Щороку сотні тисяч чоловіків і жінок у Європі помирають від раптової зупинки серця. Стається це приблизно кожні 45 секунд. Цим смертям можна запобігти за умови негайного початку серцево-легеневої реанімації (СЛР)

Послідовність дій

Серцево-легенева реанімація складається з компресій (натиснень) на грудну клітку і штучного дихання.

• Безпека. Обережно наближайтеся до потерпілого, переконайтеся у відсутності небезпеки для себе, потерпілого або очевидців, пам’ятайте про небезпеку електрики, газу, дорожнього руху, каменів, що падають, тощо.
• Оцінка свідомості. Перевірте реакцію потерпілого. Голосно запитайте: «Що з вами?» та акуратно струсніть його за плечі. Якщо потерпілий реагує, залиште його у тому положенні, в якому він був знайдений, забезпечивши безпеку. Спробуйте з’ясувати причину того, що сталося, і викликати допомогу. Моніторте стан постраждалого!
• Якщо потерпілий не реагує, перевірте дихання. Щоб перевірити дихання, потрібно звільнити прохідність дихальних шляхів. У людини без свідомості язик може западати назад і блокувати дихальні шляхи. Прохідність дихальних шляхів може бути забезпечена шляхом розгинання гoлови й підйому підборіддя, що підтягує язик вперед від задньої стінки глотки. Як виконати цю маніпуляцію? Поверніть потерпілого на спину. Покладіть одну руку на лоб і обережно розігніть голову, а пальці іншої руки покладіть під підборіддя і підійміть його для відкриття дихальних шляхів. Ці дії з дихальними шляхами дозволяють забезпечити їх прохідність (рис. 3). (Картинка 3)
• Дихання: дивіться, слухайте і відчувайте нормальне дихання. Для оцінки наявності нормального дихання у потерпілого підтримуйте дихальні шляхи відкритими й спостерігайте за рухами грудної клітки; слухайте дихання постраждалого! Відчувайте подих на своїй щоці. Робіть це приблизно 10 секунд, щоб визначити наявність нормального дихання. У перші хвилини після розвитку зупинки серця у постраждалого може бути поверхневе, нечасте, шумне дихання. Не плутайте його з нормальним диханням. Якщо у вас є сумніви щодо характеру дихання, то приготуйтеся розпочати СЛР. Очевидці завжди повинні починати СЛР, якщо потерпілий без свідомості й не має нормального дихання.
• Виклик «103». Якщо потерпілий без свідомості й не дихає нормально, викличте екстрену медичну службу. Якщо є помічник, попросіть його викликати «103». Якщо ви один, викличте «103» самостійно; залишайтеся з потерпілим до приїзду «швидкої», якщо це можливо. Використовуйте режим гучного зв’язку для спілкування з диспетчером швидкої допомоги. Викликаючи допомогу, потрібно повідомити, що потерпілий без свідомості, не дихає, і розпочато СЛР. Потім необхідно відповісти на питання диспетчера, назвати місце події тощо. Відправте помічника за АЗД (автоматичним зовнішнім дефібрилятором), якщо він доступний.

Кровообіг

Почніть робити компресії на грудну клітку

Якісна СЛР є ключовим фактором виживання постраждалого під час зупинки дихання.

1. Встаньте на коліна збоку постраждалого.
2. Покладіть основу долоні одної руки на центр грудної клітки постраждалого

3. Покладіть основу другої руки поверх першої й з’єднайте пальці в замок. Переконайтеся, що не тиснете на ребра.

4. Тримайте руки прямо.

5. Розмістіться вертикально над грудною кліткою постраждалого і тисніть на грудину як мінімум на глибину 5 см, але не більш ніж 6 см. Після кожної компресії звільняйте грудину від тиску, але не відривайте руки від грудної клітки.

6. Зробіть 30 компресій.

7. Робіть компресії з частотою 100–120/хв.

