Починаючи з самих витоків цивілізації, міграція, безумовно, грала важливу роль у розвитку міст, особливо в економічній та культурній сфері. Однак міграція, що зумовлена крайньою бідністю та голодом, злиднями та відчаєм – це вже зовсім інший випадок. На сьогодні набуло поширення таке загрозливе явище, як вимушена міграція, яка викликана військовими конфліктами, політичною нестабільністю, деградацією навколишнього середовища і наслідками змін клімату. В таких обставинах залишити рідний дім – це єдиний спосіб зберегти життя
Проблема продовольства була актуальною завжди, але вона особливо стала гострою в останні три десятиліття. Ціла низка чинників (політичні, соціальні, економічні, демографічні та екологічні) зумовили підвищення цін на харчові продукти. Ця обставина серйозно позначилася на продовольчій безпеці бідних верств населення світу, породжуючи таке страшне явище, як голод.
Нині ця тема як ніколи актуальна: після десятиліть відносно позитивної динаміки, кількість голодуючих у всьому світі знову почала зростати. Згідно з доповіддю «Стан справ у зв’язку з відсутністю продовольчої безпеки в світі -2017», у 2016 році кількість голодуючих у світі досягла 815 млн осіб, що на 38 млн більше, ніж у 2015 році (777 млн осіб). Таке зростання пов’язане зі збройними конфліктами, засухами та повенями, які ми часто спостерігаємо останнім часом.
2016 року кількість голодуючих у світі досягла 815 млн осіб, що на 38 млн більше, ніж у 2015 році (777 млн осіб)
Вимушена міграція
Унаслідок збройних конфліктів населення північного сходу Нігерії, Сомалі, Південного Судану та Ємену опинилося на межі голоду, а ситуація в Бурунді, Іраку та інших країнах характеризується гострою відсутністю продовольчої безпеки.
На сьогодні у світі існує близько 64 млн переміщених осіб, змушених шукати порятунку від конфліктів і переслідувань. Це найвищий показник із часів Другої світової війни. Крім того, в більшості країн Африки, через посуху, викликану надзвичайно потужним «Ель-Ніньо» (явище різкого підвищення температури поверхневого шару води у тропічній частині Тихого океану), різко зменшилася доступність продовольства.
Найважче в такій ситуації доводиться сільським домогосподарствам. Більшість малозабезпечених у світі проживають у сільських районах, і багато представників сільської молоді, особливо в країнах на південь від Сахари, змушені мігрувати в пошуках роботи. При цьому важливо чітко розуміти, що, всупереч розхожій думці, більшість мігрантів залишаються в рідній країні.
По всьому світу налічується близько 763 млн внутрішніх мігрантів, або кожна восьма людина планети, причому більшість із них переїжджає із сільської місцевості до міст.
Найкритичнішу ситуацію з нестачею продовольства зафіксовано в африканських країнах, розташованих південніше Сахари, і в країнах Південної Азії
З 244 млн міжнародних мігрантів (за даними на 2015 рік) третина мігрувала з країн «великої двадцятки» в пошуках нових можливостей та кращого життя.
На сьогодні, населення планети швидко зростає, і відповідно, збільшується кількість споживаної їжі. А враховуючи нерівномірне виробництво харчових продуктів і їх недоступність через низьку купівельну спроможність – виникає явище недоїдання, що є основною причиною міграції.
Міграція повинна бути добровільною
«Питання продовольчої безпеки та міграції тісно взаємопов’язані. Адже голод змушує людей, шукаючи їжу, залишати свої домівки, а масові переміщення населення ведуть до поглиблення гуманітарних криз і величезного навантаження на продовольчі системи країн, що приймають мігрантів», – йдеться в доповіді Всесвітньої продовольчої програми ООН (ВПП).
Міграція є невіддільною частиною розвитку сільських районів: сезонна міграція тісно пов’язана з календарем сільгоспробіт, а грошові перекази грають важливу роль як в поліпшенні добробуту сільського населення, так і в підвищенні продуктивності ферм.
