Лісові пожежі є фактором впливу на лісове господарство для багатьох країн зони помірного клімату. Збитки, які вони завдають лісу, значно перевищують збитки від шкідників та хвороб дерев. Для подолання сильних лісових пожеж, що мають характер стихійного лиха, вводять режим надзвичайної ситуації

Пожежі, які періодично виникають у лісах і на перелогах зони відчуження, погіршують радіоекологічний стан середовища та призводять до повторного перенесення радіонуклідів. Полум’я, що шириться лісом, також може загрожувати виробничим підприємствам зони відчуження, серед яких – ЧАЕС та об’єкти поводження з радіоактивними відходами. Крім того, пожежі на цій території викликають соціальне напруження, оскільки суспільство з побоюванням ставиться до будь-яких надзвичайних ситуацій, які тут трапляються. Навіть за тридцять років після Чорнобильської катастрофи це місце сприймається як «скринька Пандори». Тому явище лісових пожеж і його місце серед небезпек зони відчуження варто розглянути уважніше.

Пожежі в цифрах

Статистика пожеж на території зони відчуження ведеться з 1993 року після появи спеціального лісогосподарського підприємства «Чорнобильліс». Власне, причиною його створення була велика пожежа 1992 року, яка призвела до усвідомлення того, що лісовим екосистемам зони відчуження потрібен особливий менеджмент.

За період з 1993 по 2018 рік на території зони відчуження зафіксовано 1566 пожеж, що охопили 20723,3 га забруднених радіонуклідами площ. Аналіз даних показує пожежні максимуми у 1995, 1999, 2002, 2009 та 2015 роках – коли територія загорань була вищою за попередній та наступний роки. У 2018 році зафіксовано 35 пожеж на площі 167,23 га. Середня площа однієї пожежі складає 4,78 га, що у 4,3 раза більше середньої площі пожежі на землях державного лісового фонду за межами зони відчуження (середня площа пожежі – 1,1 га).

За період з 1993 по 2018 рік на території зони відчуження зафіксовано 1566 пожеж, що охопили 20723,3 га забруднених радіонуклідами площ

Найпоширеніші місця, де виникають пожежі: хвойні ліси, перелоги, покинуті населені пункти та болота. Статистика свідчить, що 58% пожеж за кількістю або 56% за площею відбуваються не в лісах, а на перелогах. Це землі колишніх сільськогосподарських угідь, переважно вкриті трав’янистим рослинним покривом. Кількість пожеж у лісових масивах складає 33%, а їх площа – 41%. У населених пунктах пожежі складають 8%. Середня площа лісових пожеж є вищою, ніж на перелогах і в населених пунктах: вона становить 25,56 га, а середня площа пожеж на перелогах – 10,95 гектара. Проте, якщо не враховувати катастрофічної пожежі 2015 року, то середні площі пожеж у лісах і на перелогах є однаковими й становлять 2,9 гектара.

Упродовж останніх років відбувається поступове збільшення частки лісових пожеж і зменшення їхньої частки на перелогах. Так, якщо частка лісових пожеж до 1999 року не перевищувала 20%, то після 2005-го їхня частка за площею перевищує 50%, а за кількістю – 40%. У свою чергу, частка пожеж на перелогах зменшилася за кількістю із 70–90% до 50–60%, а за площею – до 20–50%. Ця тенденція відображає розвиток рослинного покриву: крок за кроком ліс насувається на відкриті ландшафти.

Від просторового виміру перейдемо до часового. Найбільш пожежонебезпечними місяцями є квітень – травень. У цей період відбувається 46,8% усіх пожеж, а їхня площа сягає 64,9%. Упродовж пожежонебезпечного періоду найбільші середні площі пожеж спостерігаються у березні – травні. В інші місяці середня площа пожеж нижча за середню.

Пожежі відбуваються по всій території зони відчуження, проте найчастіше вони фіксуються у місцях перебування персоналу і відвідувачів (уздовж доріг, поблизу населених пунктів) та у південній частині території.

Найбільшу небезпеку становлять великі пожежі. Згідно зі статистикою, на території зони відчуження за період 1993–2018 років зафіксована 121 велика пожежа (5–200 га) і 3 – особливо великі пожежі (понад 200 га). Великі лісові пожежі відбуваються щороку. У 2018 році зафіксовані два таких випадки: 21 квітня у Дитятківському лісництві на площі 9,5 га та 5 червня у Корогодському лісництві на площі 128 гектарів. Останні особливо великі пожежі сталися 2015 року.

Рослинний бар’єр для радіонуклідів

Зона відчуження географічно належить до правобережної частини Українського Полісся. Її природний вигляд має типові для цього регіону риси: рівнинний характер місцевості, висока зволоженість, наявність великої кількості річок та боліт, значна лісистість. Безперечно, царство рослин, які ростуть та вкривають усі ділянки земної поверхні – від сухих піщаних пагорбів до боліт – представлене різноманітними формами угруповань – від мішаних лісів до перелогів, подібних степу. Видовий склад налічує 1200 видів вищих рослин, 200 видів мохів, 120 видів лишайників.

Піднімемось з рівня окремих видів рослин до рівня рослинних угруповань. Що ми тут бачимо? Рослинний покрив зони відчуження та зони обов’язкового відселення створює ліси (60%), луки (10%), болота (5%) та перелоги на місці сільгоспугідь і невеликих населених пунктів (25%). Відповідно, ліси поділяються на соснові, дубово-соснові, дубові, грабово-дубові та вільхові. Значну площу соснових лісів складають культури, які створювались переважно у повоєнні роки.

