Вираз «неопалима купина» – це поетичне відображення долі нашої Держави та українського народу. Сотні разів вороги завойовували наш край. Його палили, грабували, нищили століттями різні заброди, висмоктували животворні сили, забороняли мову й культуру, викорчовували саму назву – Україна. Але щоразу залишалися з облизнем: край зеленіє під синім небом та ясним сонцем. І щоліта тут рожево квітнуть кущі неопалимого зела, стверджуючи незнищенність української землі та її народу.
Неопалима купина описана в легендах як незвичайна рослина. В науці вона відома під назвою ясенець білий, а її магічну властивість горіти й не згорати пов’язують із наявністю на стеблах і листках цієї рослини дрібнесеньких пухирців, які виділяють ефір. Сонячного безвітряного дня цього ефіру виділяється дуже багато, тож якщо запалити біля рослини вогонь, ефір спалахує. І тоді здається, що кущ палає. Ефір швидко згорає, а рослина залишається неушкодженою. Проте, це не позбавляє рослину глибокої символіки: люди віддавна й дотепер кажуть «неопалима купина», коли означують виняткову невмирущість, вічне оновлення та відродження.
Історія та легенди
Сам образ неопалимої купини використовується в Україні досить часто, зокрема, значного поширення набула ікона, яка так і називається: «Неопалима Купина». Перші літописні згадки в нас про цю ікону сягають ще початку ХІV століття, коли її принесли на наші землі ченці з Палестини. Згодом її численні копії розійшлися по всій Русі. Ікона Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина» має дуже незвичайну історію появи, яка корінням своїми сягає на багато століть назад, у добу раннього християнства.
За Старим Заповітом, коли народ ізраїльський був ще в єгипетському полоні, Мойсей, який пас овець, повів свою отару далеко в пустелю і прийшов до гори Синай. Мойсей побачив Ангола Господнього, який постав із середини тернового куща, що горів, але не згорав при цьому, і пішов подивитися на це диво. Аж тут почув голос Божий, який велів йому не наближатися близько і зняти взуття, бо стояв Мойсей на місці, яке було святою землею. Довго Господь говорив із Мойсеєм про його призначення, нагородивши даром дивотворення й пророцтва.
На місці неопалимої купини 324 року мати імператора Костянтина Олена наказала біля підніжжя гори Синай побудувати капелю. Вівтар монастирського собору розташували саме над корінням тієї самої рослини. За вівтарем – каплиця «Неопалимої Купини». Її насельники – грецькі православні ченці. Там досі росте кущ цієї дивної рослини. Вважається, що це єдиний кущ «терну» такого роду на всьому Синайському півострові.
Згодом кущ був пересаджений за декілька метрів від каплиці, де продовжує рости й далі. У каплиці немає іконостасу, що приховує вівтар від віруючих, і паломники можуть бачити під престолом те місце, де колись росла Купина. Воно позначено отвором у мармуровій плиті, закритим срібним щитом із карбованими зображеннями палаючого куща, Преображення, Розп’яття, євангелістів, святої Катерини і самого Синайського монастиря. Прочани входять у це святе місце без взуття. Сама каплиця присвячена Благовіщенню Діви Марії.
У Новому Заповіті «Неопалима Купина» і події, пов’язані з нею, отримали нове, глибше богословське тлумачення. Це дуже важлива паралель – Купина горіла, але не згорала. Діва Марія народила Сина Божого Ісуса й залишилася чистою, непорочною. Отже, як Купина горіла й не згорала, так і Діва Марія була безгрішною, хоча народилася й жила на цій грішній землі.
