Частина 3

Новорічні канікули першого класу. Школярик вже призвичаївся до умов школи, знайшов друзів, звик до навчального режиму. До режиму звикли й батьки. Життя, яке летіло шкереберть іще пів року тому, налагодилось.

Дитина зі «знервованого і агресивного незнайомця» знову стає добре знайомою, лагідною і передбачуваною. Якщо ця метаморфоза не відбулася протягом пів року, необхідно звернути більше уваги на умови перебування у навчальному закладі. З’ясувати у вчителя, як почувається дитина у школі, чи має друзів, наскільки складно їй дотримуватись режиму дня та виконувати вимоги вчителів. Можливо, їй необхідна допомога чи підтримка дитячих спеціалістів (логопеда, дефектолога, психолога, педіатра й т. ін.).

 

Молодша школа

Необхідно проаналізувати, скільки часу на день дитина може присвятити грі. Потреба у грі залишається досить високою, крім того, вона є важливим засобом пробудження інтересу до навчання, подолання страхів, тривожності, способом відпрацювання навичок виходу зі складної ситуації та моделюванням побудови певних соціальних відносин.

Багато хто з батьків вважає, що з походом дитини у перший клас її дитинство закінчилося. У неї має бути щільний графік шкільних та загальнорозвивальних занять і особиста відповідальність за досягнення високих навчальних результатів.

А насправді молодша школа – це саме розквіт дитинства, коли школярики просто зобов’язані гратися, вчитись у цікавій ігровій формі, робити помилки, знаходити їх і виправляти, розважатись з іншими дітьми та мати вільний час, для того, щоб проводити його на власний розсуд. Іноді – нудьгувати. Бо саме через нудьгу часто виникають спонтанні ідеї до розваг, а з ними розвивається уява та нестандартність у пошуках шляхів до їх втілення.

Але останні роки, через велику кількість електронних засобів для розваг (телевізор, комп’ютер, планшет, Інтернет), наші діти мало стикаються з нудьгою, не вміють її долати, відповідно – не докладають зусиль до урізноманітнення власного дозвілля.

Та ще й батьки часто вважають, що час необхідно проводити лише з користю для розвитку, забуваючи, що для себе обирають спосіб відпочинку на власний розсуд, не замислюючись, чи корисний він для розвитку, і  керуючись лише тим, чи приносить він задоволення. Але діти, буває, позбавляються права обрати спосіб проведення вільного часу, іноді й самого вільного часу.

 

Негативні наслідки тотальної зайнятості

Здавалося б, повна зайнятість, відсутність часу на «погані думки» й цікаві розвивальні заняття мають йти лише на користь дітям. Але насправді існує низка негативних наслідків тотальної зайнятості, про які необхідно знати. По перше, такий шалений ритм дуже виснажує, відсутність часу на особисті справи – дратує. Молодші школярі ще не зможуть про це свідомо сказати батькам, а у підлітків таке перевантаження викликає бурю підсвідомого протесту. Все частіше батьки звертаються до психологів із запитом про те, що семи-восьмикласник нічого не хоче: ні вчитися, ні відвідувати заняття, ні спілкуватися з однолітками, ні просто виходити з дому. І в анамнезі таких дітей – обов’язково різні види раннього розвитку, безліч додаткових занять (мови, спортивні секції тощо) і досить непогані результати навчання та позашкільної діяльності. Такий насичений режим сприяє фізичному й емоційному виснаженню. Й небажанню. Всього.

Якщо дитина досить витривала, вона може спокійно пережити таке навантаження впродовж шкільного життя. Але після закінчення школи в неї виявиться дуже багато вільного часу й невміння ним розпоряджатися без щільного графіка, складеного батьками. Тому далеко не поодинокі історії про те, як, вступивши на перший курс коледжу або вишу та звільнившись від опіки батьків, діти намагаються надолужити нестачу вільного часу в шкільний період, знаходять собі не зовсім прийнятні компанії, не відвідують заняття у навчальних закладах і под.

Ще варіант – звичка до насиченого графіка може провокувати незадоволеність роботою, якщо вона виявиться досить одноманітною і монотонною, знаходження для себе постійних додаткових навантажень, суспільно-корисних справ, які забирають багато часу й енергії та призводять до виснаження, значного скорочення робочого віку і часу знаходження в професії.

Але все це ще попереду. А в молодшій школі якраз саме розквіт розвитку певних здібностей, який необхідно брати до уваги й відстежувати, які саме здібності вашого чада домінують (див. таблицю).

