Я зрозуміла, що не можна бігти, коли тебе женуть. Не можна бігти ніколи!
Олена Бессольцева “Опудало”
Випадки насильства серед учнів завжди були частиною шкільного життя, проте тепер вони стали дедалі помітнішими й жорстокішими. Нині, у століття соціальних мереж, булінг набув лише нових форм і нових проявів реалізації в суспільстві. Все це вже було, є і, на жаль, буде. Проте, припинити цькування дитини можна. Причому цілком реально зробити це з максимальною користю і для неї, й для її кривдників
Усі знають, що в будь-якій школі, в будь-якому класі є діти, які люблять кривдити інших, задиратися, битися, обзивати, відбирати у когось гроші та особисті речі. І є діти, які частіше за інших стають жертвами хуліганів, задирак та кривдників. Приниження, знущання, цькування, насильство в різних формах – це, на жаль, буденна реальність для більшості школярів. Одні з них беруть участь у цьому процесі безпосередньо як агресор чи жертва, інші – яких більшість – стають пасивними очевидцями чи свідками цих знущань.
Таке соціальне явище називається булінгом.
Булінг (від анг. to bull – переслідувати) – небажана агресивна поведінка дітей шкільного віку, що призводить до цькування дитини іншою дитиною або групою дітей із метою приниження, залякування та демонстрації сили
Жертви та булери
Більшість дослідників булінгу виділяють два його різновиди. До першого відносяться прояви, пов’язані з активними формами приниження, до другого – акти ізоляції чи обструкції скривджених.
Учасників булінгу поділяють на три типи – переслідувачі (булери), жертви та спостерігачі.
Результати досліджень, проведених ЮНІСЕФ, свідчать, що нині 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу протягом останніх трьох місяців, 24% дітей стали жертвами булінгу, а 48% із них нікому не розповідали про ці випадки. Це тривожні цифри, особливо в той час, коли Україна переживає наслідки збройних конфліктів, через які майже 1,6 млн людей, у тому числі 220 тис. дітей, стали внутрішньо переміщеними особами
Жертвою цькування може стати будь-яка дитина, попри те, якою б сильною або здібною вона не була. Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяються з поміж інших (дивно вбрані, з нетиповою поведінкою, неохайні). Також потенційними жертвами булерів можуть стати ті, хто, легко піддаючись емоціям, швидко втрачає самоконтроль,.
Булерами найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та постійного виховного впливу батьків. Таким дітям бракує уваги й поваги з боку дорослих. У більшості цих дітей яскраво виражені нарцисичні риси характеру. Їм увесь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводячи у такий спосіб власну перевагу.
Найчастіше цькування практикується в школах, де діти апатичні чи чимось розчаровані, а їхні потреби у визнанні та розумінні іншими – не задовольняються. Там, де образа честі людини вважається порушенням більшим, ніж прогул або вандалізм, булінг зазвичай виникає рідко й скоріше за все є винятком із правил.
Гучні випадки насильства
Резонансний випадок булінга стався на Чернігівщині: дівчатка-підлітки побили двох своїх ровесниць. Інші діти, котрі стояли поруч, не втручалися у конфлікт, а навпаки підбурювали агресорів, знімаючи все на відео. Дівчаток врятувало те, що пенсіонерка випадково побачила все з вікна власного будинку та викликала поліцію.
В Івано-Франківську школяра побили хулігани за те, що він колись заступився за свого сусіда. Його заманили в двір школи, де взяли в кільце й побили, із застосуванням кастета. В цьому випадку хулігани не побоялися навіть батька хлопчика, який намагався сам розібратися з ними. Підлітки накинулися на чоловіка й почали бити і його. Чоловіка врятували патрульні поліцейські, які проїжджали повз місце розбірки.
У іншій школі Івано-Франківська семикласники побили учня й зняли все це на відео, котре потім виклали в інтернет. Ніхто з людей, які проходили поряд, не намагався допомогти хлопчикові, якого били в живіт руками й ногами.
В Одеській області через подібні знущання помер 15-річний юнак. Причина смерті – травма живота, котру він отримав в навчальному закладі під час перерви.
Байдуже ставлення дорослих
У більшості випадків дорослі – і вчителі, і батьки – стримано реагують на такі проблеми, мовляв, «це все дрібниці: кого в дитинстві не дражнили» або «вони самі розберуться». На жаль, не розберуться!
Особливо це стосується дітей молодшого шкільного віку. Адже, як стверджують психологи, моральна свідомість з’являється в дитини у віці близько 12 років. До того часу вона погано усвідомлює, що принижувати іншого – це погано. Проте, й не у всіх 12-річних виникають моральні почуття. Тому дітям потрібно пояснювати, які дії є неприйнятними в колективі.
Як не дивно, але дуже часто буває, що педагоги самі провокують дитячу агресію. Адже, як ми розуміємо, власні суб’єктивні оцінки вчителя про дитину або про її батьків часто-густо використовуються у спілкуванні з нею самою. Якщо колектив бачить, що вчитель не дуже поважає дитину, десь кепкує з неї на уроках або занижує їй оцінки, то інші діти, зазвичай, це беруть на замітку. Буває й так: дитина отримує певний негативний імпульс від свого колективу, проте захист від вчителя не надходить.