Значення ікони «Неопалима Купина» закладене в її іконографії. «Неопалима Купина» – одна з найскладніших за композицією та символічним тлумаченням богородичних ікон. Ця ікона зображує Божу Матір через один з Її старозаповітних прообразів – неопалиму купину, тобто кущ, що не згорає, в якому Бог з’явився Мойсеєві. З ранніх століть християнства ікона «Неопалима Купина» мала образ Богородиці в різних варіантах виконання, серед яких можна зустріти Богоматір, зображену в яскравому полум’ї, яке горить, але не спалює Її, або у вигляді палаючого куща з ув’язненим у ньому образом Богоматері (зазвичай, у типі Знамення або Оранти) й уклінним пророком Мойсеєм перед Нею. Пізніше, вже у XVI столітті склався досить складний символіко-алегоричний образ у вигляді восьмикутної зірки, з навколишнім поясним зображенням Божої Матері і Дитини-Христа.
Центр композиції – овальний медальйон із зображенням Богоматері з малим Ісусом. У руках Діви – драбина, яка символізує шлях людини із землі на небо. Церква називає її «Лествіцею Якова». Інколи зображують Гору пророкувань Даниїла або Ворота Єзекиїля тощо. Чотири зелених промені позначають купину, тобто кущ, чотири червоних промені – червоне полум’я палаючої купини. На деяких іконах «Неопалимої Купини» до кінців зовнішнього проміння додаються букви А.Д.A.M. Ця деталь заснована на грецькій оповіді, за якою архангели склали ім’я першої людини за зірками, узятими із чотирьох сторін світу: Архангел Михаїл – зі Сходу літеру «А» від східної зірки Анатолі, Архангел Гавриїл – букву «Д» від західної зірки Місіс, Рафаїл – літеру «А» від північної зірки Арктос та Уриїл – від південної зірки Месембрія букву «М». Мистецтвознавці довели, що восьмипроменева зірка – єдина, допущена до використання в іконографії. Саме ж число вісім для християн означає майбуття і пояснюється в Біблії так: «Після шести днів творення світу Богом і до Страшного суду триває сьомий день Господній. Після Страшного суду на нас чекає день восьмий – Життя Вічне».
У променях зеленого (або синього) кольору зображується служіння ангелів Богоматері і поклоніння небесних сил чудесному народженню Бога від Діви. Вона оточена архангелами й ангелами стихій: грому, блискавки, роси, вітру, дощу, морозу і мли. Кожен ангел тримає відповідний «атрибут», як чашу, ліхтар, хмару, меч, факел, закритий ківот (мороз), голу фігуру (вітер). Число ангелів та їх розподіл довкола Богородиці змінюється за вибором іконописця. Ангели світил і небесних стихій взяті з Апокаліпсису, де перераховуються ангели зірок, хмари, блискавки, граду й землетрусу. У променях вогненно-червоних, зазвичай, пишуться символи святих євангелістів, згаданих в Апокаліпсисі: Ангел (Матвій), Лев (Марк), Телець (Лука) й Орел (Іоан). Навколо зірок у двопелюсткових хмарах – ангели-духи Премудрості, Розуму, Страху і Благочестя; архангели: Гавриїл із гілкою Благовіщення, Михаїл із жезлом, Рафаїл із посудиною-Алавастр, Уриїл із вогняним мечем, Селафиїл із кадилом, Варахиїл із виноградним гроном – символом крові Спасителя. Угорі – Старий Денмі, внизу – Єссей (або Дерево Єссея – як родовід Ісуса Христа). У кутах композиції розміщені видіння пророків: у лівому верхньому – видіння Мойсеєві Неопалимої Купини у вигляді Богоматері Знамення в палаючому кущі, в правому верхньому кутку – видіння Ісаї Серафима з палаючим вугіллям у щипцях, внизу ліворуч – видіння Єзекиїля зачинених воріт, праворуч – лествиця Якова з ангелами.
Богоматір зібрала навколо Предвічного Немовляти весь світ – сили земні й небесні. Саме такий, зібраний воєдино, і замислив Усесвіт Бог у Своїй Премудрості, саме нею повинні бути переможені хаотичні, відцентрові сили смерті й розпаду. Тим самим біля Купини виникає й інший образ – образ Софії – Божественної волі, передвічного задуму Творця про творіння. Святкування відбувається в день пам’яті пророка Мойсея 4 (17) вересня, встановленого 1680 року.
