лісових масивах Чорнобильської зони. Завдяки його зусиллям була налагоджена робота профілактичної групи державного пожежного нагляду безпосередньо на станції, що дозволило запобігти допущення порушень при проведенні численними службами ліквідаційних робіт, які могли призвести до згубних наслідків. Інтереси служби ставив над особистими. Його дії були високо оцінені урядовою комісією, керівництвом МВС України та УПО МВС України.
За час бездоганної служби Володимир Васильович неодноразово заохочувався керівництвом держави та УМВС України у Дніпропетровській області: нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2006), медалями «За працю і звитягу» (2003), «Захиснику Вітчизни» (1999), «За відвагу на пожежі» (1974,1984), «За бездоганну службу» І, ІІ і ІІІ ст., «Ветеран праці» (1984), «Почесна відзнака МНС» (2004), 15 іншими відомчими та громадськими нагородами.
Після звільнення зі служби Володимир Васильович залишається повноправним і активним членом колективу Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області. Він є членом обласної ради ветеранів Всеукраїнської Асоціації ветеранів війни та служби цивільного захисту. Його великий практичний досвід вкупі зі справжнім професійним патріотизмом, маємо надію, ще багато років будуть приносити відчутну користь у справах виховання нових поколінь рятувальників відданості нелегкій але дуже благородній професії – рятування людей і довкілля.
Щастя, здоров’я, незгасимого оптимізму і натхнення, шановний Володимире Васильовичу!
Валентин Тарадайко
Шановний Володимире Васильовичу!
З нагоди Вашого Ювілею, на знак щирої поваги та визнання, прийміть сердечні вітання від колективу Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області й від мене особисто!
Багато років свого життя Ви віддали пожежно-рятувальній службі, виконанню завдань державного значення із забезпечення пожежної та техногенної безпеки Дніпропетровщини та усієї країни. Пліч-о-пліч з побратимами Ви рятували державу і світ від найбільшої техногенної катастрофи в історії людства – аварії на Чорнобильській атомній електростанції. На ваші молоді роки в пожежній охороні випало чимало випробувань, які Ви завжди долали гідно, стаючи переможцем в боротьбі з вогняною стихією.
Ми пишаємось, що маємо нагоду переймати Ваш безцінний досвід та знання. Дякуємо Вам, шановний Володимире Васильовичу, за активну життєву позицію та вірність службовому обов’язку. Для нових поколінь офіцерів Ви є прикладом мужності, відданості справі та честі. За свою невтомну самовіддану працю Ви отримали заслужену повагу та щире визнання колег.
У цей урочистий день, шановний Ювіляре, багатотисячний колектив рятувальників бажає Вам міцного здоров’я, довгих років життя та бадьорості, родинного благополуччя, матеріального добробуту та сімейного затишку. Нехай кожен новий день приносить Вам лише радість, добро, любов і буде сповнений незабутніх вражень, обійдуть Вас стороною труднощі нелегкого нашого сьогодення, здійсняться найзаповітніші мрії та побажання!
Нехай Господь оберігає Вас на широкому життєвому шляху!
З повагою,
начальник Головного управління
Андрій Кульбач