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) працює над усуненням корінних причин міграції, шляхом впровадження заходів політики, які враховують інтереси вразливих верств населення. До таких заходів відносяться професійне навчання молоді та інклюзивне кредитування, розробка програм соціального захисту, що передбачають виплату допомоги в грошовій або негрошовій формі, спеціальні заходи підтримки сільських мігрантів, які повертаються в рідні місця, а також забезпечення насінням, добривами та ветеринарними послугами поряд з удосконаленням систем раннього попередження про надзвичайні погодні явища і впровадженням стійких методів використання природних і земельних ресурсів.
У 2018 році, будучи співголовою Групи з проблем глобальної міграції, до складу якої входять 22 установи системи ООН і Всесвітній банк, ФАО буде вести активну роботу над тим, щоб зробити міграцію добровільним, а не вимушеним вибором. Ключову роль у розв’язанні цього завдання має відіграти сільське господарство і розвиток сільських районів, які є важливими чинниками у вирішенні продовольчої проблеми.
Що і як впливає на продовольчу проблему Інфографіка
П’ять груп чинників, які впливають на глобальну продовольчу проблему:
– природні умови країни й розміщення населення (загальна площа та структура сільськогосподарських угідь, сільськогосподарський потенціал, клімат, співвідношення між кількістю населення і масою продовольства);
– світовий транспорт і зв’язок (забезпечення широкого виходу продуктів харчування на зовнішній ринок);
– політична ситуація у світі (збройні конфлікти, позиції політичних сил, наявність міждержавних співтовариств, використання поставок продовольства у політичних цілях);
– світова економіка і торгівля (продовольство як складова торговельних потоків, роль балансових розрахунків, кліринг);
– бідність (у бідних людей не вистачає грошей, щоб купити достатньо їжі; недоїдання зменшує ефективність праці, що призводить до ще більшої бідності та голоду).
Дитячий голод
Глобальна продовольча проблема вимагає негайного розв’язання, оскільки набуває таких високих показників у світі саме через недоїдання серед дітей. У світі кожний третій померлий від голоду – дитина. 65 дітей із тисячі вмирають, не доживши до п’ятирічного віку.
Близько 155 млн дітей у віці до п’яти років відстають у своєму розвитку через недоїдання, що збільшує ризик подальшого відставання в школі і в праці, смерті від інфекцій.
Також, 52 млн дітей у віці до п’яти років, страждають від виснаження голодом, тобто мають недостатню вагу для свого росту. Найбільша поширеність виснаження у дітей характерна для Південної Азії – 15,4%.
Крім того, для більшості регіонів світу серйозною проблемою є зростання кількості дітей, які страждають від надмірної ваги. Згідно з розрахунками, 2016 року кількість дітей у віці до п’яти років, які страждають від надмірної ваги, досягла 41 млн (6%), а 2005 року їх частка становила лише 5%.
У деяких країнах світу недостатнє харчування дітей поєднується з високою часткою схильного до ожиріння дорослого населення. У період із 1980 по 2014 роки в світі частка людей, що страждають на ожиріння збільшилася більш ніж удвічі. 2014 року від ожиріння страждало понад 600 млн осіб, тобто приблизно 13% дорослого населення планети.
Всесвітня організація охорони здоров’я вважає, що недостатнє харчування – це головна загроза для здоров’я людей
Межа недоїдання
Досі невідома максимальна чисельність населення, яку може прогодувати наша планета. За різними джерелами, вона коливається від 10 до 20 млрд осіб. Наразі ж 2/3 людства відчувають постійний дефіцит продуктів харчування. До того ж, харчування часто є недостатньо калорійним і має нераціональну структуру (нестача вітамінів і білків тваринного походження).
Науковці вважають, що медична норма калорійності спожитої їжі повинна бути не менше 2300–2600 ккал на добу. Звичайно, цей показник може трохи варіюватися залежно від статі, віку, виду праці, а також природно-кліматичних умов та деяких інших чинників.
Чітко виражене недоїдання настає коли цей показник падає нижче 1800 ккал, а очевидний голод – коли він проходить критичну позначку 1000 ккал на добу.
На думку вчених, медична норма калорійності спожитої їжі повинна бути не менше 2300–2600 ккал на добу
Як вважають науковці, у світі виробляється достатньо продовольства, щоб прогодувати все населення нашої планети, але географія його виробництва далеко не збігається з географією споживання. Північна Америка і Західна Європа мають надлишок продовольства, але країни, що розвиваються, не мають можливості для його закупівлі в достатній кількості, тобто розвинуті країни мають надлишок продовольства, а країни, що розвиваються, його недостачу. А враховуючи, що для країн, що розвиваються, характерний такий процес, як демографічний вибух (різке прискорення зростання населення), проблема забезпечення населення продовольством набуває широкого масштабу.
