Відсутність фінансування з державного бюджету лісових господарств південних та східних областей України й ситуація, що виникла внаслідок цього, загрожують занепадом галузі і втратою належного контролю за станом пожежної безпеки у лісах південного регіону
На сьогодні термін «реформи» чи не найуживаніший у ЗМІ. «Реформи» – ключове слово у виступах, дебатах і дискусіях депутатів усіх рівнів, політичних аналітиків та експертів. Здавалося б, вони, ці довгоочікувані реформи, мали б настати вже від того, що про них стільки говорено-переговорено. Але ж ні: не настають тоді і такими як їх очікуємо. Не полишаючи віри, що вони все таки мають відбутися, нам часто доводиться шукати аргументи для виправдання неповороткості і невиваженості багатьох рішень і кроків, державних органів на реалізацію програм реформування. Ми бачимо як вони важко просуваються в судочинстві, охороніздоров’я, освіті і переконуємо себе, що там так трудно йдуть процеси реальних змін може тому, що згадані галузі занедбаніші, ніж, наприклад, лісове господарство, яке також потрапило до списку пріоритетного реформування і про яке ми надалі говоритимемо.
Реформування галузі
Як відомо, лісів у нас, порівняно навіть з густозаселеними європейськими країнами, зовсім мало: залісненість України становить лише 15,9%території, а в степових районах – усього 5,3%. Для прикладу:залісненість Польщі – 31,3%, Німеччини – 30,1%, Франції – 27,6%, Італії – 26,7%.
Тому, здавалося б, зважаючи на існуючу ситуацію, реформи мали б спрямовуватись саме на примноження й збереження лісового фонду. І, напевне, на це, за задумом, і спрямовувалося реформування галузі. Звісно, з урахуванням того, що державна власність та бюджетне фінансування давно утверджені як гальмівні чинники переходу до ринкових відносин, а рятівним кругом є невидимий ефективний інвестор, якого дуже мало хто бачив.
Отож, чомусь вважаючи, що цей, не такий уже й «жирний» ресурс, який лісівники мають усвоїх руках, прогодує їх самих, дозволить утримувати і розвивати галузь та ще й приноситиме прибуток державі – їх відпустили у вільне економічне плавання. І ось уже два роки без бюджетного фінансування, а,власне, без чітко визначеного курсу, корабель лісової галузі кидає на хвилях «реформ», гублячи на своєму шляху набутки попередніх десятиліть і дорогоцінних досвідчених працівників.
Як показала практика, така модель реформування лісового господарства виявилася економічно необґрунтованою, непродуманою, особливо щодо економічних можливостей нересурсних південних та східних областей. Під загрозою опинилися насаджені у складній кліматичній зоні ліси. Ліси, де недопустимі не те що послаблення уваги за доглядом та охороною, а які у зв’язку з помітними кліматичними змінами потребуютьпосилення уваги збоку держави і цінність яких для цих регіонів з часом лише зростатиме. Йдеться про південні степові області України – Херсонську, Миколаївську та Одеську.
До речі, в Україні кожен другий гектар лісу створено штучно. У цих областях вони переважно насаджені руками людини. Тому ліси у степах мають свою особливу ціну. Деревина тут занадто трудозатратна, щоб бути сировиною для виробництва. Степові ліси– радше природний захиснийекологостабілізуючий чинник, бар’єр на шляху суховіїв та пилових бур. Власне для цього їх тут і садили.Тому лісівники цих районів, залишені без державного фінансування, потрапили у ситуацію, коли не те що розвивати галузь, а й платити скромну зарплатню працівникам, які почали масово звільнятись, стало нічим.
У Херсонській області станом на січень 2017 року вісім з десяти лісових господарств спрацювали збитково.Через фінансові проблеми виникла податкова заборгованість та борги із заробітної плати. Підприємствами області сплачено удвічі менше єдиного соціального внеску. Фінансова і породжена нею кадрова кризи послабили всі напрямки роботи лісівників, які вже не змогли забезпечити виконання своїх основних завдань злісорозведення та лісовідновлення, захисту й охорони лісів, у тому числі від пожеж і самочинних рубок.
Єдиним джерелом надходжень коштів, яке хоч якось могло утримувати господарства на плаву,були лісозаготівлі. Одне з базових положень Лісового кодексу України гарантує виняткове право постійних лісокористувачів на продукцію лісозаготівель, яке є кінцевою фазою ведення лісового господарства і на доходи від цієї діяльності. На папері – це так, а в житті дещо по-іншому.
