У пожежонебезпечні періоди року вогнеборці щодня мають справу з сотнями пожеж у природних екосистемах. У більшості випадків причиною загорянь стає елементарна людська недбалість
Завершується особливо важливий у житті селянина-землероба і всіх, хто користується плодами його праці також, період збирання урожаю. Хто вже, а хто незабаром, склавши до комор і погребів вирощену городину і злаки, заходиться, як годиться для доброго господаря, прибирати свої земельні ділянки і поля від залишків урожаю і бур’янів. Але добра традиція з повагою ставитись до землі-годувальниці, готуючи її до наступного врожаю, пов’язана з іншою – недоброю, шкідливою і навіть небезпечною для життя людини. Небагато людей, які працюють на землі, віднесуть зібрані залишки рослинності до компостної ями. Переважна ж більшість, позгортавши їх на купи і додавши до них листя з саду та сміття з двору, просто запалить. А щоб ядучий дим не виїдав очей, підуть із городу поратися по господарству в хаті, не дуже переймаючись, що вогонь без нагляду може бешкетувати, заприятелювавши зі своїм руйнівним товаришем вітром, перекинутися на сусідні город чи давно необроблюване, заросле багаторічними травами поле, а там – до лісу чи до людських осель.
Ще більшу небезпеку для самих людей і довкілля несуть свідомі, але не менш безвідповідальні, випалювання людьми стерні на полях, комишів і сухих травостоїв на сінокосах і пасовищах. Такий стародавній спосіб ведення сільського господарства ще часто застосовується на Поліссі, де випалювані ділянки знаходяться в оточенні лісу і заліснених лук, що часто призводить до лісових пожеж, загорянь торфовищ, житлових та господарських будівель.
Сьогодні рівень освіченості й поінформованості людей дозволяє розуміти і знати про небезпеки і ризики, які несе за собою, на перший погляд, невинне, яке робилося віками, спалювання якогось сміття чи бур’яну. Але ж наші навіть іще не далекі предки ні слухом ні духом не чули про діоксини та інші небезпечні для всього живого хімічні речовини, які містяться в димові спалюваного сміття, листя чи бур’яну. Ми ж це знаємо, але заради оманливого дріб’язкового зиску, егоїзму чи навіть просто ліні отруюємо себе, своїх близьких, оточуючих і довкілля або свідомо провокуємо виникнення пожеж із непередбачуваними наслідками.
Постійним і традиційним джерелом небезпеки для природних екосистем є знову ж людина, особливо коли вона, завершивши свої праведні труди, вирушає на традиційний відпочинок на лоно природи у супроводі дружної компанії і чотирьох земних стихій: Води (горілка з цієї ж категорії), Повітря, воно має бути чистим, щоб аж п’янило, Землі, щоб вона була чистісінька, без жодних слідів попередників і, звичайно, Вогню розкішного і, борони Боже, не на старому попелищі вже кимось засміченої галявини.
За статистикою останніх років, 90% від усіх пожеж, що виникають в екосистемах, спричинені діями людини. Головна проблема полягає в провокуванні лісових пожеж та пожеж торфовищ, які призводять до великих матеріальних втрат й руйнування біоценозів та екосистем
У таких заходах часто або досить часто присутня іще одна неназвана стихія – стихія безвідповідальності і байдужості. Тому, якщо стихія води нікого з веселої компанії не забрала з собою, на колись чистісінькому місці залишиться купа сміття, а серед непогашених головешок розкиданого багаття – бите скло і недогорілі поліетиленові пляшки й посуд. І якщо цей ліс не згорить від покинутого незагашеним багаття, інші або ці самі відпочивальники, знову підуть шукати незайману поляну, щоб залишити після себе такий самий гармидер.
Крім згаданих головних причин виникнення пожеж в екосистемах, займання може статися й від блискавки під час грози, іскри з вихлопної труби автотранспорту, може відбутися й самозаймання у спекотну пору промасленої горючою речовиною ганчірки. Пожежу може викликати й фокусування сонячних променів на склі залишеної у лісі пляшки чи металевої бляшанки.
Складність ситуації для рятувальних служб, які покликані реагувати на пожежі в екосистемах, полягає в тому, що вогонь сухою травою та хвойною підстилкою під дією вітру поширюється з неймовірною швидкістю. Окрім того, зазвичай, поряд з осередком виникнення пожежі відсутні джерела водопостачання. Наслідки від цього можуть бути непередбачуваними.
Як же зрушити з мертвої точки несприйняття нашим обивателем себе як невід’ємної і органічної частини природи, за стан якої він, як найбільш організована в живому світі істота, несе особисту відповідальність перед своїми близькими і далекими нащадками? Якщо ж ми дбаємо про продовження свого роду, чому ж ми не хочемо дбати і про те, щоб залишити їм чисте і безпечне середовище проживання?
Є два шляхи розв’язання цієї проблеми. Перший – із заздрісною наполегливістю пояснювати громадянам країни усю жахливість наслідків лісових пожеж не тільки для економіки й екології, але й для їхнього особистого здоров’я, насамперед.
Другий – адміністративна та кримінальна відповідальність як безпосередніх винуватців, так і власників земель, де спалювалася суха трава, стерня тощо.
Чому не можна спалювати рослинні рештки, і до чого це призводить
- Пожежі унаслідок спалювання рослинних решток на сільськогосподарських землях призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Спалювання органічної речовини – це головний фактор зниження родючості. Від спалювання сухої трави збіднюється ґрунт, а мінеральні речовини, що містяться в попелі, досить легко вимиваються поверхневими та ґрунтовими водами, і лише незначна їх частина засвоюється рослинами.