Масовий голод
Масовий голод – винятково важливий і сумний аспект відсталості країн; криза, що загрожує перерости в катастрофу. І, як не сумно, це явище ми спостерігаємо в ХХІ столітті.
Однією з причин виникнення цього явища є глобальні зміни клімату. Зміна клімату – це ще один каталізатор продовольчого колапсу людства. Унаслідок підвищення температури повітря деякі регіони втрачають свою родючість, перетвоюючись на пустелі.
Як приклад, у березні 2017 року у південній частині Сомалі від голоду, який виник через тривалу посуху, загинули понад 110 людей протягом двох діб. Крім того, у 2010–2012 роках за даними ООН майже 260 тис. людей померли від голоду в Сомалі. Половина з померлих – діти у віці до п’яти років.
За оцінками ООН, майже п’ять мільйонів жителів Африканського Рогу потребують допомоги через поширення голоду, також існує небезпека масової загибелі людей від голоду в Ємені і Нігерії.
«Важка ситуація з продовольством стала наслідком посухи і збройних конфліктів у регіоні. Становище посилюється масовими переміщеннями населення і браком коштів на фінансування гуманітарних операцій, які здійснюються під егідою ООН», – повідомляють в Управлінні верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ).
Конфлікти в африканських країнах разом із посухою призводять до голоду і масового переміщення біженців. Відзначається, що кількість переміщених осіб у країнах Африканського Рогу перевершила навіть найгірші прогнози на 2017 рік. Передбачалося, що до Судану з Південного Судану прибудуть близько 60 тис. людей. Нині ці прогнози переглядаються і зараз йдеться вже про 180 тис. осіб.
В Уганду, куди, як припускало УВКБ, могли цього року прибути 300 тис. людей, за новими підрахунками їх буде 400 тисяч.
У південно-східному ефіопському районі Долло Адо від недоїдання страждають 50–79% дітей сомалійських біженців.
«Діти складають більшість біженців. Наприклад, 62% біженців із Південного Судану – діти. І, також як й інші біженці, майже всі вони потребують продовольчої допомоги», – повідомили в УВКБ.
Співробітники ООН побоюються, що нинішня продовольча криза може бути ще важчою і закликають міжнародні інстанції виділяти необхідні кошти для запобігання небезпечному сценарію.
Україна
Україна має значний потенціал для збільшення обсягів вирощування зернових і, всупереч загальній кризі в країні, в агросекторі справи йдуть трохи краще: галузь нарощує свою частку в економіці навіть у цей важкий час. Від поставок з України безпосередньо залежать деякі регіони світу, особливо Близький Схід. Це робить інвестиції в сільське господарство нашої країни питанням актуальним для вирішення глобальної продовольчої безпеки. Тому, на сьогодні, Світовий банк працює над програмою вкладень коштів в аграрну галузь України.
Україна повинна бути серед тих країн, які взяли на себе відповідальність за вирішення продовольчих проблем, нарощувати обсяги виробництва і доводити свою продукцію до кондицій відповідності з європейськими стандартами якості.
Шляхи розв’язання проблеми
Експерти та науковці вважають, що найбільш надійним напрямком вирішення глобальної продовольчої проблеми є зростання виробництва продуктів харчування в голодуючих районах Азії, Африки і Латинської Америки. Бажаного результату можна досягти двома шляхами. Один із них – екстенсивний – передбачає подальше розширення орних, пасовищних та інших угідь. За даними ФАО близько 1560 млн га можуть бути додані до нинішніх 1,4 млрд га орних земель. Більш ніж половина наявних додаткових земель розташовано в Африці та Латинській Америці. На ці регіони припадає більшість земель, які найпридатніші для вирощування культур із природним зрошуванням.