Перед іконою Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина» моляться про захист від пожежі та ураження блискавкою, від лютих бід та зцілення недуг
Зв’язок Богоматері й Купини відлунює у церковних співах та молитвах. «Припадаємо й прихиляємося Тобі перед святою й пречесною іконою Твоєю, нею же чудове й преславне диво створюючи, від вогненного запалення й блискавичного грому житло наше рятуючи… Смиренно молимо Тя, Всесильна роду нашого Заступнице… Урятуй і збережи, Володарко, коли вогнем займуться доми наші або блискавичним громом устрашені будемо», «Ти – Купина Неопалима, збережи мир і всіх нас від шкідливих, вогненних стріл ворога». За народними віруваннями, ікона рятує від вогню будинки тих, хто її шанує.
Ікону в усі часи її буття супроводжували легенди. За розповіддю одного самовидця, який потрапив на велику пожежу, що охопила багато будівель, він бачив дерев’яний будиночок, який не спалахував: біля нього нерухомо стояла жінка, тримаючи в руках ікону «Неопалима Купина». По її щоках текли сльози, але обличчя набуло виразу повного спокою і непохитної віри. Видно було, що вона не турбується за свою оселю, а плаче про нещастя інших. Пожежа посилювалася, а жінка й далі стояла нерухомо. Наступного дня самовидець повернувся на згарище. Там височів лише один будиночок, збережений чудодійною силою ікони.
У Троїцькій церкві Слов’янська на Донеччині є чудотворна ікона «Неопалима Купина». Її написано за таких обставин. У 1820–1821 роках у цьому місті почастішали пожежі від підпалів, але зловмисника ніяк не могли виявити. Було вжито найретельніших заходів, але все марне. Відтак якоїсь ночі жінці на прізвище Бельницька, яка першою зазнала лиха від пожежі, вві сні було пророковано: якщо написати образ «Неопалимої Купини» й здійснити перед ним молебень, пожежі припиняться. Жінка розповіла про свій сон протоієрею. Ікона була хутко написана кращими майстрами, і після літургії перед нею було звершено молебень. Того ж дня сталася нова пожежа, на якій була затримана палійка – божевільна дівчина Мавра. Після цього пожежі припинилися, а вдячні жителі Слов’янська влаштували для ікони «Неопалима Купина» дорогий кіот із написом: «В память 1822 года за спасенне града от пожара». Відтоді шанування ікони, а особливо її Слов’янського списку, зміцнилося в цьому краї і далеко за його межами.
У православній християнській традиції відомо багато чудодійних ікон, які особливо шануються в окремих місцевостях, життєвих потребах або людьми певних професій. Мають свою святиню й люди, які борються зі стихійним лихом – це ікона Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина». Тому, за словами Спасителя, ми й віруємо в те, що, коли хтось молитовно звертатиметься до Пресвятої Богородиці через Її чесну ікону «Неопалима Купина», буде визволений від смертельних обіймів полум’я та пожеж. Своєю Благодаттю Пречиста надійно оберігає від таких лих оселі тих, хто вшановує Її.
Традиції
Важливим чинником започаткування будь-якого професійного свята є факт, покладений у його основу. З набуттям незалежності в Україні почали відновлюватися старі та створюватися нові пам’ятники відродження духовності. Від 1998 року особовий склад Сумського гарнізону пожежної охорони бере участь у панахиді та молебні, які відбуваються у день ікони Божої Матері «Неопалима Купина» у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Відтоді в Сумській області не було випадків загибелі або травмування пожежників під час виконання ними своїх службових обов’язків.
У багатьох управліннях традиційними стали зустрічі з представниками церкви, які надають працівникам ДСНС та їх сім’ям усебічну духовну допомогу. Ще в липні 2002 року неподалік від 25-ї пожежної частини у Києві освячена каплиця храму на честь ікони Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина» й будується храм. Така традиція поширена й в інших управліннях служби. Встановлення свята на її честь, яке відзначають щороку 17 вересня, благословила Українська Православна Церква.
Микола Єрмаков