- Пожежі – одне з найголовніших джерел викидів вуглекислого газу в атмосферу, пов’язаних із господарською діяльністю людини. Якщо пожежі часті, то згорає не тільки суха трава, а й накопичена в ґрунті органіка і, відповідно, збільшується кількість викидів вуглекислого газу. А отже, посилюється так званий «парниковий ефект», який призводить до несприятливих змін і коливань клімату на планеті.
- Випалювання сухої трави збіднює видовий склад рослинності і тваринного світу. Скрізь, де згоріла трава, вже не буде колишнього різнотрав’я, а звільнену територію захоплять бур’яни.
- Під час пожеж гине багато комах, їх личинки, лялечки. Серед них сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші дрібні живі істоти, які беруть участь у процесі утворення ґрунту. Наприклад, дощові черв’яки в природі швидко переробляють суху траву, перетворюючи її в найцінніше добриво, вносячи його в глибину ґрунту до коріння рослин, і одночасно роблять ґрунт пухким, живим. Суха минулорічна трава – не сміття, а безцінний продукт харчування, житло, притулок, створений самою природою.
- Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок та знищення місць гніздування таких птахів, як крижень, чайка, травник, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий і лісовий жайворонки, щевриків. Гніздовий період цих птахів розпочинається на початку квітня. Із випалених місць птахи йдуть назавжди, а значить йдуть і від нас – людей.
- Від сильної трав’яної пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні ґрунту (зайці, їжаки, плазуни, земноводні). Хтось згорає, хтось задихається від диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, дрібних ссавців, плазунів.
- Низова пожежа може ушкодити кореневу шийку дерева – дуже вразливе місце над землею. Потерпають від сильної температури набухлі бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно залишається живим.
- Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий. Алергіки його не переносять. Від спалювання трави й листя в місті або вздовж автодоріг у повітря потрапляють солі важких металів, які осіли на них. Такий дим просто отруйний. Часто в сухій траві знаходиться сміття і, зокрема, небезпечні при спалюванні пластикові пляшки. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки.
- Спалювання сухої рослинності часто призводить до займання торфовищ і лісових насаджень. Щорічно 10% лісових пожеж виникає через проведення весняних підпалів. Пожежонебезпечними є всі торф’яні родовища, осушені землі з торф’яними ґрунтами. Болота з порушеним гідрологічним режимом також належать до найбільш пожежонебезпечних територій. Особливістю пожеж на торфовищах є здатність торфу горіти на глибині до 0,3–1,5 метрів. Після згорання торфу зола, що залишилася з верхнього 10-сантиметрового шару може мати радіоактивність у десятки разів вищу, ніж радіоактивність вихідного матеріалу. Дим в умовах радіоактивного забруднення торфовищ також може бути переносником радіонуклідів, що призводить до вторинного забруднення території і негативно впливає на здоров’я людей, які знаходяться в зоні його розповсюдження.
- Часте спалювання трави переростає в неконтрольоване горіння і нерідко призводить до важких наслідків, зокрема і з людськими жертвами.
Під час згоряння 1 т рослинних решток у повітря вивільняється 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотрутніших для людини речовин
Відповідальність за спалювання сухої рослинності
За шкоду, завдану довкіллю та здоров’ю людей, порушник нестиме відповідальність за свої дії згідно зі статтею 771 Кодексу України про адміністративні порушення (КУпАП) «Самовільне випалювання рослинності та її залишків».
Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок зі стернею, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності, її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного їх гасіння, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятдесяти до сімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Ті ж самі дії, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від сімдесяти до ста неподаткових мінімумів доходів громадян.
Також необхідно зазначити, що за підпал відповідає не тільки безпосередньо палій, а й власник (орендар) земельної ділянки.
У статті 77 КУпАП «Порушення вимог пожежної безпеки в лісах» наголошується, що порушення вимог пожежної безпеки в лісах тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальні за пожежну безпеку служби з метою недопущення спалювання рослинності та її залишків, а також запобігання виникненню пожеж та їх розповсюдження на лісові насадження, торфовища, населені пункти постійно здійснюють контроль та притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства щодо несанкціонованого спалювання рослинності.
Якщо ви опинились в осередку лісової пожежі:
– не панікуйте та не тікайте у протилежний бік від полум’я, що наближається, а перетніть смугу вогню проти вітру, закривши голову й обличчя одягом;
– з небезпечної зони виходьте швидко, перпендикулярно напрямку вогню;
– якщо втекти не має можливості, вийдіть на відкриту місцевість або увійдіть у водойму; дихайте через змочену тканину якомога ближче наблизившись до землі;
– гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, збиваючи його гілками листяних порід, водою, землею, затоптуючи ногами. Будьте обережні поблизу великих дерев – вони можуть падати;
– під час гасіння пожежі не відходьте далеко від доріг, просік, не випускайте з поля зору інших учасників гасіння пожежі, підтримуючи з ними зв’язок за допомогою голосу;
– особливо будьте обережними в місцях горіння торфовищ. Враховуючи, що там можуть утворюватися глибокі пустоти. Пересувайтеся, за можливістю, перевіряючи палицею глибину вигорілого шару торфу;
– вийшовши з осередку пожежі, повідомте місцеві органи влади та службу з надзвичайних ситуацій за телефоном «101» про місце, розміри та характер пожежі.
Юрій РОЙ,
УкрНДІЦЗ