 

Штучне дихання

Після 30 компресій розпочніть штучне дихання. Знову відкрийте дихальні шляхи (закидання голови й підйом підборіддя).

1. Вказівним і великим пальцем руки затисніть ніс постраждалого.
2. Дозвольте роту бути відкритим, але підборіддя підтримуйте.
3. Зробіть нормальний вдих і обхопіть вашими губами губи постраждалого, так, щоб це було герметично.
4. Зробіть штучний вдих, дивлячись, чи піднімається грудна клітка постраждалого. Вдих тривалістю 1 секунда.
5. Підтримуйте розгинання голови й підйом підборіддя. Спостерігайте, як грудна клітка опускається.
6. Зробіть ще один нормальний вдих і штучний видих.
7. Не переривайте компресії грудної клітки більш як на 10 сек. для проведення штучних вдихів.
8. Далі терміново поверніть свої руки на грудину в правильне положення і робіть знову 30 компресій.
9. Продовжуйте компресії та штучне дихання у співвідношенні 30:2.

Якщо, наприклад, постраждалий – чужа для вас людина, а ви не маєте маски-клапана для безпечних вдихів, ви можете не робити штучне дихання. Проводьте лише компресії на грудину з частотою 100–120.

Якщо доставлено АЗД, одразу приступайте до його застосування.

Автоматичний зовнішній дефібрилятор – це незамінна річ для успішної серцево-легеневої реанімації. Переважна більшість клінічних смертей розпочинається саме з фібриляції шлуночків, тобто зі зміни серцевого ритму. Під час клінічної смерті серце не зупиняється, як показують у фільмах, воно змінює свій ритм на такий, що не дає кровообігу (пульсу).

 

Серцево-легенева реанімація

Серцево-легенева реанімація – невідкладна процедура, спрямована на відновлення життєдіяльності організму та виведення його зі стану клінічної смерті; передбачає компресію грудної клітки (непрямий масаж серця) та штучну вентиляцію легенів (штучне дихання. Хоча, за останніми рекомендаціями, у разі, якщо не можливо робити штучне дихання, можна лише робити непрямий масаж серця (глибина компресій 5–6 см, ритм 100–120 хв.

Щоб відновити кровообіг, ми маємо робити серцево-легеневу реанімацію, але зазвичай самої лише реанімації не достатньо для відновлення нормального ритму серця. Ми своїми натисками будемо механічно відновлювати кровообіг, щоб не допустити біологічної смерті мозку, але лише дефібрилятор зможе зняти фібриляцію шлуночків.

Звісно, можна робити серцево-легеневу реанімацію до приїзду медиків, бо вони мають дефібрилятори, а можна вчинити, як у цивілізованих країнах світу, і встановити автоматичні зовнішні дефібрилятори (АЗД) у людних місцях, щоб мати змогу швидше врятувати людину.

 

Досвід провідних країн

У Європі кожні 45 секунд зупиняється серце. «Швидка» часто не встигає прибути на зупинку кровообігу навіть у цивілізованих країнах світу, тому там скрізь, де є скупчення людей, встановлюють автоматичні дефібрилятори.

Досвід європейських країн свідчить, що застосування автоматичного зовнішнього дефібрилятора у комплексі з серцево-легеневою реанімацією на домедичному етапі збільшує шанси врятувати життя на 70%. У багатьох європейських містах АЗД є навіть на вулиці, не кажучи вже про вокзали, зупинки транспорту, торгово-розважальні центри та підприємства.

Сьогодні регулярно повідомляють про випадки раптової смерті учнів на заняттях з фізкультури. Це траплялося завжди й не лише в Україні, але скасовувати фізкультуру чи виробляти дітям всілякі можливі довідки – неправильне рішення. Потрібно зробити, як у цивілізованому світі: встановити автоматичні зовнішні дефібрилятори й навчити шкільний персонал ними користуватися.