Рослинний покрив у зоні відчуження відіграє свою роль у нерозповсюдженні радіонуклідів

Рослини виконують багато функцій у ландшафті: фіксують сонячну енергію й утворюють первинну біомасу, створюють середовище для підтримання біорізноманіття, регулюють поверхневий стік та локальний клімат.

Серед іншого, рослинний покрив у зоні відчуження відіграє свою роль у нерозповсюдженні радіонуклідів. Останні накопичуються у рослинній біомасі, звідки вивільняються лише після їхньої загибелі та розкладанні тканини. Так, дерева фіксують радіонукліди у стовбурі на десятки, а іноді й сотні років. Аналіз даних з різних джерел показує, що річне винесення радіонуклідів за межі зони відчуження та їхнє депонування у рослинній біомасі – величини одного порядку. Іншими словами, кількість радіонуклідів, яка щорічно фіксується у біомасі, співвідносна з щорічним річковим виносом.

Щільний рослинний покрив закріплює поверхневий шар ґрунту, тим самим перешкоджає підйому пилу та забруднення приземного шару атмосфери. Останні пилові бурі на території зони відчуження були зафіксовані наприкінці 80-х років XX ст. і відтоді не виникали. Ліси також зменшують поверхневий стік води до річок. Отже, рослинний покрив стабілізує стан навколишнього середовища та згладжує наслідки екстремальних природних явищ.

На сьогодні рослинний покрив є одним із бар’єрів, поруч з геологічним середовищем та інженерними спорудами (ПЗРВ, ПТЛРВ та об’єкт «Укриття»), які стабілізують радіаційну ситуацію всередині зони відчуження та зменшують надходження радіонуклідів на прилеглі території.

Однак під час пожеж цей бар’єр руйнується і стає джерелом забруднення. З димом та частинками золи в атмосферу потрапляють радіоактивні речовини, збільшуючи ризик інгаляційного надходження радіоактивних речовин до організму людини. Втім, поширене уявлення про радіоактивні хмари, що виникають внаслідок пожеж, не підтвердилось реальними спостереженнями. Різке збільшення концентрації радіоактивних аерозолів відзначалось безпосередньо біля лінії вогню. На відстані кількох кілометрів показники радіаційного стану були у межах сезонних показників. Тому під час пожеж 2015 та 2018 років евакуація персоналу ЧАЕС і підприємств зони відчуження не проводилась. Лише обмежувалось відвідування території зони з пізнавальною метою. Залучений на гасінні пожежі особовий склад мав засоби індивідуального захисту.

У довгостроковій перспективі лісові пожежі є основним фактором, здатним значно інтенсифікувати міграційні процеси. Після верхової пожежі у мінеральну частину ґрунту потрапляє 60–80% радіоцезію. В той час як в нормальних умовах ця величина становить 20–40%. Знищення деревостану та деструкція лісової підстилки призводить до перенесення радіоактивних речовин на пилових частках на далекі відстані.

Засоби протидії

Для забезпечення пожежної безпеки лісів зона відчуження має різні ресурси. Перш за все – організаційні. Це дві частини ДСНС, розташовані у Чорнобилі та смт Поліське. Крім того, у складі ДСП «Північна пуща» є чотири лісові пожежні станції. Інфраструктура містить вісім пожежно-спостережних веж. Територія регулярно патрулюється співробітниками відділу охорони природно-заповідного фонду Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, особовим складом підрозділів МВС та ДПСУ. Загальна довжина лісових доріг складає 580 кілометрів. Превентивним засобом є створення протипожежних мінеральних смуг, довжина яких складає 1200 кілометрів.

Радіаційний контроль ситуації забезпечує 13 пунктів контролю приземного шару атмосфери ДСП «Екоцентр» та мобільний пристрій для відбору проб повітря у місцях гасіння вогню. Як показав досвід гасіння пожеж у 2018 році, наявних ресурсів достатньо для забезпечення радіаційно-дозиметричного контролю підрозділів ДСНС, залучених з-за меж зони відчуження.

Згарища після великих пожеж на території заповідника є перспективними полігонами для вивчення постпірогенного відновлення біорізноманіття і лісових насаджень на радіоактивно забруднених землях

Наслідки

Великі пожежі, що спалахували у зоні відчуження, не є унікальними. При формуванні критичних погодних умов, аналогічних умовам 1992 та 2015 років, існує висока ймовірність їхнього повторення. Площа загоряння визначатиметься як погодними умовами, так і оперативністю дій сил протипожежної охорони лісів. В наявних умовах лісові пожежі є складовим фактором екологічної ситуації зони відчуження.

Наразі переглядається чинний порядок реагування на лісові пожежі. Формується нова інфраструктура контролю території на базі сучасних технологій (ГІС, дистанційні методи, безпілотні літальні апарати). Закуповується нова техніка. Розробляються нові регламенти дій на основі міжнародного досвіду із залученням експертів та науковців. Регулярно проводяться тренування.

Водночас наслідки пожеж мають наукову та природоохоронну цінність. На території Заповідника залишилися великі згарища після пожеж 2015 року. Частина згарищ була розчищена і заліснена ДСП «Північна Пуща» у наступні після пожежі роки, проте більшість залишились нерозробленими. На згарищах відбувається природне поновлення лісу й відновлення притаманного типовим умовам Полісся біологічного різноманіття. Згарища після великих пожеж на території заповідника є перспективними полігонами для вивчення постпірогенного відновлення біорізноманіття і лісових насаджень на радіоактивно забруднених землях.

 

Олександр БОРСУК, Денис ВИШНЕВСЬКИЙ, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник