«Найкраща звичка – не мати ніяких звичок».
А. Декурсаль
«Взагалі-то я п’ю мало, але коли я вип’ю, то стаю іншою людиною, а ця людина може випити дуже багато».
Тест гумористичних фраз
Сучасна людина живе в умовах постійної спокуси. Не дивно, що серед виховних завдань сучасності І. Бех називає: «Навчити дітей розпізнавати ситуацію спокуси». У період становлення особистості родина, заклади освіти, медичні установи, громадські організації мають сприяти формуванню у неї здатності розпізнавати і уникати небезпечних ситуацій. Починаючи з підліткового, особливо в юнацькому, дорослому періодах, коли контроль сім’ї над особистістю послаблюється, а свобода вибору стилю життя стає завданням самої людини, уся відповідальність за наслідки такого вибору лягає на плечі самої людини. Важливо, щоб до цього часу особистість мала уявлення про різноманітні залежності, які можуть полонити її, їх види, сутність і шляхи уникнення. А у випадках потрапляння в тенета залежності, сама людина і її близькі знали шляхи подолання та місця, де їм можуть надати допомогу.
ТОНКА МЕЖА
Цікаво, що майже всі види залежностей базуються на захопленнях, які притаманні людям (робота, ігри, художня, наукова, технічна творчість, подорожі, спорт, протилежна стать, дегустація їжі й напоїв, колекціонування, турбота про власне здоров’я, тварин тощо). Виникає запитання: «Як, коли, за яких умов звичайні захоплення людини перетворюються в залежності?». На нашу думку, все визначається мірою, доречністю і здатністю контролювати самою людиною ці заняття. Допоки те, чим займається людина, не перешкоджає їй виконувати усі обов’язки, які забезпечують її життєздатність (і які часто-густо вона добровільно прийняла), не впливає негативно на її здоров’я, здоров’я оточуючих, стосунки з людьми – це ще просто захоплення. Проте межа, що розділяє захоплення і залежності, дуже тонка та й у кожного своя.
Залежна поведінка – це поведінка ризику, тобто поведінка, яка призводить або приховує в собі небезпеку призвести до руйнування особистості, її психічних або соматичних хвороб, смерті
Практично завжди та чи інша залежність виникає у процесі певної активності, поведінки, дій, акцій. Найбільше проявляється вона у поведінці, що характерна для одного із видів залежностей.
Життя наших сучасників наповнене ризиком виникнення великої кількості різноманітних залежностей і щороку їх кількість зростає. Споживацькі суспільства пропонують своїм громадянам все більше і більше видів задоволень, які можуть за певних обставин перетворитися у нові види залежностей. Як тут не згадати слова Паскаля: «Хто входить у двері щастя через двері задоволень, той, як правило, виходить через двері страждань».
ВИДИ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ
Типологія, що ми пропонуємо, визначає основні види залежностей (адикцій):
- хімічні (залежність від психоактивних речовин): алкоголь; наркотики; ліки (транквілізатори, барбітурати); нікотин;
- нехімічні (залежність від видів діяльностей і активностей): переїдання; голодування; колекціонування; сексуальна залежність, азартні ігри; комп’ютерні ігри; інтернет; релігійний фанатизм; фанатичні рухи в музиці, спорті; перегляд серіалів, ток-шоу; співзалежність тощо.
Нещодавно переглядала статтю, присвячену залежності від кількості посилань на публікації в міжнародних журналах, несамостійність. Цей вид залежностей виник нещодавно у науковців.
Особливості людини, що можуть сприяти виникненню залежної поведінки
Б. В. Карвасарський звертає увагу на такі людські особливості:
- занижена здатність долати труднощі повсякденного життя, але за достатнього рівня здатності долати кризові ситуації;
- прихований комплекс меншовартості в поєднанні з демонстрацією переваги;
- зовнішня комунікабельність у поєднанні зі страхом перед стійкими емоційними контактами;
- прагнення говорити неправду;
- прагнення звинувачувати інших, знаючи, що вони невинні;
- прагнення знімати з себе відповідальність у прийнятті рішень;
- стереотипність, повторюваність поведінки;
- залежність, несамостійність як риса характеру;
- тривожність.
Батькам і педагогам, які займаються вихованням молоді, потрібно звернути увагу на наявність цих індивідуальних особливостей як у себе, так і у дітей, бо на їх тлі можуть формуватися адиктивні форми поведінки.
Звичайно, у статті неможливо детально розглянути усі причини, особливості, стадії формування кожного окремого виду залежностей, а тим більше надати слушні рекомендації щодо подолання кожного з них. Ми визначаємо своїм завданням привернути увагу читачів до цієї проблеми та сформувати розуміння складності кожного з видів залежностей, можливості їх маскування під пристойні цілі, мотиви, прагнення.
