Фото: Кадр з серіалу “13 причин чому”, в якому розказана історія дівчини-підлітка, яка вчинила самогубство

Особливістю дитячого та підліткового віку є те, що будь-яка суттєва проблема, що має важкий, гострий чи тривалий характер, здатна порушити процес формування й розвитку організму, психічних особливостей і функцій особистості. Найжахливіше, що в результаті цього дитина може скоїти непоправне – суїцид. До слова, за даними ВООЗ, щорічно накладають на себе руки понад 200 дітей і 1,5 тисяч підлітків у світі

Треба констатувати, що в Україні на загальнонаціональному рівні немає правдивої статистики з проблеми суїцидів. І єдине, чим ми можемо користуватися – це статистичні дані, які у відкритому доступі на джерелах Державної служби статистики України. Але з багатьох позицій ті дані не можуть вважатися вичерпними й задовільними. Ось кілька фактів. По-перше, у реєстрі досудових розслідувань окремо не виділена категорія самогубств. Це одна із версій розслідувань убивств. Другий факт. Самогубство шляхом отруєння чи втоплення обраховується відповідною категорією смертності та не виокремлюється від нещасних випадків чи вбивств, тобто однаково, чи людина потонула, чи її втопили, чи вона вчинила самогубство шляхом втоплення, отруєння…

І, мабуть, найбільш дошкульний факт, який стосується безпосередньо психологічної сторони цієї проблеми й аспекту її вирішення, полягає в тому, що в Україні не ведеться узагальнений державний моніторинг спроб вчинення самогубств, які фіксуються психіатрами. А тим більше не виконується моніторинг спроб самогубств. І це геть спотворює картину адекватного бачення проблеми, бо за міжнародною статистикою на одне самогубство припадає 25 спроб. Це означає, що зовсім інакше треба підходити до цієї проблеми й, фіксуючи спроби, намагатися якось їх упередити. Важливо підкреслити, що це не просто затуманює картину, а й істотно заважає нам використовувати зарубіжний досвід. За кордоном вся ця статистика існує і способи психологічного впливу, власне кажучи, базуються на ній. Ми ж не маємо таких порівнювальних  даних і, відповідно, не можемо адекватно сприймати концепції, які існують, та використовувати їх, модифікуючи.

Може, когось здивує, але, виходячи з цієї, м’яко кажучи, не дуже досконалої статистики, загалом спостерігається тенденція до зниження кількості самогубств. Але водночас фіксується різке підвищення, у порівнянні з цією тенденцією, приблизно у межах 25% кількості самогубств серед підлітків 10–14 років. І оце збільшення якраз збігається з активізацією так званих «смертельних груп» у соціальних мережах. Вразливою категорією є, насамперед, хлопчики десяти-чотирнадцятирічного віку. Це не означає, що дівчатка не чинять самогубства. Протягом більш ніж п’яти років серед дівчат показник тримається стабільно на одному рівні.

Микола Слюсаревський, директор інституту соціальної та політичної психології, член-кореспондент НАПНУ

 

Як розрізнити суїцидальну поведінку, як запобігти трагедії, як виховувати дитину, щоб навіть у найскладнішій ситуації їй ніколи не спало на думку піти з життя, – це головні запитання, відповіді на які ми шукали на семінарі-практикумі «Підлітковий суїцид: як побачити перші симптоми та запобігти».

 

Актуальний захід

Захід відбувся 23 травня у приміщенні Національної академії педагогічних наук України. За словами організатора, а ним є Соціально-психологічний методичний реабілітаційний центр ІСПП НАПН України, семінар-практикум було проведено для психологів закладів освіти з метою виявлення та попередження суїцидальних намірів. Семінар провела фахівець із 34-річним досвідом практичної роботи доктор Тіна Берадзе, клінічний психолог, психотерапевт, психіатр, член Асоціації випускників медичної школи Гарвардського Університету, член Європейської Психіатричної Асоціації, викладач авторського курсу «Клінічна психологія» в КНУ імені Тараса Шевченка.

