25 вересня Український союз промисловців і підприємців (УСПП) у партнерстві з Торгово-економічною Місією при Посольстві держави Ізраїль провели круглий стіл «Досвід управління водним господарством Ізраїлю, можливість двостороннього співробітництва між українськими та ізраїльськими компаніями»
Спеціалісти ізраїльського управління водних ресурсів поділилися набутим досвідом та технологічними новинками з українським бізнесом та представниками влади.
Круглий стіл
Серед учасників круглого столу були: голова торгівельно-економічної місії Ізраїлю в Україні пані Берекет Кнафо, представник Управління водних ресурсів Ізраїлю пан Григорій Бернштейн, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах, голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко, віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців з питань водних ресурсів Василь Сташук та ін.
Основним доповідачем виступив начальник Департаменту ліцензування та використання водних споруд, виробництва води (водозабору), водопостачання та очисних споруд Управління водних ресурсів Міністерства національної інфраструктури, енергетики та водопостачання Ізраїлю Григорій Бернштейн.
Посада Бернштейна досить переконлива, та й завдання, які вирішує його Департамент, – підвищеної складності: у пустелі забезпечити в достатній кількості все населення питною водою, а також сільське господарство водою для поливу. І Департамент з цим завданням впорався.
Голова торгівельно-економічної місії Ізраїлю в Україні пані Берекет Кнафо зосередилась у своєму виступі на інноваціях, в яких лідирує Ізраїль, і яким чином вони можуть бути застосовані у різних сферах, у тому числі – водокористування. За її словами, в країні працюють 250 високотехнологічних компаній лиш у сфері управління водними ресурсами: зрошення, менеджмент, забезпечення водою міст і населених пунктів. На ізраїльські системи припадає 50% світових зрошувальних систем низького тиску, зменшуючи споживання води в сільськогосподарській галузі на третину. Ізраїльські компанії встановили понад 350 заводів з опріснення майже в 40 країнах. Наразі вони – найдешевші у світі виробники знесоленої води. 87% стічних вод Ізраїлю очищується і йде на потреби сільського господарства: це найвищий відсоток у світі.
Раціональне використання води
Також під час круглого столу ізраїльські колеги поділилися своїм досвідом щодо збереження споживаної води, збору та очищення дощової води. До речі, для накопичення максимальної кількості дощової води були переглянуті навіть параметри містобудування. І тепер у цьому процесі беруть участь спеціально обладнані жолоби уздовж доріг, а так само вода стікає з дахів помешкань у спеціальні резервуари. Йде боротьба за кожну краплю води. Очищення її відбувається природним способом. Зібрана вода прямує на спеціальні плато, де вона просочує ґрунт, залишаючи при цьому всі забруднювачі. Вода акумулюється у підземних резервуарах, з яких згодом її, вже природно очищену, добувають.
Вода, яка була забруднена різними виробництвами, проходить етапи очищення і використовується для поливу сільськогосподарських угідь. Тобто мова про дбайливе та раціональне використання води.
Такий досвід для нашої країни дуже своєчасний і важливий. В Україні немає пустелі, хоча є райони, які з вини людини можуть перетворитися на пустелю. У нас благодатна земля, в якій велика кількість прісноводних джерел. В Україні 63 тисячі малих річок, 400 тисяч ставків, 1100 водосховищ, у цілому 1 млн 300 тисяч гектарів прісної гладі. Але водночас ми – маловодна країна, оскільки наші річки настільки забруднені, що брати з них питну воду не можна.
Останні проведені дослідження на замовлення Світового фінансового банку поставили нас за кількістю питної води на душу населення на 125 місце зі 180 країн. Ми десь між Чадом і Суданом, африканськими країнами. А якщо говорити про Херсонську область, то там кількість питної води майже вдвічі менша, ніж у центральній частині країни.
Маючи таке чудове географічне розташування, такі величезні запаси прісної води, ми злочинно і безгосподарно ними розпоряджаємося. Тому досвід наших ізраїльських колег із цивілізованого використання води для нас дуже цінний.
Круглий стіл, який проходив за ініціативи УСПП, зібрав багатьох фахівців. Давно вже не було такої змістовної й відвертої розмови на тему водопостачання країни у присутності національних наукових світил.
Брак питної води у світі ООН вважає проблемою номер один:
- Уже сьогодні 39 держав живуть в основному на привезеній воді.
- 2,6 млрд людей не мають доступу до чистої питної води.
- За останні 50 років було 37 озброєних міждержавних конфліктів на підґрунті розподілу водних ресурсів.
Наші досягнення
На заході був присутній Гончарук Владислав Володимирович – академік, професор, доктор хімічних наук, член Президії НАН України, директор Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А. В. Думанського НАН України.