УЖИВАННЯ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН
Основними мотивами вживання хімічних речовин вчені вважають прагнення пом’якшити або усунути явища емоційного дискомфорту (тривоги, депресії, внутрішньо особистісних конфліктів тощо) – атарактична мотивація. Мотивація гедонізму – сприяє підвищенню нормального (не заниженого, на відміну від попереднього виду мотивації) настрою, зокрема, отримання задоволення, відчуття радості, ейфорії.
Мотивація з гіперактивацією поведінки – ґрунтується не на ейфоризуючому, а на активуючому ефекті речовини (прагнення людини вивести себе зі стану пасивності, байдужості, апатії й бездіяльності).
Субмісивна мотивація – характерна для боязких, соромливих, конформних, тривожних людей, які не здатні протистояти тиску, сказати тверде «ні» ризикованим пропозиціям.
Псевдокультурна мотивація ґрунтується на бажанні бути визнаним та прийнятим до обраного кола осіб через дотримання традиції, культурних норм цієї групи. У цьому випадку важливим є не стільки вживання речовин, скільки демонстрація цього процесу оточуючим.
Люди, які припинили вживати хімічні засоби на все життя залишаються алкоголіками, наркоманами, курцями
Часто особи з адиктивними формами поведінки мають не один мотив, а цілу ієрархію мотивів. Не розуміння складності причин адикції утруднює процес їх подолання. Тому поряд із медичною, психологічною допомогою, яку пропонують сучасні медичні заклади, консультаційні пункти, реабілітаційні центри, у світовій практиці існує ефективна система взаємодопомоги колишніх алкоголіків, наркоманів та їхніх родичів (співзалежних).
У багатьох містах України теж існують групи Анонімних алкоголіків (АА) та родичів анонімних алкоголіків «Ал-Анон». Спеціалісти з проблеми залежностей вважають необхідним обов’язкове залучення до системи оздоровлення не тільки самих людей із залежною поведінкою, але і їхніх родичів (співзалежних). Позитивний досвід діяльності таких груп дозволяє нам передбачити, що він буде корисним і в роботі з іншими формами залежностей.
КОМП’ЮТЕРНА ТА НТЕРНЕТ- ЗАЛЕЖНОСТІ
Одним із видів, який з’явився не так давно є комп’ютерна залежність та її підвид інтернет-залежність – неконтрольована потреба знаходитися весь час у режимі on-line.
Спеціалісти відмічають ряд характеристик людей із цією залежністю:
- нездатність і небажання відволіктися навіть на короткий час від інтернету;
- негативні емоції через необхідність залишити інтернет і нав’язливі думки про інтернет у ці періоди, вільні від нього;
- ейфорія, збудження, коли особа знаходитися в мережі – зміна настрою;
- нездатність управляти часом перебування в інтернеті;
- готовність приховувати від близьких справжню тривалість перебування в мережі;
- нехтування своїми обов’язками, важливими зустрічами, кар’єрою;
- небажання приймати критику стилю життя;
- готовність миритися із втратою друзів і близьких через захоплення комп’ютером;
- нехтування власним здоров’ям (уникнення фізичної активності або прагнення скоротити її; забування про їжу, задоволення голоду випадковою і однотипною їжею без відриву від комп’ютера тощо);
- не здатність контролювати кошти, витрачені на утримання комп’ютера й мереж.
Цей вид залежності має ряд підвидів (залежність від еротичного, сексуального змісту; від соціальних контактів; від можливості грати на біржі, брати участь в аукціонах, азартних іграх, робити покупки; «електронне бродяжництво» або «серфінг» – тривалі навігації без певної мети).
Усім, хто прагне позбавитися від інтернет-залежності, спеціаліст із цієї проблеми М. Орман рекомендує виконувати такі поради:
- встановити часові межі перебування в інтернеті, примусити себе час від часу впродовж кількох днів не використовувати інтернет, за допомогою певних програм заблокувати доступ до деяких ресурсів;
- дотримуватися правила: ні за яких обставин не звертатися до інтернету впродовж робочого дня (за умови, якщо це не входить до професійних обов’язків);
- за порушеня вище названих правил увести для себе санкції (які б не шкодили здоров’ю);
- спонукати себе до занять, непов’язаних із мережею;
- відкрити для себе інші заняття, здатні замінити задоволення від інтернету (при цьому потрібно контролювати, щоб не з’явився новий вид залежності) – загалом, чим більше у людини інтересів, захоплень, тим менша ймовірність, що вона увесь час буде віддавати чомусь одному;
- звертатися по допомогу до інших (бажано спеціалістів), за умови нездатності впоратися самостійно;
- уникати зустрічей і контактів, які могли б провокувати цю залежність.