Але перший шлях для багатьох країн є неприйнятним через вичерпання або ж потребує значних фінансових затрат. Тому, основою вирішення продовольчої проблеми є інтенсивний шлях – підвищення біологічної продуктивності вже існуючих угідь. Інтенсифікація сільського господарства в країнах, що розвиваються, пов’язана з біотехнологією, використанням нових високоврожайних сортів рослин (так звана «зелена революція») і нових методів обробітку ґрунту, подальшим розвитком механізації, хімізації, меліорації та використанням найбільш продуктивних порід тварин.
Крім того, на сьогодні багато країн проводять політику щодо вирішення проблем голоду, використовуючи вже перевірені та надійні стратегії2. Найефективніші з них стали основою в боротьбі з голодом:
– продовольча допомога під час надзвичайних ситуацій (розподіл надзвичайної продовольчої допомоги після цивільних і військових конфліктів або стихійних лих допомагає врятувати тисячі життів);
– харчування для дітей до двох років (розподіл спеціалізованого харчування вагітним жінкам і годуючим матерям, а також дітям до двох років дозволяє забезпечити нормальний розвиток дітей);
– шкільне харчування (діти отримають необхідну для навчання і концентрації уваги їжу, а це означає, що вони не кинуть школу, яка допомагає їм уникнути голоду й убогості);
– підтримка малих фермерських господарств і приватних фермерів (допомога ефективному розвитку виробництва продуктів харчування);
– продовольчі ваучери (продовольчі ваучери допомагають бідним людям отримати необхідне продовольство).
2014 року в Римі на другій міжнародній конференції ООН із питань харчування представники понад 170 країн прийняли Рамкову програму з боротьби з голодом і ожирінням. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун зазначив, що «на сьогодні понад 100 країн світу взяли на себе зобов’язання до 2025 року покінчити з голодом». Крім того, 2016–2025 роки визначені, як Десятиліття дій ООН із проблем харчування.
4 грудня 2017 року в м. Будапешт (Угорщина), відбувся Регіональний симпозіум «Стійкі продовольчі системи для здорового харчування» за ініціативи ФАО та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у співпраці з ЮНІСЕФ і Всесвітньою продовольчою програмою (ВПП), де понад 200 експертів в галузях харчування, охорони здоров’я, освіти, соціального захисту та сільського господарства констатували, що місцеві, національні, регіональні та глобальні продовольчі системи здатні робити набагато більше для поліпшення раціону харчування людини. Так, згідно з доповіддю ФАО, країни Європи та Центральної Азії (ЄЦA) досягли значного прогресу в скороченні масштабів недоїдання, проте близько 14,3 мільйона жінок і чоловіків у регіоні все ще не отримують необхідного харчування, і проблеми, пов’язані з неповноцінним харчуванням, поглиблюються.
Організації з боротьби з голодом:
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) – міжнародна організація, створена ООН для здійснення контролю та забезпечення глобальної безпеки продовольства та сільського господарства.
Всесвітня продовольча програма ООН (WFP) – міжнародна організація з боротьби з голодом, створена ООН, яка збирає та розподіляє продовольчу допомогу тим, хто її потребу; є найбільшою у світі організацією, що бореться з голодом.
Всесвітній центр овочівництва (AVRDC) – міжнародна некомерційна організація, діяльність якої спрямована на зменшення голоду та бідності у світі шляхом збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.
Міжнародний фонд розвитку сільського господарства (IFAD) – це фінансова установа, створена за підтримки ООН, метою якої є подолання бідності у сільськогосподарській місцевості та країнах, що розвиваються.
Задля збільшення продовольчої безпеки у світі необхідно змінити спосіб життя та мислення, раціонально використовувати продовольчі ресурси. В одних країнах, в Україні в тому числі, мешканці регулярно викидають придатну для вживання їжу, адже виробляють і купують її більше, ніж з’їдають. Одночасно, в країнах, що розвиваються, люди недоїдають – у них занадто мало грошей, щоб купити їжу.
Для боротьби з голодом у світі слід розвивати сільське господарство найбідніших країн і збільшити обсяги інвестицій в інфраструктуру сільських районів у цих державах. Міжнародні спільноти та їх установи повинні активніше долучатися до цього процесу, вживати всіх необхідних заходів для того, щоб щодня забезпечувати хлібом жителів бідних країн.
Підготувала Віта СТРУТИНСЬКА, УкрНДІЦЗ,
за матеріалами Продовольчої та сільськогосподарської
організації ООН (ФАО)
