Минула криза трьох років. Перед нами вже маленька людина, яка майже все вміє і має власну точку зору, а також активно її формує за допомогою ста тисяч запитань на день. Але вона залишається ще досить маленькою і потребує нашої допомоги й уваги, хоча й не такої глобальної, як до трьох років
У цей час відбуваються різкі зміни в житті малюка. Більшість мам після трьох років догляду за дитиною виходить на роботу, а діти потрапляють в інше соціальне середовище (дитячі дошкільні заклади). Загалом для розвитку дитини відвідування дитячого колективу досить корисне, але така кардинальна зміна режиму дня і кола спілкування є сильним стресором для неї, що не може не позначитись на настрої, манері спілкування та здоров’ї. Позитивним надбанням перебування у дитячому колективі є збагачення комунікативного досвіду, швидке інтелектуальне зростання, удосконалення вольової регуляції (за допомогою режиму дня). Найбільшою втратою дитини є увага, яка приділялась їй в родині. У дитячому закладі такої уваги, зазвичай, недостатньо. Також маля може отримати негативний досвід спілкування або з однолітками, або з дорослими, перейняти від ровесників шкідливі звички, іноді є ризик емоційної травми через різке зменшення спілкування з батьками.
Стрес та депресія
Стрес призводить до зниження опірних сил організму і провокує часті простудні захворювання. Крім того вчені вважають, що часті захворювання є психосоматичними проявами недостатньої уваги або несприятливої ситуації в дитсадку.
Звикнути до нового режиму потрібно й дорослим. У мами збільшується кількість вільного часу, який вона може приділити собі, зайнятися улюбленими справами, які були відкладені з моменту народження дитини; це позитивно позначається на її емоційному стані. Але, в більшості випадків, мама змушена виходити на роботу. Навіть якщо робота приносить задоволення, вона потребує значних зусиль і призводить до втоми. В цьому випадку уклад родини потребує кардинальної зміни й перерозподілу обов’язків між подружжям.
Зміна звичного порядку – завжди стрес. Щоб звикнути до нового, потрібен час, так званий період адаптації. Він триває від двох тижнів до пів року як у дитини, так і у членів родини. Проявляється в порушеннях сну, апетиту, загальним ослабленням організму, домінантними негативними емоціями. Прояви позитивних емоцій майже відсутні. Часто в цей період відбувається втрата ваги, загострюються алергічні захворювання, може траплятись раптове підвищення температури через надмірне нервове напруження тощо.
У дітей ці прояви більш виражені через відсутність навичок емоційної регуляції. У дорослих вони можуть бути менш помітні, на них часто не звертають уваги або не надають великого значення. Новина погана – без періоду адаптації не обійтися. Новина хороша – цей період минає і життя нормалізується, повертається позитивне забарвлення, у дітей нормалізується поведінка, зменшується інтенсивність вередування, поновлюються сон і апетит.
У цей час бажано більш поблажливо ставитись одне до одного, зменшити вимоги, трохи послабити режим, бути уважними до самопочуття близьких, особливо дітей. Більше занепокоєння має викликати не плач і вередування, а, навпаки, байдужість дитини до того, що з нею відбувається, відсутність реакції на мокрі штанці, зміну оточення, температурного режиму і т. д. Таке зціпеніння й апатія може бути проявом дитячої депресії. У разі, якщо період адаптації затягнувся – обов’язково слід порадитися з фахівцем.
Адаптаційний період
Часто, навіть за вдалої адаптації, малюк неохоче, часто зі сльозами, залишається у дитячому закладі, хоча потім із задоволенням грається і проводить там час. Скоріше за все, йому просто не хочеться і дуже важко розставатися з мамою. Якщо до садка малечу буде приводити людина, з якою емоційний зв’язок не такий міцний (тато, старші брати-сестри, бабуся чи дідусь), ймовірно, що розставання буде не таким болючим і емоційно забарвленим.
Увечері біля дитсадка можна спостерігати картину, коли малюк, який щойно з задоволенням грався, побачивши маму, починає вередувати й рюмсати. Мами й вихователі розгублені, не знають, що вдіяти. Насправді ситуація досить логічна. Дитина цілий день намагалася бути слухняною, трималася з останніх сил. Побачивши маму, людину, якій цілком довіряє, вона вже має змогу розслабитись, не «тримати марку» і зняти емоційне напруження, яке накопичилось впродовж дня. Ми ж, дорослі, вдома, з близькими, також розслабляємось і можемо бути собою, зі своїми радощами та переживаннями, не «витримуючи етикет». Але у дітей такий стан яскравіший, почуття інтенсивніші, а на тлі нашої втоми в кінці робочого дня може спрацювати у відповідь наша негативна реакція.