Під час семінару доктор Берадзе поділилася власним досвідом роботи з підлітками з суїцидальною поведінкою. Вона наголосила, що профілактика суїцидів має комплексний характер та потребує уваги й зусиль як від батьків, так і педагогів та адміністрації навчального закладу. Окрема місія покладається на шкільних психологів.

 

З метою профілактики суїцидів у закладі освіти психолог повинен працювати у трьох напрямках:

1. проводити роботу з дітьми (опосередковано), що передбачає укріплення психічного здоров’я у цілому, формування активної життєвої позиції, навичок конструктивного розв’язання проблем, що виникають, прийняття соціальної підтримки;
2. проводити бесіди, лекторії з батьками, наприклад, про необхідність обмеження доступу до засобів для скоєння самогубства (належне зберігання медикаментів, зброї), про способи надання психологічної підтримки тощо;
3. проводити роботу з педагогами шляхом психологічної просвіти з питань життя і смерті, навчити їх виявляти стресові стани, ознаки депресії та суїцидальної поведінки, підвищувати рівень знань педагогів про доступні види психологічної підтримки й інші джерела допомоги.

 

Загальні рекомендації педагогам і батькам з надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:

1. Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною
2. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень
3. Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх
4. Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі
5. Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми
6. Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини / підлітка людей
7. Зверніться разом з підлітком до психоневрологічного диспансеру, дитячого чи підліткового психіатра

 

Ніколи не варто забувати

Дорослі мають пам’ятати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.

Доктор Тіна узагальнила основні мотиви підліткових самогубств. Тож суїцидальні реакції можуть виникати:

• за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;
• за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);
• за мотивом «синдром Вертера» – одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

 

Важливо знати

Що необхідно знати про підлітковий суїцид, щоб вчасно надати допомогу? Доктор Берадзе наголошує, тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори: розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо); надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка; захоплення кумирами, які вчинили самогубство; прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду; дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї; соціальна ізоляція; депресивний стан; виникнення на тілі поранень; відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Крім того, важливо пам’ятати:

1.Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.

2.Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.

1. Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.
2. Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.
3. Думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх. Суїцидальні думки – не вирок.
4. Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і відчуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.
5. Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

 

Алгоритм психолого-педагогічного супроводу дітей і підлітків, схильних до суїцидів

1. Виявіть джерело психологічного дискомфорту
2. Дізнайтеся, як дитина вирішувала схожі ситуації в минулому
3. Визначте, що може бути корисним для вирішення даної проблеми
4. Визначте, що залишається позитивно значимим для підлітка
5. Навчіть використовувати методи зняття психологічної напруги
6. Намагайтесь зменшити ступінь психологічної залежності від причини, що спричинила суїцидальні поведінку
7. Вселяйте надію на краще майбутнє
8. Спробуйте сформулювати найближчу реалістичну ціль для дитини
9. Не залишайте підлітка одного в ситуації високого суїцидального ризику

Цікавою практикою для присутніх семінару стало обговорення конкретних випадків зі шкільного життя, участь у практичних заняттях та наочна демонстрація Тіною Берадзе прикладу розмови з потенційним самогубцем.

У підсумку конференції доктор Берадзе констатувала, що в Україні, на жаль, існує комплексна проблема щодо врегулювання питання підліткового суїциду: «Найбільша проблема полягає у правоохоронній системі. Ми можемо робити дуже багато подібних семінарів, але якщо не працює соціальна і правоохоронна система – це залишається найбільшою проблемою… Відсутність освітньої системи, медицини, соціальної системи – це комплексна проблема. Це замкнуте коло, десь ми маємо його розірвати». Вона наголосила, що шкільним психологам дуже не вистачає інформації щодо того, як працювати з потенційним суїцидом. Тож, на завершення, Тіна Берадзе поділилася практичним матеріалом, що допоможе психологам у роботі.

 

Аліна ЖУК