Попереджений – значить озброєний (лат. Praemonitus, praemunitus – «попереджений, озброєний») – прислів’я, зміст якого полягає в тому, що будучи попередженою про близьку небезпеку (або можливості), людина тепер до неї підготовлена і повинна з нею впоратися.
Дедалі частіше в засобах масової інформації нам повідомляють про стихійні лиха, масштабні пожежі, промислові катастрофи, тощо. Збільшення частоти надзвичайних ситуацій призводить до збільшення кількості людських жертв і постраждалих та матеріальних збитків. Серйозною проблемою у ході надзвичайних ситуацій є неготовність населення протидіяти наслідкам лиха та хибний алгоритм дій чи його відсутність у ході евакуації з зони лиха через недостатню поінформованість. Чому ж так мало нам відомо з екранів телебачення та мережі інтернет про те, що саме потрібно робити, а не які жертви та збитки вже фактично завдано?
Пріоритетною ціллю Організації Об’єднаних Націй до кінця 2030 року є скорочення кількості постраждалих від стихійних лих. Щоб досягти цієї мети, світові уряди та організації, громадськість повинні зосередити свої зусилля задля забезпечення готовності до можливих стихійних лих. Так, 18 березня 2015 року в місті Сендай у Японії Третьою всесвітньою конференцією ООН зі зниження ризику надзвичайних ситуацій було прийнято Сендайську рамкову програму (2015–2030), яка являє собою 15-тирічний договір, що формує план орієнтованих на людину заходів щодо зниження ризиків стихійних лих. Однією із багатьох цілей програми на рівні із захистом осіб та їхнього майна є захист прав людини, включаючи право бути поінформованим. Залучення всіх верств суспільства до обговорення потенційних загроз та їх наслідків, поруч із принципом врахування різноманітності загроз (multi-hazard approach) повинні призводити до прийняття виважених рішень на основі достатньої поінформованості про ризики. Програмою обґрунтовується економічна ефективність доведення до громадськості потенційних загроз, адже публічне обговорення ризиків залучає інвестиції в державний та приватний сектор перед постстихійним реагуванням і відновленням, стимулює організації та глобальні фонди вкладати кошти в системи оповіщення населення, розробляти програми просвіти, тощо.
Задля адекватного реагування на виникнення надзвичайних ситуацій, люди повинні думати, що їхні дії будуть ефективними. Адже визнаючи та усвідомлюючи наявність загрози та її наслідків, ми стаємо здатні з нею впоратися. Важливу роль у готовності до дій є формування почуття самоефективності, тобто відчуття здатності долати виникаючі труднощі. Але чи може людина почуватись готовою, якщо майже нічого не відомо про загрозу?
У червні 2020 року в результаті сильних дощів на території Чернівецької області виникло часткове руйнування захисної дамби на річці Черемош, що призвело до підтоплення населених пунктів Банилів та Слобода Банилів Вижницького району. Загалом було підтоплено 271 житловий будинок та 576 присадибних ділянок. Негативні наслідки паводку на території області було класифіковано, як надзвичайну ситуацію природного характеру регіонального рівня. Для ліквідації наслідків на місце виникнення надзвичайної ситуації вирушив особовий склад оперативного загону Головного управління ДСНС України у Чернівецькій області. Після часткового руйнування дамби здійснювались роботи щодо порятунку 46 осіб, які були заблоковані в своїх будівлях стрімкими потоками води та було евакуйовано і відселено 48 осіб.
Досвід, отриманий мною під час даної надзвичайної ситуації наштовхує на думку, що задля ефективних дій населення в зоні лиха необхідне раннє попередження. Надаючи психологічну допомогу населенню, яке постраждало минулого року, я неодноразово чув, що для жителів затоплених населених пунктів головним джерелом інформації напередодні стихійного лиха був інтернет, а потім телебачення. Безпосередньо в ході самого лиха, коли лише з’явилась інформація про ризик прориву дамби та критичного підняття рівня води, місцеве населення змогло швидко та ефективно отримувати інформацію щодо загрози та евакуації лише через систему оповіщення, яку розгорнули працівники ДСНС. Інтернет джерела та телебачення лише тиражували інформацію про лихо, можна навіть сказати «сіяли паніку» серед населення, проте жодних порад щодо алгоритму дій в подібних ситуаціях опубліковано не було. Люди не завжди готові покидати свої господарства. У ході евакуації під час повені постраждалі говорили, що не знають куди їм йти (хоча було розгорнуто містечко для постраждалих де можна було отримати одяг та їжу), або були стурбовані крадіжками і мародерством, які можуть статися, якщо вони покинуть свої будинки, або просто не вірили у масштабність небезпеки посилаючись на паводки минулих років.
Ось чому ефективне прийняття рішень населенням у зоні катастрофи залежить від надійного і своєчасного отримання інформації. Коли лихо лише розпочалось, під час евакуації важливо, щоб населення швидко та чітко повідомляли про маршрути і варіанти евакуації, порядок дій та про те, чого робити не варто. Необхідно не ширити паніку серед громадян, а натомість своєчасно підготувати їх до дій та попередити появу фейкових новин, постійно надавати інформацію про успіхи у ході ліквідації наслідків.
Юзяк Андрій Олександрович
старший лейтенант служби цивільного захисту
психолог відділу психологічного забезпечення та соціально-гуманітарної роботи Центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Чернівецькій області
