Прогулянка у дворі з друзями мало не стала останньою для маленького запоріжця Міші Шевелєва. Малий не помітив серед весняної трави відкритий каналізаційний люк. Хлопчик залишився живим завдяки сміливим та рішучим діям свого товариша Кіріла Гурєєва.
У дворі житлового будинку №10 по вулиці Дорошенка, що в Хортицькому районі міста, у теплу пору року завжди гуляє багато дітей. Всі сусіди знають один одного, діти вчаться в одній школі, батьки навіть передзвонюються. Саме злагодженість дій всіх сусідів зіграла велику роль в цій історії.
Була 6-та година вечора. На вулиці гралися діти та підлітки. Під час рухливих ігор діти почули глухий звук, але спочатку ніхто не звернув на це увагу. Кілька хвилин потому помітили, що Міша зник. Побачивши відкритий люк, діти зрозуміли, що сталося. У каналізаційному люці глибиною 8 метрів було дуже темно. 14-річний Кіріл здогадався посвітити ліхтариком мобільного телефону. Побачив відблиск і згадав світловідбиваючі стрічки на куртці Міші. Сумнівів не залишилося: хлопчик там! Почали кричати йому, але хлопець не відгукався. На бетонному вторинному парапеті люку побачили червоні плями. Кіріл розумів, що не можна гаяти ані хвилини. Він спустився, знайшов постраждалого. Хлопчик був непритомний, голова залита кров’ю. Кіріл поки-що навіть не знав, чи він живий. Намагався привести його до тями і, на щастя, йому це вдалося. Міша живий, але сильно травмований. Звичайно, інші діти вже побігли за допомогою до дорослих. Але Кіріл вирішив не чекати й потягнув малого на поверхню. Згадуючи той момент, Кіріл й сам не розуміє, як він впорався. Адже, він старший за Мішу лише на п’ять років. Бідолашному було дуже боляче й не було сил. Отже, витягти його було дуже нелегко, але сміливий і рішучий Кіріл зміг це зробити.
Тим часом прибігли сусіди, викликали швидку. Сусідка Яна Степанова зателефонувала батькам хлопчика. Проте, як вона розповіла, вони живуть в іншому будинку через дорогу. Тому поки що жінка повела дитину до себе додому. Лікарі швидкої обробили рану малого. «Ми думали, що все минулося, – згадує Яна, – проте, з острахом почали помічати, що у Міші сплутана свідомість. Прибігли батьки хлопчика. Медики вирішили терміново госпіталізувати. Дорогою до лікарні Міша перестав впізнавати батька і не розумів, що з ним діється. Всі дуже перелякалися».
У 5-й міській клінічній лікарні Запоріжжя дитині одразу було зроблено КТ-обстеження. Виявили вдавлений перелом черепа. Лікарями було прийнято рішення терміново оперувати. Кілька годин Міша провів в операційній. Проте, медики сказали одразу, коли мова йде про травми мозку, важлива кожна хвилина. Якби в тій страшній ситуації маленький рятівник Кіріл не почав діяти негайно, могли початися незворотні процеси.
Запорізька область багата на героїв. Тепер до них приєднався й Кіріл Гурєєв, чий вчинок можна вважати справжнім подвигом, прикладом для наслідування. У свої 14 років Кіріл пережив багато горя. 4 роки тому в автокатастрофі загинула мати хлопчика. Троє дітей залишилися з одним батьком. Кіріл – найстарший син в родині, має двох молодших сестер. Досить рано довелося йому подорослішати. «Він дуже хороший син, – розповідає батько Олександр, – я пишався ним й раніше, а тепер тим паче!», – з окликом наголошує чоловік. «Мені нелегко одному виховувати трьох діточок, але тепер я зрозумів, що все роблю правильно. Дуже приємно було це усвідомити. Я одразу похвалив сина. Він росте справжнім чоловіком, який не злякався, не побіг за допомогою, а все зробив сам і одразу. Так намагаюся жити я, і ось такими є мої діти».
Два тижні по тому Мішу виписали з лікарні. Він ще фізично слабкий, але у доброму настрої. Провідати його прийшов Кіріл. Хлопці навіть вийшли на двір трохи м’яч поганяти. «Взагалі-то я ще не виходжу на вулицю. Тільки до лікарні на процедури, – розповів Міша, – але з Кірілом мама відпустила. З таким товаришем нічого не страшно. Сподіваюсь, ми збережемо нашу дружбу на все життя. Таких людей не можна втрачати!»
Щиру подяку зі сльозами на очах висловила й мати Міші Катерина. «Для мене Кіріл – справжній герой! Він врятував життя моєму єдиному синові. Три години чекання під операційною були для мене вічністю, але я вже нічого не могла вдіяти. Просто чекала, а серце розривалося… Все вже позаду, але я ніколи не забуду подвигу Кіріла. Немає слів, аби гідно оцінити те, що зробив цей мужній хлопчина. Тепер моє материнське серце назавжди належить обом хлопчикам».
До хвалебних слів приєднуються й запорізькі рятувальники. Під час міжвідомчої прес-конференції Кіріла Гурєєва нагородили Почесною грамотою ГУ ДСНС України у Запорізькій області.
Олександра Друян
