Зростання економічного потенціалу багатьох країн світу, використання сучасних технологій та технічних засобів вивели в пріоритет проблему безпеки праці в сучасній повсякденній професійній діяльності будь-якого спрямування. Повною мірою це стосується будівельної промисловості, оскільки вона завжди характеризувалася підвищеними ризиками
Будівельний майданчик – це територія, де зводиться будівля чи споруда, на якій розташована тимчасова будівельна інфраструктура (склади, будівельні вагончики, допоміжні приміщення, прохідні тощо), під’їзні дороги, приміщення для зберігання різних будівельних матеріалів. Значна частина будівельників є некваліфікованою робочою силою, інша – згрупована за професіями, що вимагають кваліфікаційного рівня. Наприклад: муляри, лицювальники; теслі; склярі; інженери-проектувальники теплоізоляційних робіт (міжповерхові перекриття, стелі й стіни); слюсарі-монтажники; малярі, штукатури; покрівельники та інші.
Охорона праці робітників і забезпечення безпечних умов праці на кожному будівельному майданчику є обов’язком і керівників будівельних організацій, і осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт
Особи, відповідальні за стан охорони праці
Природно, що керівник підприємства не в змозі самостійно охопити все коло питань, пов’язаних із безпекою життя і здоров’я робітників, тому до штату кожного будівельного підприємства вводять фахівців, які відповідають за охорону праці.
До адміністративно-технічного персоналу підприємства, відповідального за стан охорони праці, окрім керівника підприємства, належать такі посадові особи:
– головний інженер, його заступник, головний механік, головний енергетик, головний технолог, головний конструктор, головний бухгалтер;
– заступники директора, начальник транспортного цеху, начальник відділу технічного навчання;
– начальники підрозділів і лабораторій;
– технологи, енергетики, механіки, старші майстри і майстри.
Важливими чинниками гарантії безпеки на виробництві для робітників є безпосередня участь керівників, фахівців служби охорони праці підприємства в розробленні та реалізації комплексних планів охорони праці, паспортів санітарно-технічного стану умов праці будівельників, а також інших номенклатурних заходів на підприємствах (фірмах), виробничих ділянках і майданчиках
Крім того, як правило, у великих виробничих організаціях за охорону праці відповідає відповідний підрозділ. До того ж, на кожній дільниці будівельних робіт обов’язки щодо забезпечення безпеки покладаються на бригадирів, майстрів й інших відповідальних осіб. Фахівцям, до обов’язків яких належить забезпечення безпеки на будівельному майданчику, треба мати високу кваліфікацію і підготовку, оскільки на них покладається відповідальність за життя і здоров’я працівників.
Посадові обов’язки фахівців з охорони праці
До посадових обов’язків фахівців з охорони праці належать певні функції щодо забезпечення безпеки, основні з яких такі:
– навчання працівників вимогам безпеки і контроль засвоєння ними навчального матеріалу;
– контроль за наявністю і використанням засобів індивідуального захисту;
– складання локальних нормативних актів;
– доведення до працівників відомостей щодо випадків травматизму на подібних виробництвах.
Дотримання безпечних умов праці та навчання персоналу відповідно до вимог керівних документів має відбуватися під контролем відповідальних керівних осіб у повному обсязі. Проте, як свідчить практика, найчастіше ці вимоги перетворюються на формальне проставлення підписів у журналах інструктажів та інших офіційних документах. Таке неприпустиме зневажливе ставлення до питань особистої безпеки персоналу будівельних підприємств призводить до сумних наслідків, знижуючи вагомість безпеки в очах працівників, які не мають належних знань про правильний (безпечний) підхід до виконання завдань, що провокує підвищення рівня небезпеки для їхнього життя.
Небезпечні роботи
На будівельних підприємствах, зазвичай, є такі види небезпечних робіт:
– висотні роботи;
– переміщення важких вантажів;
– роботи з використанням автомобільного транспорту і важкої спецтехніки;
– застосовування електроінструментів.
Крім того, часто виробничі завдання виконуються під впливом високих чи низьких температур або несприятливих кліматичних умов; контактів з агресивними хімічними речовинами; при підвищеній запиленості повітря та шуму робочої зони тощо. За цих умов, типовими, найбільш частими причинами виробничого травматизму є: падіння будівельників із висоти, падіння важких предметів або обвалення конструкцій на робітників, ураження електричним струмом та отримання травм через несправність обладнання тощо. Іноді причиною нещасних випадків може стати і недбалість самого персоналу, що безпосередньо пов’язана із нестачею знань з безпечної поведінки на будівельних майданчиках і є недбалістю керівництва підприємства.
Профілактичні заходи
Отже, необхідність якісної підготовки працівників із питань охорони праці незаперечна, і оскільки законодавством України відповідальність за безпеку на підприємстві покладено на керівництво, то і організувати навчання персоналу відповідно до вимог безпеки мусить теж керівник. Він має забезпечити необхідні профілактичні заходи задля захисту життя та здоров’я працівників на основі загальних профілактичних принципів, а саме:
– уникати виробничих ризиків;
– оцінювати та сприяти мінімізації ризиків, які не можна усунути;
– адаптувати умови праці до потенційних можливостей робітників;
– враховувати технічний стан обладнання підприємства під час визначення виробничих завдань;
– здійснювати планування заходів щодо запобігання ризикам;
– забезпечувати пропагування та проведення індивідуальних і колективних заходів щодо захисту робітників;
– зробити питання безпеки праці філософією власної корпоративної культури.
Порушення правил техніки безпеки
Таким чином, працівники будівельних підприємств мають чітко усвідомлювати основні причини травматизму на будівельному майданчику, а саме: порушення правил техніки безпеки, недостатня кваліфікація, погана організація праці.
Під порушенням правил техніки безпеки під час виконання будівельних робіт розуміють дії, невідповідні вимогам державних нормативних документів, наприклад, Будівельним нормам і правилам (БНіП), відомчим інструкціям із забезпечення техніки безпеки тощо. До них також належить і бездіяльність в умовах необхідності їхнього здійснення.
У першому випадку це можуть бути, зокрема, неправомірні вказівки керівників будівельними роботами (бригадирами, майстрами та ін.). Наприклад, наказ на виконання самостійних верхолазних робіт особам, що не відповідають хоча б одній із вимог, які пред’являють до них спеціальні правила: досягнення 18-річного віку; наявність медичного висновку за результатами обов’язкового медичного огляду про придатність до виконання верхолазних робіт; наявність стажу верхолазних робіт – (з наставником) не менше 1 року, і тарифного розряду не нижче третього. У цьому випадку кожен має пам’ятати одне з найголовніших прав працівника, визначене статтею 6 Закону України «Про охорону праці», – відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя.
У другому – бездіяльність може виражатися в невиконанні тих чи інших обов’язкових для забезпечення безпечних умов праці заходів: установлення захисних огорож під час розроблення котлованів і траншей, установлення пристроїв сигнального освітлення в нічний час тощо.
Отже, важливо, щоб весь персонал будівельної організації був ознайомлений із правилами особистої і громадської безпеки й усвідомлював наслідки їх порушень. Знання основних причин виникнення виробничого травматизму та професійних захворювань, дотримання правил безпечної поведінки на будівельному майданчику, а також культури безпеки професійної діяльності будівельниками дає змогу скоротити ризики отримання випадкових і безпричинних травм, сприятиме підвищенню безпеки всіх виробничих процесів.
Наталя Кулалаєва,
канд. хім. наук,
Інститут професійно-технічної освіти
НАПН України