Владислав Гончарук є визнаним у світі фахівцем у галузі води. Його знання і досвід цінять у багатьох країнах світу, але в Україні він не може знайти їм застосування. Ось такий сумний парадокс. Він не лише знайомий з досвідом багатьох країн у вирішенні забезпечення питною водою, а й брав участь у десятках розроблень цих програм.
Рідина з крана містить супертоксиканти й годиться лише для технічних потреб. Чому водопровідну воду пити не можна, чим шкідлива дистильована вода, яку небезпеку приховують води Київського водосховища і навіщо у столиці створили систему кюветів – про це розповів Владислав Гончарук.
Владислав Гончарук створив новий напрям у галузі хімії й технології водоочищення – каталітичне і фотокаталітичне знешкодження токсичних домішок у природних і стічних водах. Серед його наукових пріоритетів – розв’язання проблем водно-екологічного спрямування. Розробив і запропонував концепцію поліпшення питного водопостачання населення України. Під його керівництвом створені технології та нові конструкції обладнання для водоочищення, водопідготовки й знезараження питної води.
Вчені стверджують, що ми з вами мало не останнє покоління, від якого залежить вирішення низки глобальних екологічних проблем. Поки ще не пройдена точка неповернення. Природа має чудову властивість відродження, відновлення своїх унікальних можливостей. Тому екологи, вчені, громадські організації б’ють на сполох, щоб звернути увагу уряду на глобальну проблему. Вони готові допомогти у її розв’язанні.
Україні давно вже треба було розробити й прийняти нову водну політику. Визнати всю прісну воду країни стратегічним ресурсом і підходити до її охорони та використання тільки з такої позиції.
Мертве море
Світове диво природи – Мертве море – на межі екологічної катастрофи. Про це також було зазначено на круглому столі. Море критично обміліло і може взагалі зникнути.
Світовий атракціон – вода, в яку неможливо пірнати, щільна, масляниста, виключно солона. Ця лікувальна волога виштовхує вас на поверхню, як поплавок. У Мертвому морі приймали оздоровчі процедури ще цар Ірод і єгипетська красуня Клеопатра. Екземи, псоріаз, роздратування на шкірі ця вода зцілює навіть тоді, коли безсилі лікарі. Але, можливо, це диво природи зникне.
Зовсім недавно відпочивальники спускалися з містка прямо в море. Але минуло кілька років і вода відступила на п’ятдесят метрів. Минуло ще трохи часу – і море відступило ще далі, залишаючи під землею смертельно небезпечні пустоти.
Мертве море міліє з 60-х років. В останні десять років вода відступає стрімко. Море висихає. Воно було завдовжки 80 кілометрів, а зараз всього 50. Ґрунт провалюється. Люди не можуть підійти до води. Вся інфраструктура закрита, узбережжя небезпечне для життя.
Головна водна артерія, яка наповнювала Мертве море – це велика річка Йордан. На географічній карті вона, як і раніше, впадає в море. Насправді все давно не так. 96% її води забирають аграрні підприємства Ізраїлю і Йорданії.
Уся ця катастрофа з морем – рукотворна. Екологи переконані, що, ввівши жорсткі заходи, море ще можна врятувати. Адже людина сьогодні наступає на море з двох сторін, і воно змушене стискатися, як шагренева шкіра. Вода йде і залишає підземні пустоти. Західний берег моря покрився величезними воронками, що досягають деколи понад двадцять метрів у глибину.
Дощова вода розмиває сіль, що накопичилася у ґрунті, й тому утворюються величезні пустоти, які рано чи пізно провалюються, захоплюючи за собою кинуті будівлі санаторіїв, бензозаправки, кафе, дороги, пляжі. Сьогодні вся колишня пишнота, призначена для відпочинку, має досить сумний вигляд. Усе в проваллі, як після тривалого бомбардування. Люди поспішали покинути ці небезпечні місця, залишаючи будинки, меблі. Ґрунт став іти, у прямому сенсі цього слова, з-під ніг. Тому евакуація дуже нагадувала втечу місцевого населення. А ще недавно на цьому пляжі відпочивали одночасно понад три тисячі осіб…
Громадськість стає на захист Мертвого моря. Пів року тому захисники Мертвого моря організували заплив. Вперше в історії група сміливців-волонтерів у спеціальному екіпіруванні пропливла з Йорданського до Ізраїльського берега. Але, схоже, цей заклик не почули.