Зазвичай, ці поради можуть допомогти не тільки в ситуації інтернет-залежності, але й інших видів залежностей.
Проаналізувавши характерні риси людей із різними видами залежностей (ігровою, сексуальною, харчовою тощо), можна прийти до висновку подібності їх проявів з інтернет-залежністю. Варто відмітити, що часто людині притаманні кілька видів адикцій.
Долаючи одну залежність, особистість може потрапити в тенета іншої. Тому так важливо звернутися по допомогу до професіоналів, які знають усі «підводні камені» у подоланні залежностей
ВИДИ АДИКЦІЙ, ЯКИХ ВАРТО ОСТЕРІГАТИСЯ
Азартні ігри (гемблінг) – залежність, пристрасна тяга до азартних ігор. Причиною такої поведінки є потреба у гострих відчуттях. Цей вид залежності може поєднуватися з інтернет-залежністю. Адже на сьогодні інтернет пропонує велику кількість ігор на всі смаки. Отже, можна і не відвідувати казино, клуби, ігрові автомати. Природа цих залежностей дуже схожа, але для успішності подолання проблеми потрібно враховувати індивідуальні особливості гравців, види ігор, умови їх протікання, мотивацію до гри тощо. Особливо небезпечними вважаються ігри-квести: «Тихий дім», «Море китів», «Синій кит», «Червона сова», метою яких є спонукати підлітків до суїцидальної поведінки. Ця тема потребує окремого аналізу.
Ще одним видом залежності є сексуальні (парафілії) – це порушення статевої поведінки, що характеризуються постійними й інтенсивними сексуальними імпульсами, фантазіями або поведінкою, яка пов’язана з використанням неживих предметів, тварин, дітей, дорослих, які байдужі до цієї людини. Або коли людина отримує сексуальне задоволення від власних страждань або приниження інших.
Короленко Ц. П. та Дмітрієва Н. В. у своїх дослідженнях виявили кілька фаз сексуальної залежності:
- Надмірна зайнятість думками на сексуальну тематику, що носить нав’язливий характер.
- Стадія ритуалізації поведінки з напрацюванням схем, що дозволяють реалізувати сексуальну поведінку. Існує певна послідовність подій. Адикція включає сексуальні реалізації і стає повсякденним ритуалом, за якого для її здійснення виділяється спеціальний час.
- Фаза компульсивної сексуальної поведінки з втратою контролю, що властиво і для інших адикцій. Її поведінка може призвести до розкриття себе, нанесення собі психологічної або фізичної шкоди. Посилюється комплекс меншовартості.
- Етап катастрофи або відчаю, який є наслідком неприємних подій (покаранням за протиправні дії, розлученням, захворюваннями, втратою друзів). Зростає негативне ставлення до себе, можуть з’явитися думки про самогубство.
До цього типу розладів відносяться гіперсексуальність, фетишизм, трансвестичний фетишизм, ексгібіціонізм тощо. Потрібно зазначити, що такі особи здатні до порушення закону.
ПОРУШЕННЯ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ
Для людей із цим видом залежності характерні заклопотаність контролем ваги власного тіла, спотворення образу свого тіла, зміна цінності харчування в ієрархії цінностей.
Найбільш поширеними видами цієї адикції є:
- нервова анорексія – психічний розлад, за якого характерне прагненням до максимальної худоби і втрати ваги. Як правило, цей розлад починає виявлятися у 14–19 років. Причиною часто є незадоволеність собою, почуття меншовартості, прагнення до контролю і досконалості (перфекціонізму);
- булімія є протилежним до анорексії видом харчових порушень. Для цього стану характерна обжерливість, за якою настає штучне викликання блювоти, прийом проносних засобів або засобів для зниження апетиту тощо. Як правило, розлад починає виявлятися у 15–21 рік і пов’язаний із проблемами у стосунках із батьками, страхом бути покинутим, почуттям меншовартості тощо.
У роботі з цими залежностями пропонується комплексний підхід: медичний супровід разом із серйозною психотерапевтичною роботою. Рекомендується одночасно проводити роботу з батьками.
ПЕРЕВІР СЕБЕ
Якщо виникла підозра у схильності до будь-якої із залежностей, варто перш за все поставити собі ряд запитань:
- Хто з рідних страждає від Вашої залежності?
- Що станеться, якщо Вас звільнять із роботи чи відрахують із навчального закладу?
- Хіба не можна раціональніше розпорядитися своїм часом, силами, енергією, загалом – життям?
- Чи дійсно Ви прагнете стати зовсім іншою особистістю ніж та, яка була до появи залежності?
- Чи насправді Ви хочете приділяти своїй залежності стільки часу?
Чесна відповідь на ці запитання дозволить усвідомити проблему і шукати адекватні шляхи її подолання.
Лариса ТУРЧИНА, Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти
