Традиційно, у весняний та осінній періоди зростає кількість випадків виникнення пожеж у екосистемах. Переважна більшість таких загорянь виникає з вини людей й зокрема через порушення правил пожежної безпеки. Окрім цього, внаслідок випалювань сухостою та промислового сміття також погіршується загальна екологічна ситуація в країні
Скажімо при згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється близько дев’яти кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, важкі метали та канцерогенні сполуки. З димом у повітря потрапляють діоксини – одні з найотрутніших речовин. Разом із сухою травою та опалим листям, як правило згоряє і чимало різного сміття, що суттєво посилює забруднення атмосфери.
Скажімо при згорянні одного поліетиленового пакета в повітря потрапляє до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість з яких є отруйними. Саме вони стають причиною погіршення стану здоров’я, викликаючи дертя в горлі, кашель та викликають інші хворобливі стани.
Дим від горіння пластикових відходів містить канцерогенні поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ). Особливо погано цей дим впливає на тих, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзиліти.
НАСЛІДКИ СПАЛЮВАННЯ СУХИХ РОСЛИННИХ ЗАЛИШКІВ
Дуже часто спалювання сухих рослинних залишків призводить до крупномасштабних пожеж. Швидкість поширення вогню при цьому надзвичайно висока, а локалізовувати такі пожежі на відкритих територіях дуже складно.
Часто-густо пора випалювання залишків рослин припадає на час розмноження диких тварин та інших живих організмів. Після інтенсивного спалювання трави й інших речовин у місцях гніздування птахів, вони можуть надовго покинути цю місцевість.
При спалюванні рослинності, зокрема опалого листя, гине багато дрібних ссавців, комах та молюсків, які не здатні врятуватися.. Хтось із них згоряє, а хтось – задихається від їдкого диму, при цьому повторне заселення випаленої території відбувається дуже повільно.
Загалом спалювання залишків рослин та жнивних залишків завдає непоправної шкоди здоров’ю населення. Також дуже небезпечним є спалювання виробів із дерева: ДВП, ДСП, фанери, й інших матеріалів, покритих формальдегідними смолами, свинцем тощо.
Дим від вогнищ за туману може утворювати смог і надовго зависати у повітрі. Потрапляючи до легень, смог викликає суттєве погіршення стану здоров’я людини.
Окрім безпосередньої загрози для здоров’я людини, спалювання листя і сухої трави призводить до такої екологічної шкоди. Унаслідок спалювання стається руйнування ґрунтового шару, оскільки вигоряють рослинні залишки, до складу яких входять ґрунтоутворюючі мікроорганізми. За нормальних умов, коли листя перегниває, у ґрунті утворюються поживні речовини, потрібні для подальшого розвитку рослин. А зола, що утворюється при згорянні не відноситься до ефективних удобрювачів ґрунту. Більше того, щорічне спалювання листя спричинює виснаження ґрунтів й, відповідно, призводить до зниження врожайності.
Разом з цим, випалювання сухостою на природних ділянках призводить до знищення насіння і коріння рослин, пошкоджує нижні частини дерев і кущів, а іноді, також і верхні частини їхнього коріння. При спалюванні трави на присадибних ділянках й на покосах виникає загроза перекидання вогню на інші ділянки. Таким чином, утворюються передумови для виникнення лісових пожеж і загроза загорянь житлових будинків.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачається відповідальність за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та листя у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або за порушення умов такого дозволу. Цей випадок правопорушення тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-340 гр.), а для посадових осіб – від п’ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1190 гр.)” (ст. 77-1 КУпАП).
До речі, від 15.11.2009 року № 1708-V1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення у сфері довкілля», внесено зміни до статті 245 Кримінального Кодексу України, котра викладена у такій редакції:
«Стаття 245. Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу
- Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим небезпечним способом – караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.
- Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років» .
Керуючись статтею 50 Конституції України, що гарантує кожному громадянину безпечне для життя і здоров’я довкілля, кожен з нас має законне право боротися з таким явищем.
КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
– спалювати рослинні залишки на території підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок; спалювати всі види відходів на прибудинкових територіях і в сміттєзбірниках, на території зелених насаджень;
Правила безпечної поведінки під час пожежонебезпечного періоду
Підприємствам, установам, організаціям (незалежно від виду їх діяльності, форм власності) та громадянам забороняється:
– розведення багать у лісі; заїзд на територію лісового фонду транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети; відвідування населенням хвойних насаджень при підвищеному класі пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) за умовами погоди; палити, кидати у лісі непогашені сірники, недопалки; випалювати траву та інші рослинні рештки на землях лісового фонду та сільськогосподарського призначення, а також на інших земельних ділянках, що безпосередньо примикають до лісу та сільськогосподарських угідь; залишати під час будівництва доріг, газопроводів, мереж електропередачі, зв’язку, радіофікації, інших комунікацій та об’єктів деревні залишки і горючі матеріали; звалювати та спалювати у лісових насадженнях, поблизу сільськогосподарських угідь та торфовищ сміття, будівельні залишки, побутові та горючі відходи тощо.
Одним із найефективніших способів зниження кількості пожеж в екосистемах і зменшення збитків від них – це проведення роз’яснювальної роботи з цих питань у закладах освіти, серед молоді, громадян старшого віку, а також для працівників сільськогосподарських і лісогосподарських організацій, з метою їх відмови від свідомого випалювання сухої рослинності.