Реальну екологічну небезпеку як для Хмельницької області, так і для всієї України представляють полігони твердих побутових відходів, насичені майже всіма хімічними елементами таблиці Менделєєва, в тому числі й токсичними. Одним із них є металічна ртуть, яка широко використовується в практиці хімічних лабораторій. Частково металічна ртуть використовується і у побуті у вигляді економних джерел світла і медичних термометрів. Ці пристрої нерідко виходять із ладу: електролампи – з технічних причин, термометри розбиваються, а ртуть разом із побутовим сміттям викидається в сміттєву урну, далі – на полігон. Отже, в результаті як мінімум декілька тонн (якщо не десятки, враховуючи промислові ртутьвмісні відходи), потрапляє в довкілля. Нам всім треба добре усвідомити, що металічна ртуть надзвичайно токсична речовина: гранично допустима концентрація парів ртуті в повітрі робочої зони 0,01 мг/м3 , в довкіллі – на порядок менше.
Початкові симптоми хронічного отруєння виражаються розладом нервової системи, в подальшому дія ртуті викликає втрату працездатності та інвалідність. При розбитті одного термометра в закритому приміщеніі без проведення ретельної демеркуризації людина отримує ртутне отруєння на протязі декількох місяців. При концентрації в повітрі вище 0,25 мг/м3 ртуть в організм людини проникає не тільки через органи дихання, але, паралельно, і резобтивним шляхом через шкіру. Ртуть не тільки потрапляє в атмосферу, але також у водне середовище і ґрунти. Розчинність ртуті у воді при 250 С складає 60 мг/м3 , що у 3 рази перевищує концентрацію її насичених парів у повітрі. Із водою шлях ртуті в ґрунти, далі – засвоюється рослинами, їх плодами, а з ними потрапляє в організм людини. Треба враховувати, що пари ртуті активно сорбуються твердими речовинами: деревами, рослинами, ґрунтами, лінолеумом, склом, штукатуркою в приміщенні і т.п. Процес адсорбції зворотний, тому забруднені ртуттю предмети стають джерелом забруднення чистого повітря в приміщенні навіть при вентиляції, що безперервно працює.
Слід врахувати, що найбільш чутливі до отруєння металічною ртуттю діти і жінки. Крім того, варто пам’ятати, що хронічні отруєння металічною ртуттю надзвичайно важко піддаються лікуванню. Однією із причин такого загрозливого стану є відсутність технологічно простих і одночасно ефективних способів знешкодження і утилізації ртуті із ртутних ламп. Тому питання утилізації ртуті на сьогоднішній день стоїть дуже гостро, і потреба у пунктах утилізації дуже велика. Частково у Хмельницькому дану проблему вирішує робота екобуса, який, у відповідності до графіка, збирає небезпечні відходи у мікрорайонах міста. Крім того, є надія, що такі пункти будуть передбачені при будівництві сміттєпереробного заводу у нашому місті. Враховуючи велику небезпеку, приймати рішення треба вже сьогодні. Тому, на мою думку, використання вже існуючих розроблених невеликих установок, які працювали б в кожній області, вирішить дане питання.
Майстер виробничого навчання
Хмельницьких територіальних курсів цивільного захисту
та безпеки життєдіяльності
НМЦ ЦЗ та БЖД Хмельницької області
Юрій Васильович Мальнєв