Наче б то з благим наміром захистити лісові насадження від самочинних рубок, торік у листопаді Херсонська обласна рада встановила мораторій на всі, у тому числі йсанітарнірубки в лісах та лісосмугах області,тим самим підрубавши останню надію на підтримання життєдіяльності лісових господарств області. Три лісгоспи:Великокопанівське, Цюрупинське лісомисливські й Каховське лісове господарства подали адміністративний позов до суду – і після трьох судових засідань була ухвалена постанова: задовольнити позови трьох підприємств у повному обсязі. Сторона відповідача зрозуміла, що припустилася грубого порушення закону, заборонивши виконувати прямі обов’язки лісгоспам. Заборону скасували, але рубок лісівники проводити як не могли, так і не можуть, бо з 1 січня господарства не мають матеріалів базового лісовпорядкування. Лісовпорядна організація, робота якої мала оплачуватись з державного бюджету, відповідні документи підготувала, але за них тепер уже лісівникам області потрібно заплатити близько п’яти млн грн., яких, зрозуміло, у них немає.
Спроби врятувати ситуацію, залучаючи частину коштів, зароблених лісгоспами так званих ресурсних областей, мали ефект тимчасової акції і не могли вирішити проблеми, яка розтягнулася в часі. Однак, спостерігати за тим, як просто на очах тане і руйнується напрацьоване десятиліттями надбанняпрацівники лісового господарства області спокійно не могли; вони звернулися до вищих органів влади з проханням втрутитись у ситуацію, яка набуває ознак надзвичайної. Адже це проблема всього суспільства. Ліс – явище унікальне: його садять одні, доглядають інші, а рубатимуть і знов садитимуть ще інші.
У січні 2017 року з цього питання відбулася нарада керівництва Державного агентства лісових ресурсів з директорами держлісгоспів півдня та сходу України. Також представники профспілок галузі зустрілися з міністром агропромислової політики. Тоді було обіцяно з бюджету міністерства виділити 422 млнгрн. для стабілізації ситуації, що склалася у лісових господарствах південних областей України.Питання мало вирішитисьдо кінця січня 2017 року. Було навіть визначено, звідки ці кошти взяти. Але придумати й пообіцяти легше, ніж це реально зробити. Особливо коли у бюджеті 2017 року знову не передбачено жодної копійки на фінансування галузі.
А тим часом деградаційні процеси в лісових господарствах на руку тим, хто чекає на втрату належного контролю лісівників над лісовими насадженнями, щоб погріти руки на незаконних рубках. Будівельна деревина і дрова завжди у степових районах користувалися підвищеним попитом.
Під захистом полезахисних смуг перебуває 13 млн га орних земель України. Їх значення для степової зони важко оцінити.
Відсутність фінансування – загроза виникнення пожеж
На думку голови Херсонської обласної організації профспілки працівників лісового господарства Марії Глод, питання фінансування галузі потрібно було вирішувати не сьогодні, а вчора й позавчора.«Минулого року ми хоч рубки для формування та оздоровлення лісів проводили і заробляли на цьому 30 – 35% від потреби. Також більше шести млн грн. отримали (на область) від колег із ресурсних областей. За рахунок цього ми мали можливістьзабезпечити на 30% особовим складом лісові пожежні станції. Районні та обласна рада виділяли деякі кошти на придбання паливо-мастильних матеріалів.Так і виживали».Ці слова Марія Глод говорила у січні 2017 року в інтерв’ю «Лісовому і мисливському журналу».Що ж змінилося за час, що минув від початку року?
Марія Глод: «Упродовж 2016 і чотирьох місяців цього року лісівники області зверталися до різних органів влади щодо відновлення фінансування галузі з Державного бюджету України, але проблема залишається відкритою.Відсутність фінансування не лише не дозволяє повною мірою забезпечувати ведення лісового господарства, а й оголює проблему охорони лісу від пожеж. Торік працівниками лісової охорони та лісопожежних станцій було виявлено та ліквідовано 169 пожеж на площі 109 га. У цьому році на середину травня, коли ще й справжньої не було спеки, виявлено та ліквідовано 40 пожеж на площі 31 га.Але в усіх випадках займань на їх ліквідацію виїжджали рятувальники і техніка ДСНС. Це при тому, що на десяти державних лісогосподарських підприємствах області налічується 27 лісопожежних станцій, на озброєнні яких 41 пожежний автомобіль підвищеної прохідності та 14 одиниць лісопожежних модулів на базі автомобіля УАЗ.
