ФАО надала комплексний аналіз стану сільського господарства у постраждалих від конфлікту Луганській та Донецькій областях*. Було проведено опитування майже 300 домогосподарств, проведено роботу з органами місцевої влади та малим бізнесом. Нове дослідження може стати основою для впровадження державних програм підтримки сектору та інвестицій з боку міжнародних донорів
Збройний конфлікт, що триває зараз на сході України, та пов’язана з ним економічна нестабільність завдали колосальних збитків сільськогосподарському сектору Донецької та Луганської областей*. Проте, з огляду на зниження темпів розвитку інших секторів економіки, нового значення набуває натуральне господарство. За даними звіту, опублікованого Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН (ФАО), воно навіть може стати рушійною силою в розвитку місцевої економіки.
Основна мета дослідження полягала в тому, щоб визначити практичні моделі для забезпечення стійких продовольчих систем і більш ефективних ланцюгів доданої вартості, більш конкурентоспроможних агропродовольчих підприємств, підвищення якості продукції та поліпшення маркетингу.
Український аграрний сектор забезпечує 38% від українського експорту, і залишається привабливим для інвесторів попри економічну кризу та конфлікт на Донбасі. Із цим погоджуються й урядовці, й самі інвестори. Проте, що потрібно фермеру, щоб витримати конкуренцію та розширити свої виробничі потужності?
Фермери уздовж лінії зіткнення стикаються з різними проблемами: високі процентні ставки, складність доступу до фінансування, відсутність можливості оренди сільськогосподарської техніки, відсутність ринків для реалізації власного молока, овочів або фруктів. Проте, в ході дослідження ФАО з’ясувала, що кожен четвертий дорослий у постраждалому регіоні хотів би почати свій власний бізнес у сільськогосподарському секторі.
Основні перешкоди
Дефіцит фінансових ресурсів для стабільного ведення господарської діяльності сільськогосподарських виробників, зокрема, через брак інвестиційних коштів, важко доступність банківських кредитів, а також низький рівень державної підтримки сільського господарства.
Висока потреба у новітньому технічному забезпеченні.
Високі ціни на сільськогосподарські ресурси та інші предмети необхідності.
Відставання розвитку системи аграрної логістики від потреб ринку, внаслідок чого втрати продукції АПК сягають до 1/3 річного обсягу її виробництва.
Дрібні фермери стикаються з труднощами під час реєстрації землі та іншої власності.
Більше 90% дрібних і середніх ферм мають проблеми з логістикою і не мають можливостей для переробки продукції.
Недостатній рівень розвитку соціальної інфраструктури на селі та низька якість життя сільського населення порівняно з міським, що зумовлює втрату працюючими інтересу до ефективної праці та отримання стабільних і достатніх доходів за місцем проживання.
Поганий доступ до ринків збуту.
Які є можливості?
Регіональний досвід показав, що розвиток ланцюга доданої вартості (тобто фокус на переробці продуктів) є найбільш ефективним способом забезпечення сталого, комерційно життєздатного бізнесу в сільській місцевості, здатного забезпечити зайнятість і фінансовий дохід.
Розвиток дрібнотоварного сільськогосподарського виробництва шляхом надання організаційно-економічної допомоги у створенні та функціонуванні фермерських господарств сімейного типу з подальшим їх об’єднанням у сільськогосподарські кооперативи (за схемою «господарства населення → фермерські господарства сімейного типу → сільськогосподарські кооперативи»).
Розвиток обслуговуючих (збутових) кооперативів із зберігання, транспортування та первинної обробки сільськогосподарської продукції шляхом популяризації та роз’яснення серед сільськогосподарських виробників переваг реалізації продукції на кооперативних принципах.
Поліпшення інформаційного забезпечення щодо доступу до міжнародних грантів
Відновлення дорадчих служб як єдиного «акумулятора знань» для обміну найкращими практиками між виробниками.
«Існує важлива і термінова необхідність підтримати ініціативи дрібних і середніх фермерів із просування їхнього виробництва, перероблення та маркетингу, і стабілізації місцевої економіки. Задоволення цих потреб забезпечить стійкі рішення для людей із низьким доходом і людей, які потребують продовольства, і одночасно допоможе інтегрувати значну частину внутрішньо переміщених осіб».
Фаррух Тоіров,
координатор надзвичайної програми ФАО в Україні
За матеріалами прес-служби
Продовольчої та сільськогосподарської
організації ООН (ФАО)