Здавалося б, нічого страшного, випустили пару, та й годі. Але наші негативні прояви у відповідь на певні почуття дитини підсвідомо можуть зчитуватися як заборона відчувати ту чи іншу емоцію, що в майбутньому може призводити до зниження емоційної чутливості, невміння відстоювати власні кордони у дорослому житті та до психосоматичних проявів.
І от позаду адаптаційний період. Родина призвичаїлась до нового режиму. Ви знову впізнаєте свого слухняного, балакучого і веселого малюка. Настає час насолоджуватись новими умовами життя. Сто тисяч щоденних «чому?» потребують обов’язкової уваги й докладної відповіді, бо саме зараз формується допитливість, жага до нового, яку необхідно задовольняти. У випадку ігнорування цих питань або частих фраз на кшталт: «Підростеш – зрозумієш», ми знецінюємо дитячий потяг до навчання і самовдосконалення, й пізнавальна діяльність надалі лише згасатиме.
Новий вид діяльності
У дошкільному віці з’являється новий вид діяльності – гра, яка є досить важливим інструментом розвитку особистості. За допомогою гри дитина відпрацьовує навички, які знадобляться в майбутньому, спочатку копіюючи дії дорослих, а потім привносячи до гри власні фантазії. Крім розвивальної функції, гра має також і терапевтичний характер. З її допомогою дитина у безпечній обстановці проживає ті негативні ситуації, з якими стикається, навчаючись стресостійкості й витримці через неодноразове повторення сценарію. Під час спільної гри дбайливі батьки зможуть побачити, з яким емоційним забарвленням стикався їх малюк впродовж дня, коли їх не було поряд, та коригувати певні негативні тенденції, які з ним відбуваються за межами дому. Іноді іншого способу дізнатися у дитини, як минув її день, просто не має, якщо мовні навички ще не розвинені, а ділитись враженнями вона ще не вміє.
На початку дошкільного віку (3–4,5 роки) малюку більш подобається грати самому або з дорослими. Потяг до гри з однолітками з’являється ближче до п’яти років, а гра з ними стає головною потребою. Більшість батьків переймається тим, що дитина, опиняючись на дитячому майданчику, не ділиться іграшками, й намагаються примусити її це робити. Така дитяча поведінка є нормальною, корекції потребує погляд на неї батьків. Окреслюючи свою власність, дитина таким чином намагається навчитися будувати емоційні кордони та захищати особистий простір. А більшість батьків, намагаючись бути хорошими в очах оточуючих, лають її за це, вимагаючи гратися разом з «отою дівчинкою/хлопчиком» та дати їм погратися улюбленою іграшкою. Якщо малюк грається сам, то в нього ще не виникла потреба в спілкуванні. Зачекайте, не нав’язуйте йому власних бажань, дайте змогу визначити власний особистісний простір та навчитися його захищати.
Крім того, відбувається значний інтелектуальний розвиток і формується готовність до навчання.
Період дошкільника має безліч сенситивних періодів, які спробуємо класифікувати нижче
| Вік | Сенситивний період | Що робити | Вчений, який досліджував |
| 4 роки | Розуміння простору | Гра з картами, схемами, орієнтація на місцевості, квести – знахідки. Складати складні мозаїки. | Данилова |
| 4–6 років | Період просторових відносин | Епштейн | |
| 4,5 – 6 років | Розвиток читання | Виникає спонтанний інтерес до означення звуків буквами і утворення слів.
Читати, вивчати склади, потім букви в ігровій формі. |
Сергачов |
| 3–5,5 років | Період читання | Епштейн | |
| 3,5–4,5 років | Період письма | У дитини проявляється зацікавлення до відтворення на папері літер, цифр, інших знаків. Необхідно позитивно стимулювати цей інтерес | Епштейн |
| До 5 років | Систематизація окремих сенсорних образів в єдину картину світу | Разом з дитиною намагатись відслідкувати причинно-наслідкову залежність. | Монтессорі |
| 5 років | Період математики | В ігровій формі все рахувати (пальчики на руках, ногах, кількість сходів до вулиці, кількість білих (зелених) машинок (ляльок) і т. д. | Данилова |
| 4–6 років | Епштейн | ||
| 6 років | Рухова активність (вік грації) | Призвичаювати до танцювальних рухів | Данилова |
Тобто, у дошкільний період вдосконалюються та відшліфовуються навички, які є у дитини, з’являється коло елементарних обов’язків, у відносинах з дорослим дитина від спільних дій поступово переходить до самостійного виконання його вказівок.
Закінчується період дошкільняти кризою переходу до шкільної діяльності.
Олена ДИШКАНТ, канд. психол. наук, УкрНДІЦЗ