У лісах області збудовано 25 пожежно-спостережних веж, шість телевізійних систем спостереження за лісами, є ґрунтообробне обладнання, протипожежний інвентар, мобільні та переносні радіостанції. Але все це потужне, не один раз випробуванегосподарство не може вести цілодобового спостереження за лісовими масивами івиїжджати на гасіння пожеж. Тому що своєчасно виявляти лісові пожежі ми не можемо через відсутність на спостережних вежах спостерігачів. Зрозуміло, що ніхто не виконуватиме цю роботу, не отримуючи хоч якоїсь зарплати. У цьому році ми її платити не можемо взагалі, розуміючи, що саме вчасне виявлення займань у лісі є запорукою своєчасного реагування та ліквідації пожежі.
У зв’язку з відсутністю фінансування за бюджетною програмою 2805060 «Ведення лісового і мисливського господарства, охорона і захист лісів у лісовому фонді» лісогосподарські підприємства області не мають фінансової можливості забезпечити лісові пожежні станції (далі – ЛПС) особовим складом. Відповідно до нормативної чисельності, на ЛПС повинно працювати 450 чоловік, а сьогодні є лише близько 20-ти. Також відсутні паливо-мастильні матеріали. 41 пожежний автомобіль та 14 модулів стоять у боксах без пального і без спеціально навчених водіїв.
На жаль, у випадку надзвичайної ситуації вся ця армада вимушена бути лише безучасним спостерігачем. Чи не завелика розкіш для країни, яка не може належним чином забезпечити рятувальні служби спеціальною технікою.
Підрозділи ДСНС постійно демонструють свою готовність допомагати лісівникам, але їм бракує пожежних автомобілів підвищеної прохідності. Не менш важливим є фактор часу. Пожежні частини ДСНС розташовані далеко від лісових масивів, що впливає на оперативність прибуття до місця пожежі.До того ж рятувальникам складно орієнтуватись у лісі без супроводу працівників лісової охорони».
Не готові до реальних загроз і лісівники Миколаївщини
У зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування державні лісові господарства Миколаївської області переживають ті ж проблеми, що й лісівники сусідньої Херсонщини, – розповідає голова Миколаївської обласної організації профспілки працівників лісового господарства ЛарисаСемашко.
«На сьогоднішній день державні лісові господарства області неготові до реальних загроз, пов’язаних з пожежами. Лісові пожежні станції особовим складом неукомплектовані. Не приймаються на роботу тимчасові пожежні наглядачі, що унеможливлює організацію реагування на займання. Не в повному обсязі укомплектований штат державної лісової охорони, а ті, що працюють переведені на неповний робочий тиждень та неповний робочий день. За умови державного фінансування додатково до 311 штатних працівників на пожежонебезпечний період набиралося ще 273 працівники. За існуючої сьогодні ситуації неможливо організувати роботу лісової охорони згідно з регламентом і встановити постійне чергування.
У лісогосподарських підприємств відсутні пально-мастильні матеріали для забезпечення проведення мінералізованих смуг, гасіння пожеж, проведення рейдів та створення об’єктового матеріального резерву. У боксах наших підприємств стоїть 35 одиниць протипожежної техніки, але через відсутність пального та водіїв вони не можуть залучатись до гасіння лісових пожеж.
На сьогодні жодна ЛПС не працює, відсутні пожежні спостерігачі й наглядачі, водії та бійці пожежних машин (ці особи обов’язково повинні проходити навчання і мати певні навички та допуски).
Враховуючи розташування в безпосередній близькості до лісових масивів населених пунктів, літніх дитячих таборів, будинків відпочинку, промислових об’єктів, трубопроводів, сільськогосподарських угідь, ситуація, що склалася, загрозлива для екологічної та економічної безпеки регіону. З огляду на це особливо небезпечні лісові масиви, розташовані поблизу військових частин і складів боєприпасів. Також у випадку виникнення пожежііснує велика ймовірність поширення вогню на хвойні лісові масиви Херсонської області, що межують із лісовим фондом Кінбурзького півострова і становлять цілісну систему заліснення нижньодніпровських пісків.
У поточному році вже сталося 19 лісових пожеж. Три з них гасилися лише силами ДСНС України, бо лісова охорона у виявленні та гасінні пожеж участі не брала, а це лісові насадження у межах обласного центру! Деякі випадки виникнення лісових пожеж у насадженнях, віддалених від населених пунктів, зовсім не виявляються, не гасяться і не обліковуються. За рік нічого з місця не зрушило: не внесенозмін до законодавчих актів, не створено лісового фонду, не здійснено реформування галузі, не проведено реорганізації самого Агентства.
