Що таке «селфі»?
Се́лфі (англ. selfie; від англ. self – сам, само) – вид автопортрета, зробленого за допомогою камери смартфона, фотоапарата чи веб-камери. Поняття селфі з’явилося на австралійських інтернет-форумах у 2002 році, але ширшу популярність цей вид портретного жанру набув на початку 2010-х років із розвитком таких мобільних додатків, як Instagram.
Більшість користувачів мобільних чи інших пристроїв із цифровими камерами хоч би раз у житті зробили селфі. На перший поглядселфі є звичайною розвагою. Увесь процес створення селфі виглядає приблизно так:ти зупиняєшся перед дзеркалом, добираєш відповідній ракурс, робиш кілька кадрів і, відібравши найкращий знімок, починаєш його обробляти. Вже перед тим, як запостити, доведеться придумати цікавий допис, щоб додатково набрати кілька хештегів. Соціальні мережі є чи не найкращим місцем для зберігання фотографій. Дехто вважає, що на веб-ресурсах певної соцмережі вони можуть зберігатись краще, ніж на персональному комп’ютері.
Існує багато видів селфі, але серед найпоширеніших є такі:
- релф – фото з коханою людиною;
- ліфтлук – кадр у дзеркалі ліфта;
- дакфейс – «качине обличчя», коли дівчата при фотографуванні сильнокривляючи губи;
- белфо – фотографія сідниць;
- шуфіз – знімок ніг у взутті на різному тлі;
- екстрим-селфі–знімок робитьсяв умовах реальної небезпеки для життя людини.
Екстрим-селфі робляться під час стрибків із парашутом, із дахів будинків, із мостів, із транспортних засобів під час руху або під час зйомок із хижими тваринами. При цьому реальна небезпека обов’язково повинна супроводжувати пошук ідеального ракурсу для селфі. Звісно, це може відвернути увагу й спровокувати падіння людини, її травмування чи напади хижих тварини. Прагнучи заінтригувати аудиторію, екстремали постійно намагаються побити рекорди своїх попередників. Екстремальний автопортрет – страшне й неймовірно вражаюче видовище. Такий жанр «творчості» вже відправив на той світ багатьох шанувальників цих екстремальних розваг.
Розвиток екстрим-селфі започаткував астронавт Акі Хошіде, який 5 вересня 2012 року зробив свій портрет у відкритому космосі. Те, що людина, один раз спробувавши сфотографуватисьу незвичайних умовах, уже не в змозі зупинитись – досить прикрий факт, який засвідчує певні відхилення у психіці людини.
Aki Hoshide (Акі Хошіде)
Статистика фатальних селфі
За інформацією «Naked Science», більшість смертельних випадків серед шанувальників селфі сталося в Індії, а головними їх причинами були падіння з висоти. Вчені з університету Карнегі-Меллон (США) та індійських дослідницьких установ проаналізували новини, в яких повідомлялося про випадки загибелі під час екстрим-селфі. Соціологи опрацювали інформацію про фатальні випадки, безпосередньо пов’язані з процесом зйомки. Для підвищення достовірності відбиралися дані тільки з рейтингових інтернет-видань.
Результати показали, що перше повідомлення про таку смерть датується березнем 2014 року. Відтоді було зафіксовано ще 127 випадків загибелі під час селфі, більше половини з яких (76) сталися в Індії. Пакистан за кількістю інцидентів (дев’ять випадків) посідає ІІ-ге місце, США (вісім випадків) і Росія (шість випадків) відповідно опинилися на ІІІ-му і IV-му місцях. У 75% випадків під час такої зйомки гинули чоловіки віком до 24-х років.
Найчастіш причиною смерті, пов’язаною із селфі, було падіння з висоти. Потім ішли утоплення, падіння з висоти з утопленням, потрапляння під поїзд, необережне поводження зі зброєю, дорожні аварії, удари струмом і смерть, що сталася внаслідок нападів тварин. Події на залізниці виявилися більш характерними для Індії, інциденти зі зброєю – для Росії й США.
Вчені також розробили алгоритм, який дозволяє оцінити знімки, пов’язані з ризиком травматизму чи смерті з використанням понад трьох тисяч селфі, завантажених у Twitter. Після тренувань точність розпізнавання потенційно небезпечних ситуацій становила 73%. Алгоритм може лягти в основу нового мобільного додатку, який попереджатиме користувачів про такі ризики.
І хоча подібних соціологічних досліджень в Україні поки не проводилося, однак фатальні випадки, як і випадки травмування селфоманів, трапляються і в нас. Принаймні кілька небезпечних випадків за участю екстрим-селферів сталися у квітні цього року.
Один із них трапився в Києві в районі Дарницького залізничного вокзалу. Два брати з Сумщини, нехтуючи правилами безпеки, залізли на дах електрички, щоб сфотографуватись. Отримавши удар струмом від високовольтної лінії електропередач, один із них помер на місці, а іншого, що впав із поїзда, вдалося врятувати. Із важкими опіками його шпиталізували.
Інший прикрий, хоч і не фатальний випадок, стався у Харкові на одній із трансформаторних опор підстанції. Двоє підлітків під час екстрим-селфі зазнали ураження електрострумом. Якби тоді вчасно не прибули рятувальники, невідомо чим би це могло закінчитись.
