Проблематика сучасних природно-техногенних загроз в умовах військового конфлікту на Донбасі

У Південно-східному регіоні України, який є найбільшим у світі вуглевидобувним техногенно насиченим регіоном, уже протягом 3-х років точиться військовий конфлікт. Країна виснажена неоголошеною війною.

За оцінками експертів, Донбас є однією з найбільших і найнебезпечніших природно-техногенних геосистем у світі з високою щільністю потенційно небезпечних об’єктів, які несуть велику небезпеку для людей і навколишнього середовища. Синергетична дія збройного конфлікту, хижацької експлуатації природних ресурсів цього регіону й неефективні управлінські рішення колишньої та нинішньої влади призвели до виникнення нових природно-техногенних загроз, які не мали аналогів у світовій історії.

Нині площа цього промислового регіону становить до 20 тис. км², на його території проживає біля 7 млн осіб, на території його промислово-міських агломерацій розміщено більш ніж 4 000 потенційно небезпечних об’єктів й об’єктів підвищеної небезпеки, що включають до свого складу шахти, металургійні, хімічні, енергетичні виробництва, полігони високотоксичних відходів, терикони, шламонакопичувачі та шламосховища, руйнування яких створює додаткові природно-техногенні загрози та ризики для екологічної безпеки та безпеки життєдіяльності населення, що проживає на цих територіях.

Найбільш уразливою ланкою в системі життєзабезпечуючих чинників населення, яка є критичною для забезпечення екологічної безпеки та безпеки життєдіяльності в цьому регіоні, є вода. Нині для Донбасу вода є ключовим індикатором екологічного стану навколишнього середовища.

Варто зазначити: існує певна невизначеність щодо рівнів забруднення ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод важкими металами, паливно-мастильними матеріалами й іншими небезпечними речовинами, що продукуються під час військового конфлікту. Якщо виокремити джерела й фактори впливу бойових дій, то ієрархічне дерево воєнно-техногенного навантаження матиме ось який вигляд

Формулювання проблеми забруднення питних вод в умовах військового конфлікту на Донбасі обумовлюється такими тезами:

• 800 млн м³/рік стоків мінералізованих шахтних вод;
• до АТО в цьому регіоні було до 59 000 км водопровідно-каналізаційних тепломереж із втратами від 50–60% до 90–100% вод і рідких комунальних відходів;
• щорічний викид до 6 млрд м³/рік вибухонебезпечних і токсичних газів (метан, радон);
• із 113 водозаборів підземних вод, що діють (1,8 млн м³/добу), 48 — забруднені;
• шахта «Юнком» із підземним атомним вибухом на глибині 860 м;
• забруднення токсикантами підземного простору Горлівського хімзаводу;
• загроза некерованого підтоплення Нікітівського ртутного рудника;
• наявність понад 2500 «копанок» (стихійних шахт) як джерел неконтрольованого витоку забруднень на денну поверхню.

В умовах ведення бойових дій на території Донбасу утворилася військова природно-техногенна геосистема, яка характеризується застосуванням усіх видів стрілецької та артилерійської зброї, ураженням верхнього шару ґрунтового покриву від утворення великої кількості воронок, окопів, фортифікаційних споруд, знищення рослинності й біорізноманіття внаслідок пожеж й активних бойових дій.
Найбільшого руйнування в цих умовах зазнала критична інфраструктура водопостачання цього регіону.

Донбас забезпечується водою із незахищених поверхневих джерел, а саме із каналів Дніпро-Донбас та Сіверський Донець-Донбас, річки Сіверський Донець та Південно-Донбаського водопроводу.

Під час проведення ремонтно-відновлювальних робіт на водогонах загинуло 12 осіб, за свідченнями спостерігачів із розведення конфліктуючих сторін. Наземні та низько заглиблені водогони піддаються артилерійським обстрілам та диверсійним актам терористичного характеру. У цих умовах зростає значення водопостачання з підземних джерел. Також в умовах впливу поверхневого забруднення зростає значення підземних розвіданих водозаборів, які є резервними для цих територій.