Необхідно підготувати та винести на розгляд Верховної Ради низку законопроектів, які регламентуватимуть бюджетне фінансування лісової галузі (на сьогодні бюджетне фінансування можливе лише в рамках програми «Ліси України», яка закінчилася у 2015 році та не була пролонгована, а створення нової програми заборонене постановою Кабміну).
Також вважаємо за необхідне розробити законопроект про створення Лісового фонду: відрахування відсотків від прибутку всіх лісогосподарських підприємств, що підпорядковані Держлісагентству,потрібне для фінансування підприємств, які цього потребують (на охорону лісу від пожеж, шкідників, незаконних рубок та створення нових лісонасаджень).
Якщо до липня не буде змін до ст. 98 Лісового кодексу України – не буде фінансування й на 2018 рік. Створилася ситуація: коли заходи, спрямовані на реформування галузі виявляються не ефективними і навітьшкідливими, а підприємствам уже набридло животіти без реальних змін».
Реакція влади
Якщо говорять, що вихід є з будь-якої ситуації, то він мусить бути і з цієї. Фахівці вважають, що коли немає «ні реформування, ні фінансування», а ніхто нікому не давав права загубити лісове господарство у такому складному для лісівництва регіоні, – потрібно змінити підходи до реформування, надавши більше прав ініціативі знизу. Модель реформ мала б відпрацьовуватись разом з лісівниками – практиками і фахівцями – експертами з урахуванням усіх можливих ризиків.
18 травня 2017 року, за офіційно непідтвердженими даними, у ЗМІ з’явилося повідомлення про рішення Кабміну щодо звільненняголови Держлісагентства Христини Юшкевич, як такої, що не пройшла випробування, у зв’язку із встановленням невідповідності неюзайманій посаді. 23 травня також стало відомо про заяву про відставку міністра аграрної політики та продовольства Тараса Кутового. Чи означає це, що потрібно очікувати на якісь конструктивні зміни у стратегії реформування галузі? Відповіді на це запитання не дає і засідання Уряду, яке відбулося 18 травня 2017 року і на якому було схваленопроект Закону України «Про внесення змін до статті 38 Лісового кодексу України» в частині повноважень Кабінету Міністрів України щодо затвердження санітарних правил у лісах. На думку розробників законопроекту, його ухвалення Верховною Радою України дозволить чітко розподілити повноваження органів виконавчої влади у частині прийняття відповідних нормативно-правових актів щодо здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та забезпечення сприятливих умов для підвищення стійкостідеревостанів, збереження їх біорізноманіття, оздоровлення, посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних функцій.
Зазначимо, що минулого року були прийняті нові Санітарні правила у лісах України, розроблені робочою групою при Держлісагентстві.
У нових Санітарних правилах планувалося вдосконалити механізми призначення та здійснення санітарно-оздоровчих заходів у лісах, передбачено обмеження, а на окремих ділянках лісу природно-заповідного фонду і навколо місць гніздування рідкісних хижих птахів – повну заборону проведення санітарних рубок, запроваджено жорсткіші критерії щодо принципів лісогосподарювання, які сприятимуть стратегії збереження біологічного й ландшафтного різноманіття.
Вимоги нових Санітарних правил передбачають можливість максимально зменшити площі суцільного вирубування дерев, які застосовуються лише за умови безповоротного пошкодження лісів стихійними чинниками непереборної сили (пожежі, вітровали, буреломи, масове всихання тощо) з обов’язковим відновленням нових стійких і високопродуктивних лісів на цих вирубках. Передбачені цими Правилами нормативні приписи зобов’язують інформувати громадськість про стан лісових насаджень та забезпечують прозорість ухвалення рішень щодо підстав планування і правомірності призначення у них відповідних санітарно-оздоровчих заходів.
На думку фахівців лісового господарства, давно очікувані зміни до Лісового кодексу України, в частині повноважень Кабміну щодо затвердження Санітарних правил у лісах, не те що не спрямовані на поліпшення, а можуть навіть ускладнити ту критичну ситуацію, яка склалася сьогодні у лісових господарствах південних областей України. Ото ж боротьбаза ліс, у якій виграємо або програємо ми усі, триває.
Юрій Рой, УкрНДІЦЗ