Таблиця 1. Сенситивні період в молодшій школі

Вік	Сенситивний період	Що робити	Вчений, який досліджував
6–9 років	Дослідницькі, конструкторські пізнавальні здібності	Надавати для маніпуляцій конструктори, дозволяти розбирати / збирати механізми, татові брати з собою на СТО, у гараж, призвичаювати до допомоги по ремонту певних механізмів тощо.	Монтесорі
6–7 років	Формування мотиваційно-вольової сфери	Вводити поняття «обов’язки», контролювати їх виконання	Сергачов
8–9 років	Другий період мовних здібностей	Вивчати іноземні мови	Данилова
9–12 років	Період вченого	Дитина починає цікавитись діяльністю попередніх поколінь та готовими енциклопедичними знаннями. Долучати до цих знань, читати спочатку разом, потім стимулювати самостійне вивчення енциклопедичних знань за допомогою цікавих дитячих енциклопедій та відповідних гуртків.	Монтесорі
10–11 років	Пізнавальні здібності (різні інтереси та захоплення)	Дитина починає активно відвідувати всі гуртки й секції, вибираючи собі інтереси та захоплення. Допомогти визначитись з тим напрямом, де дитина почувається найуспішнішою і має кращі показники.	Данилова

 

Задатки та здібності

Уже до закінчення молодшої школи задатки повністю сформуються у здібності. Саме зараз час визначати нахили дитини та планувати її подальший освітній шлях. Саме в період закінчення молодшої школи (9–10 років), за даними вчених, відбувається суттєва перебудова у структурі й функціонуванні лобних областей кори головного мозку, завдяки чому поведінка стає більш контрольованою, прогнозованою та менш емоційною. Дитина вже готова до значних навчальних навантажень та має певні схильності в опануванні наук. Часто проявляються або гуманітарні, або математичні здібності. Трапляються випадки, коли учень успішно опановує обидва напрями (так звані загальні здібності). По закінченні молодшої школи бажано визначитися з напрямом навчання (чи технічний, чи гуманітарний буде домінувати). Повністю всю шкільну програму поглиблено вивчати не раціонально. Бажано зосередитись на вивченні певних дисциплін, а інші тримати на середньому або достатньому рівні.

На думку вчених, зацікавленість дітей шкільними предметами змінюється з дорослішанням. Так першачків більш приваблюють предмети практичної направленості – малювання, праця, фізкультура. У другому класі вже окреслюється коло улюблених предметів, а до третього класу залишається один-два улюблених. Саме у третьому-четвертому класі важливим стимулом до навчання є думка класного керівника і бажання її покращити. Крім того, на успішність і ставлення до навчання конкретної дитини істотно впливає загальне налаштування класу. І якщо у класі «не модно» навчатися – то мотивація зникає. Здавалося б, приклад дітей, які люблять і бажають навчатися, має стимулювати однокласників підійматися до їх рівня. Але у школі відбувається зовсім навпаки. Сильні діти знижують навчальну активність до середньої, яка прийнята у класі, щоб не відрізнятися від інших учнів.

На сьогодні точиться багато розмов щодо оцінки як засобу мотивації до навчальної діяльності.

Більшість вчених схиляється до думки, що шкільна оцінка для дитини – це стрес. Тому у початковій школі бажано використовувати безоцінне навчання, це знизить рівень шкільної тривожності у дітей. Дуже часто оцінка знань учня корелює з думкою вчителів і однокласників про нього, що дуже шкодить формуванню адекватної самооцінки дитини. Крім того, лише у третьому-четвертому класі дитина прагне одержати чіткіше уявлення про свої успіхи та навчальні прогалини. І лише тоді оцінка допомагає у формуванні уявлення про себе, власної внутрішньої позиції.

У початковій школі відбувається подальше становлення та зміцнення характеру. Характер формується, у першу чергу, в спілкуванні з оточенням та під час подолання труднощів, які виникають у навчальній та домашній діяльності.

Рівень та щільність спілкування дозволяє дитині пристосовуватись до індивідуальних особливостей інших дітей, які істотно відрізняються один від одного, це дозволить урізноманітнити способи ефективного спілкування. У класі починають формуватися «малі групи» на основі особистісної симпатії, спільної діяльності. Якщо у першому-другому класі симпатії часто змінюються, то в третьому-четвертому вже мають досить сталий характер, міжособистісне спілкування стає тіснішим і тривалішим. Навіть якщо існують певні негативні моменти, друзі можуть справлятися з ними й продовжують товаришувати.

Дуже важливо, щоб у цьому віці діти брали участь в роботі по дому, де вони одержуватимуть навички для майбутнього дорослого життя, тому так важливо, щоб у молодшого школяра була «власна територія», яку б він вчився самостійно доглядати (наводити лад, турбуватись про хатніх улюбленців, відпрацьовувати навички самообслуговування), спочатку з допомогою дорослих, а потім і самостійно.

У спілкуванні з дорослими діти часто вдаються до маніпуляцій. І якщо певний вид поведінки буде давати вигоду маленькому маніпулятору, він буде закріплюватись і повторюватись досить часто. Але власним маніпуляціям діти вчаться у спілкуванні з оточенням. Тому дуже важливо надавати позитивний приклад для наслідування.

Діти дорослішають і планомірно підходять до кризи підліткового віку.

 

Продовження

Олена ДИШКАНТ, канд. психол. наук, УкрНДІЦЗ