Про привітного рятувальника з добрими очима, командира відділення 12 Державної пожежно-рятувальної частини м. Дунаївці, старшого прапорщика Служби цивільного захисту Віталія Августінова колеги відгукуються лише як про надзвичайно позитивного, відповідального та сміливого товариша. Він знайде підхід до кожного бійця, дасть корисну пораду, підтримає жартівливим словом.
Народився та виріс Віталій у Дунаївцях. Закінчив спершу загальноосвітню школу, а пізніше – Дунаєвецьке училище за спеціальністю «Слюсар із ремонту автомобілів». Ремонт та реставрація машин стали справжнім хобі, адже він обожнює техніку.
Сім’я Віталія – той випадок, коли одна професія стає спільною для кількох поколінь. Коли його призвали на строкову службу до Збройних сил України, юнак вирішив служити в армії й надалі за контрактом. Проходив службу у Чернівецькому та Хмельницькому гарнізонах. А любов до військової справи передалася від батька, який вже військовий пенсіонер.
«У 2002 році військова частина була розформована, – пригадує Віталій. – Тож 2003-го я підвищив кваліфікацію у навчальному пункті Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Хмельницької області й розпочав службу в Дунаєвецькому пожежно-рятувальному підрозділі. За ці роки вже не раз доводилося приборкувати пожежі, ліквідовувати різні надзвичайні події та рятувати людей. Єдине, чого вчать в армії, – вбивати, а тут навпаки – рятувати».
Надзвичайно важка пожежа, яку довелося приборкувати, сталася в цеху з переробки деревини в Дунаївцях у вересні 2018 року. «Крім дунаєвецьких вогнеборців, – розповідає Віталій, – за підвищеним номером виклику додатково були направлені пожежно-рятувальні підрозділи з сусідніх районів. Гасіння ускладнювалося великим горючим навантаженням. Загалом цю пожежу площею 600 кв. м ліквідовували 58 вогнеборців та 14 одиниць техніки. Нещодавно наш караул врятував чоловіка з охопленої полум’ям квартири на вул. Київській у м. Дунаївці. Хоча вогонь завдав значної матеріальної шкоди власнику квартири, ми врятували людське життя та запобігли розповсюдженню пожежі на сусідні помешкання. А причиною лиха стала необережність під час паління».
За самовідданість, професіоналізм, виявлені під час виконання службових обов’язків, Віталій нагороджений Почесною грамотою Хмельницької обласної державної адміністрації, його фотокартка двічі представлена на Дошці пошани найкращих працівників Головного управління. А відтепер – орден «За мужність» ІІІ ступеня за бездоганну роботу під час гасіння пожеж у Чорнобильській зоні відчуження.
«До зони відчуження я разом із 27 колегами зі всієї області виїхав 18 квітня, – розповідає Віталій. – Ніхто не побоявся ані радіації, ані важких умов праці. Бо це – наша робота, яку ми мало не щодня робимо й вдома. Звичайно, дуже моторошно було проїжджати закинутими населеними пунктами, які вогонь випалив дотла. Уявіть лише вулицю, а з обох боків – будинки, від яких залишилися лише димарі. Нам довелося гасити ліс, працювали усі в поті чола і в складних умовах. Ми виходили з лісу пізнього вечора, адже в нічний час там було неможливо щось робити. Ніколи не залишали відкритого вогню, постійно контролювали радіаційний фон дозиметрами».
Батькам та дружині Ірині дійсно є ким пишатися. Адже праця вогнеборців – титанічна, вони докладають неймовірних зусиль у боротьбі з вогняною стихією.
ГУ ДСНС України у Хмельницькій області