Засоби побутової хімії є безперечним досягненням сучасної цивілізації. Однак, суттєво недооцінюється шкода, яку ці хімічні сполуки здатні завдавати організму людини, особливо в дитячому віці. Це питання є надзвичайно актуальним в умовах сьогодення, оскільки в Україні ще й досі відсутні чіткі критерії для вибору миючих засобів.
На даний час господині не можна обійтися ні без порошків, ні без засобів для миття посуду. Реклама запевняє, що достатньо однієї краплі – і всі проблеми зникнуть: посуд буде сяючим, а руки ніжні і доглянуті. Вчені підрахували, що за рік людина з’їдає близько 250 мл засобу для миття посуду. Страшно уявити, як засіб, який справляється з жиром навіть у холодній воді, „відмиває” наш шлунок та інші органи.
Основними компонентами засобів побутової хімії іноземного та вітчизняного виробництва є: фосфати, фосфонати, поверхнево активні речовини: детергенти, триклозани, хлор, формальдегіди, тощо. Відомості про їх токсичність обмежуються окремими дослідженнями, в яких переважно приділяється увага подразнюючому та алергенному потенціалу. Відомо, що організм людини реагує навіть на невелику концентрацію токсичних речовин. Після потрапляння в організм детергенти пошкоджують активність ферментів і, таким чином, порушують фізіологічні функції організму.
На думку лікарів, щоденне використання синтетичних миючих засобів призводить до таких захворювань як депресія; порушення зору; захворювання шлунково-кишкового тракту; алергія; екзема; пухлини; онкологічні захворювання. Основою будь-якого миючого засобу для посуду є ПАР – поверхнево-активні речовини. Вони дуже добре відмивають бруд.
Щоб зменшити потрапляння цієї речовини в організм, необхідно дотримуватись певних правил: мити посуд не синтетичним засобом та використовувати мінімальну його кількість. Капати засіб на губку, а не на самий посуд. Ополіскувати кожну тарілку не менше 15-20 секунд теплою проточною водою. Після миття витирати посуд рушником. Ні в якому разі не змішувати декілька засобів для миття – це може бути небезпечно для здоров’я. Краще не користуватися поролоновою губкою, в ній дуже швидко розмножуються бактерії, а дезінфікується вона погано. Тримати флакони із засобом закритими, щоб не допускати зайвого токсичного випаровування. Якщо є можливість, купіть посудомийну машинку, вона добре змиває шкідливі речовини з посуду.
Але є шлях простіший. Вам не доведеться виконувати всі ці правила, ризикувати своїм здоров’ям і здоров’ям своїх близьких, якщо оберете для миття посуду найбільш екологічні, економні і абсолютно нешкідливі для здоров’я миючі засоби. Такими є засоби, що виготовлені на рослинній основі і не містять синтетичних поверхнево-активних речовин, хлору і барвників, підходять для всіх видів посуду, ефективні і в холодній, і в гарячій воді, повністю змиваються з поверхні, безпечні для навколишнього середовища та ощадливі до шкіри рук, підходять для ручного миття і для посудомийних машин.
Наші бабусі та прабабусі чудово справлялися з щоденним миттям посуду без шкоди для здоров’я. Вони використовували для підтримки чистоти посуду „копійчані” доступні підручні засоби: харчову соду, гірчичний порошок, господарське мило, столовий оцет, а також знали масу секретів, які дозволяють відмити і жир, і кіптяву, і вапняний наліт.
Гірчиця має знежирюючу здатність, що допоможе відмити жирний посуд. Гірчичний порошок не завдає шкоди рукам, не викликає алергії, легко змивається, вбиває шкідливі бактерії і мікроби, до того ж він абсолютно нешкідливий, на відміну від хімічних миючих засобів, а сода добре очищає присохлі плями і застарілий жир.
Пам’ятаєте, як в казці К. І. Чуковського „Федорине горе”, Федора кликала посуд, який утік, додому і обіцяла почистити його пісочком, облити кип’яточком? Це один із стародавніх способів миття посуду. У старовину посуд натирали піском, осокою, кропивою, мили лугом (водним настоєм деревної золи).
Сьогодні питання безпеки постає вище ефективності, економічності і приємного аромату. У наш час заміна покупної „хімії” натуральними засобами – не розкіш, а усвідомлений вибір здорового способу життя. Вибір, який залишається для кожного.
Валентина БАТІЩЕВА,
методист обласного методичного кабінету
(безпеки життєдіяльності населення)
НМЦ ЦЗ та БЖД Рівненської області