Узагальнені дані щодо ресурсів підземних водозаборів для Донецької області такі:

• ресурс підземних вод — 2,4 млн м³/добу;
• експлуатується — 1,2 млн м³/добу;
• споживання у 2014 році — 0,5 млн м³/добу.

Узагальнені дані щодо ресурсів підземних водозаборів для Луганської області такі:

• ресурс підземних вод — 4,8 млн м³/добу;
• експлуатується — 1,9 млн м³/добу.

За даними на 2015 рік у Донецькій області було 34 забруднених підземних водозабори, для Луганської області — 12. На жаль, за наявною інформацією, моніторинг підземних вод у зоні проведення антитерористичної операції відсутній протягом останніх 2-х років.

Згідно з оцінками експертів, в умовах ведення бойових дій найбільшу загрозу для безпеки життєдіяльності населення та можливості відновлення виробництва формує небезпека втрати водовідливу та вентиляції шахт Донбасу, значна частина яких є гідравлічно пов’язаними. Нині зі 150 вугільних шахт 115 перебувають на окупованих територіях; повністю зруйновано 7 вугледобувних шахт Донбасу, ще 63 працюють у режимі відкачування води, діючими є лише 24 шахти. З 90 шахт, підпорядкованих Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, лише 35 знаходяться на контрольованій Україною території, тоді як інші 55 (у т.ч. шахти, що видобувають вугілля антрацитової групи) перебувають на території Донецької та Луганської областей, підконтрольній терористам. Із 35 контрольованих Україною шахт близько 10 працюють у режимі підтримання життєдіяльності.

Більшість шахт Донецько-Макіївсько-Горлівсько-Єнакіївської та Стаханівської гірничо-міських агломерацій є гідравлічно пов’язаними, і затоплення однієї шахти може призвести до затоплення інших, розташованих поруч.

Наслідками некерованого затоплення шахт будуть підтоплення та затоплення великих площ прилеглих міст і селищ, забруднення підземних і поверхневих водозаборів мінералізованими шахтними водами, додаткові просідання та зрушення (деформації) денної поверхні, руйнування нафтогазопроводів, магістральних і місцевих ліній електропередач й інших об’єктів критичної інфраструктури.

Потенційну загрозу радіаційного забруднення підземних вод несе в собі шахта «Юнком», з камерою підземного атомного вибуху на глибині 860 м.

Радіаційну небезпеку несуть також терикони та теплові електростанції, біля яких виявлено підвищений радіаційний фон із рівнями радіації до 58 Мкр.

Першочерговими заходами зі збереження екологічної безпеки та життєздатності Донбасу є такі:

1. Активізація екологічного моніторингу зони АТО насамперед засобами дистанційного зондування Землі.
2. Визначення екологічного стану об’єктів — джерел виникнення надзвичайних ситуацій (ПНО, ХНО).
3. Організація прискорення відновлення функціонування водопровідних, каналізаційних мереж і теплоенергопостачання.
4. Збільшення використання захищених від забруднення підземних вод для питно-господарського водопостачання.
5. Дослідження новітніх факторів екологічних загроз для питно-господарського водопостачання на Донбасі за умов АТО:

• оцінка впливу некерованого затоплення шахт на активізацію небезпечних процесів підтоплення міст і селищ, забруднення водозаборів поверхневих і підземних вод, осідань поверхні й небезпечних деформацій житлових, промислових споруд та інших об’єктів;
• активізація впливу глобальних змін клімату (потепління, збільшення кількості й нерівномірності опадів, частоти повеней та паводків) на прискорення міграції забруднень, активізацію зсувів, карстових провалів тощо;
• зростання забруднюючого впливу на стік річки Сіверський Донець руйнуванням дамб та інших гідротехнічних споруд фільтруючих накопичувачів токсичних стоків (більше 1500 об’єктів площею 10200 га).

Євген ЯКОВЛЄВ,

Сергій ЧУМАЧЕНКО, УкрНДІЦЗ