Управління водними ресурсами Ізраїлю повідомило, що Галілейське море або, як його називають на івриті, озеро Кінерет, звідки бере початок ріка Йордан, критично обміліло. Озеро є найбільшим прісноводним джерелом Ізраїлю. З нього десятиліттями ізраїльтяни качають прісну воду. Більш ніж 6% усіх потреб країни у воді забезпечує Кінерет. Крім того, за мирним договором, Ізраїль щорічно поставляє 50 мільйонів кубометрів води в Йорданію. Зимові дощі вже не заповнюють втрату. Висихає біблійне озеро, зникає, перетворюючись на струмок, Йордан, гине, не отримуючи води, Мертве море.
Стає риторичним питання: «А чи можна вбити те, що вже мертве?» Можна, якщо за справу беруться люди! Завжди потрібно пам’ятати, що споживання не може бути нескінченним. Це як постійно користуватися своїми вкладами в банку, не поповнюючи їх. Вони рано чи пізно закінчаться. Так і з водою. Необхідно прораховувати можливі наслідки від бездумного надмірного використання водних ресурсів.
Спільні проблеми
В Ізраїлі зникає Мертве море. В Україні за роки Незалежності через нераціональне використання, що межує зі злочином, зникло понад 10 тисяч малих річок. Вони обміліли, заросли водною рослинністю, перетворилися на заболочені ділянки, а потім і зовсім висохли.
Зараз Уряд говорить про амбітну програму зі створення водного транспортного шляху Е40, який з’єднає Балтійське і Чорне море по низці річок. Цей проєкт – міжнародний, у ньому беруть участь Польща, Білорусь і Україна. Проєкт дійсно з економічного боку дуже перспективний і вигідний. Але з екологічного – до нього є маса питань. У першу чергу, це роботи з днопоглиблення та розпрямлення річки Прип’ять, яка постраждала під час Чорнобильської катастрофи. Під час аварії паливо АЕС розплавилося, і рознеслося на багато кілометрів навколо реактора. Причому величезна його частина осіла на дні річки Прип’ять і Київського водосховища: ядерного палива разом з мулом там приблизно 90 млн тонн. Якщо всі потривожені радіоактивні мули «попливуть» вниз по Дніпру, то з локального Чорнобиля ми можемо отримати заражену радіацією всю країну.
Не варто забувати, що 2/3 населення України питну беруть воду саме з Дніпра. Дуже багато сільськогосподарських підприємств застосовують воду для поливу з Дніпровського басейну. І є ризик, що ми «розмажемо» цю радіоактивність по всім чорноземам нашої країни аж до Чорного моря. Дніпро вже давно не «гуде», він стогне… Річка вмирає. Дніпро, перегороджений дамбами, втратив власну течію і не в змозі змити все, що в нього потрапляє з побутовими й виробничими стоками. У 2018 році у наші водойми скинули понад 2,5 млрд куб. метрів стоків. 1/3 з них були неочищені або слабо очищені. Ось і виходить, що ми займаємося уринотерапією. Забруднюємо воду, а після використовуємо її як питну. Сьогодні Дніпро обмілів, він фрагментований, у нього змінюється русло. Екологи стверджують, що, можливо, виходячи з того стану, в якому перебуває наша головна водна артерія країни, днопоглиблення фарватеру і надасть йому благотворне поліпшення. Але водночас є побоювання, що «рити канаву», хоч і судноплавну, посеред обмілілого, вмираючого Дніпра – це дорога в нікуди, і через нетривалий час фарватер знову перетвориться на мілководдя.
Тому фахівці пропонують розробити комплексну Програму з відновлення Дніпра, щоб оздоровити річку, прибрати тромби-наноси по всій її акваторії. На їхню думку, така Програма дасть результат з екологічної точки зору, а не лише вигоду від використання річки як транспортної артерії.
Якщо розчистити Дніпро, він почне дихати на повні груди. Річка зможе сама очищати свої води, що, безсумнівно, позначиться на поліпшенні якості питної води. Покращиться іхтіофауна. Сьогодні поголів’я риби у річці катастрофічно зменшилося. 60% природних нерестовищ зникло. Рибі ніде нереститися. Вода у Дніпровських водосховищах, за твердженнями вчених, нагадує коктейль зі всієї таблиці Менделєєва. А це місце існування риби. Як відомо, у нездоровому середовищі не може вирости здоровий організм. Програма з відновлення Дніпра має сприятливо позначитися на водних мешканцях. Рибна продуктивність наших водоймищ підвищиться.
Вчені, екологи, провідні фахівці, природоохоронні громадські організації закликають підійти до здійснення транспортного водного шляху Е40 комплексно, написавши Програму з відновлення найдавнішої й великої ріки – Дніпра.
Олександр Чистяков, голова Національної екологічної ради України