Нещодавно, в місті Чернігові стало на одного героя більше. Був звичайний день, мала бути звичайна поїздка на тролейбусі, але ні…
Сталося все 9 лютого близько другої години дня. Похмура волога погода. Люди на зупинці стоять та чекають свого транспорту, одним з них був майстер виробничого навчання Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Олександр Ромащенко. Поруч з ним стояла бабуся зі своїми онуками та сумками. На зупинку приїхав тролейбус і люди стали поступово заходити в нього. Олександр, як і належить, пропустив вперед бабусю, вона спочатку поставила в транспорт онука, йому всього 3 роки, а потім вже сама із сумками піднялась всередину. За нею почала підніматися її одинадцятирічна онучка Єва, вона ступила на першу сходинку, потім на другу і раптово підлога вдарила її струмом. Вона голосно крикнула і впала додолу. Рюкзак, що знаходився у Єви на спині, врятував голову від удару об асфальт. Її тіло лежало поміж тролейбусом і тротуаром, тремтячи від напруги, а ноги залишилися на сходинці транспорту. Вона не могла промовити ані слова.
– Я розумію, що не знайду суху палицю, – розповідає Олександр, – та і шукати рукавицю нема часу.
Тож він, не довго думаючи, схопив дівчинку за куртку,прийнявши удар струмом на себе, і відтягнув її звідти. – Я бачу що вона без свідомості та намагаюся знайти пульс, але в таких ситуаціях кожна секунда на рахунку життя людини. Я схопив її під руку, в неї був відкритий рот, та вдарив по обличчю 2-3 рази і вона одразу прийшла до тями. – говорить рятівник.
Після цього Олександр посадив дівчинку на лавку. Він оглянувся довкола, і зрозумів, що ніхто з довкола присутніх, а таких «зівак» було багато, навіть не викликав швидку допомогу та зробив це сам.
По приїзду швидкої Олександра забрали до 2-ї міської лікарні, де його обстежили та надали йому медичну допомогу. Лікарі наполягали на тому, щоб він залишився на стаціонарне лікування, та Олександр відмовився.
Єву відвезли до обласної дитячої лікарні, там їй провели повне обстеження, надали медичну допомогу, і вже ввечері вона була вдома поруч з батьками, і її життю та здоров’ю нічого не загрожувало.
Наступного дня і мама дівчинки, і бабуся щиро дякували герою-рятівнику за врятоване ним життя Єви.
Героями не народжуються, героями стають!
Ганна Дубина, методист НМЦ ЦЗ та БЖД Чернігівської області