Селфі-залежність
В Америці цю пристрасть уже зарахували до психічних захворювань, проте на пострадянському просторі селфі-залежність розглядається лише як прояв адитивної поведінки, тобто як дії, що постійно повторюються й заважають особистісному та соціальному розвиткові людини.
Американські вчені вважають, що автопортрети з мобільного, які регулярно викладають у соціальних мережах, таких як «Фейсбук», «Інстаграм», «В Контакті», «Однокласники» чи на менш відомих ресурсах, є примусовим привертанням чиєїсь увагий разом з цим – серйозним психічним розладом. Більшість психіатрів зі США коригують у селфі-залежних проблеми заниження самооцінки.
Симптоми залежності
Постійне фотографування себе для портрета у соцмережах (виставляння в соцмережах для загального огляду більше трьох фотографій на день вважається відхиленням). У подальшому людина не розглядає знімок, він втрачає для неї актуальність, а важливими залишаються лише запостовані лайки й коментарі.Під часзйомки селфі виникають небезпечні для життя ситуації:роблячи селфі, людина втрачає безпосередній комунікативний зв’язок, постійно відволікаючися від буденних справ. Пізнішможуть виникати агресивні реакції на зауваження людей, почуття внутрішньої розгубленості, колиу селферарозряджений телефон чи просто нічим фотографувати.У будь-якому разі індивід витрачає багато власного часу на пошук ракурсів таспособів розміщення фотографій.
Причини виникнення відхилень
Найбільшселфі-залежними є підлітки. Такі поведінкові порушення особистості пов’язані зпроблемами формування так званого «дзеркального» або соціального «Я»,–підліток починаєшукати відповідь на запитання: «Яким мене насправді бачать люди?».Він сумнівається увласній привабливості, шукаючи підтвердження свого позитивного статусу через публікаціюселфі, що є чудовоюнагодою отримати адресну відповідь. Хоча більшість користувачів узагалі не розглядають фотографії, бо ставлять лайки машинально. Підліток, який поки ще не розбирається в цих особливостях оцінювання, швидко потрапляє під вплив «оцінок» соціальних мереж.У дорослих людей селфіманія зумовлюється інфантилізмом особистості, низькою самооцінкою, невпевненістю в собі, пошуком соціального схвалення.
Вчені, які досліджують селфі, умовно поділили ці психічні розлади на такі ступеніцього захоплення:
Епізодичний ступінь: характеризується наявністю не більше трьох фотографій на день без їх викладення у соціальних мережах. Такузалежність ще можна контролювати, й вона підлягає лікуванню силою волі.
Гострий ступінь:упродовж одного дня людина робить більше трьох знімків та обов`язково викладає їх на інтернет-ресурсах.
Високий ступіньрозладу психіки:людина часто фотографує себе, не контролюючи власних дій.
Хронічний ступінь: найскладніший випадок, майже неконтрольований людиною. Щодня з’являється більше десяти фотографій з подальшою публікацією їх у соціальних мережах. Людина фотографується де завгодно! Це найвагоміший доказ того, що в індивіда вже наявна хвороба селфі.
Можливі наслідки
Передусім, людина частіше починаєвідволікатись від роботи, забуваючи про важливі справи, зустрічі. Мислення поступово деградує, стає переважно візуальним та предметним: побачив – сфотографував. Через звуження кола реального спілкування спрощується мовна культура, біднішає словниковий запас, людина переходить до візуального сприйняття дійсності, менше приділяючи уваги слуховим і тілесним відчуттям. Вона стає схильною до ризику лише для того, щоб зробити вдалий знімок.
Коли селфіман починає усвідомлювати власну проблему, в нього виникаєворожість до інших людей,тобто аутоагресія. Індивід відчуває внутрішню порожнечу, самотність, наражаючися на нерозуміння своїх вчинків із боку оточення. Уже на цьому етапі захворювання потрібне обов’язковевтручання психолога або психотерапевта.
Робота з фахівцями для виходу із селфі-залежності триває близько півроку. Вона включає як індивідуальну, так і групову форми роботи.
Спершу фахівцями з’ясовуються причини виникнення залежності, якіздебільшогопов’язують із захисною реакцією на певну подіючи внутрішній стан. Коли причину знаходять, психотерапевти добирають адекватні способи її подолання. Пацієнтівнавчають відволікатись, активніше проводити час, заводити нові знайомства в реальному, а не у віртуальному житті.
Як самостійно позбутись селфі-залежності
Насамперед, потрібно разом із телефоном чи фотоапаратом покласти блокнот із ручкою. Як тільки виникне бажання фотографуватись, варто це занотувати. При цьому бажано усвідомити, яка саме мотивація супроводжує бажання зробити знімок. Такі нотатки дозволяють по-іншому поглянути на проблему.Згодом треба чітко сплановувати свій день, дотримуючися графіка, в якому можна виділяти час для фотографій, але з усвідомленням того, що дозволяєтьсязробити тільки один кадр. Завдяки цьомув людинивідновлюється й розвивається спостережливість та вибірковість у власних діях.
Дієвим способом позбавлення залежності стане заміна фотографування на інший активний вид відпочинку, – спортивні вправи, танці тощо… Щоб подолати хворобливий потяг до фотографування, треба більше уваги приділяти самому собі, планувати свій розпорядок дня, включаючи досписку обов’язковихсправ спілкування з родичами чи з друзями.
Ігор ШТОНЬ, УкрНДІЦЗ