Сумні наслідки
Можна було б сказати, що коли шкільні роки минуть – дитячі образи забудуться. Проте, психологи довели, що це зовсім не так. Шкільне насильство буквально калічить особистість жертви, а його наслідки позначаються на житті людини протягом наступних десятиліть. Докази цього було отримано групою вчених із Королівського коледжу в Лондоні під керівництвом Рю Такізава. Спостереження велися за дітьми, народженими протягом одного тижня 1958 року в Англії, Шотландії та Уельсі. Для дослідження відібрали дітей, які зазнали насильства в 7- і 11-річному віці. Потім, після досягнення цими дітьми віку 23, 33, 42, 45 і 50 років, підбивалися підсумки. Докладний звіт про результати дослідження опубліковано в American Journal of Psychiatry. Цифри підтвердили, що жертви булінгу в школі, стаючи дорослими, частіше скаржаться на здоров’я, страждають від депресій, нервових розладів та мають схильність до суїциду. Вони менш успішні в професійній діяльності, в них – нижчий дохід та вищий ризик залишитися без роботи. Ці люди частіше ведуть самотній спосіб життя, не маючи сім’ї та друзів. Інакше кажучи, «дитячі образи» обертаються цілком серйозними дорослими проблемами. Знаючи це, батькам варто уважніше стежити за тим, щоб їхня дитина не стала жертвою булінгу.
До речі, анітрохи не краще, коли ваша дитина сама бере участь у насильстві, а ще гірше – виступає його ініціатором. Більшість із таких дітей ростуть самотніми, оскільки дружба, заснована на страху, не буває щирою й міцною. Сам шкільний тиран майже завжди це відчуває й нерідко сам через це страждає.
Що робити батькам?
Поговоріть із дитиною, нехай вона знає, що ви на її боці й завжди готові допомогти. Тільки намагайтеся обійтися без випитування подробиць, якщо дитина не готова це обговорювати. Також бажано обійтися без нав’язливих, обов’язкових до виконання порад. Перш ніж щось порадити, дорослі повинні сам як слід розібратися в ситуації, все обміркувати, ознайомитись із спеціальною літературою або ще краще – проконсультуватися з цих питань у психолога.
Але діяти потрібно не зволікаючи, а починати слід ось із чого.
- Потрібно чітко визначити для себе, що те, що відбувається з дитиною, – це не що інще, як цькування, і відповідальна за нього не дитина, якою б «нестандартною» вона не була.
- Пояснити це дитині. Вона повинна дізнатися, що її провини в тому, що вона стала жертвою булінгу, немає. Проблеми, напевно, є, проте провини – немає й бути не може.
- Поясніть це вчителю. Якщо той не зрозуміє – директорові. Якщо й той відмахнеться від проблеми, звертайтеся до більш високих інстанцій, до громадськості. Маючи під рукою інтернет, зробить так, щоб вашу «приватну» проблему помітили, цілком можливо. Але керівництво й суд громадськості – це крайні заходи. Ліпше намагатися знайти взаєморозуміння з педагогами, які з якихось причин не визнають (або не хочуть визнавати) проблему в її правдивому світлі.
- Поясніть це в класі (краще – через педагогів). Часто самі кривдники, особливо молодшого віку, не усвідомлюють, що роблять. Дорослий повинен пояснити їм, що це не дражнилки й не гра. Те, чим вони займаються, – цькування – бридка, неприпустима поведінка. Ось тільки «тиснути на жалість» при цьому в жодному разі не можна. Питання має ставитися не в формі «Уявляєте, як йому погано?», а тільки: «Як відчували б ви себе на його місці?».
Іноді, якщо зрозуміло, що змінити на краще ситуацію в класі вам не під силу, єдиним правильним рішенням буде перевести дитину до іншої школи або подумати про домашнє навчання.
Проте, як би там не було, навіть на найдрібніші прояви булінгу реагуйте одразу, не доводячи ситуацію до критичної межі.
Підказка для педагогів
Психологи радять не шукати винних. Ліпше допомогти дітям потурбуватися про того, хто став жертвою. Ось ситуація: дві дівчинки оголосили третій бойкот. Учитель, отримавши згоду жертви та її батьків, організував зустріч: запросивши ініціаторів бойкоту й іще чотирьох хлопців, які займають нейтральну позицію. Пояснивши дітям ситуацію, він просить їх придумати кілька можливих рішень, які б допомогли її виправити. Відчуваючи важливість своєї місії, діти активно включаються в «проект». Раз на тиждень усі учасники проекту зустрічаються й розповідають про свої успіхи. Через 5–6 таких зустрічей ситуація, як правило, себе повністю вичерпує.
Іще одна порада. Уважно вивчайте дитячий колектив. Колись цьому навчали в педагогічних вишах. Який стан справ із цього питання зараз – не знаю. Проте, є багато літератури за темою, в якій за потреби завжди можна знайти потрібну інформацію.
Поради професійних психологів дітям
Що робити, якщо тебе булять?
Немає універсального та швидкого розв’язання цієї проблеми, проте є п’ять потрібних кроків, які варто зробити, щоби впоратися з булінгом.
- У жодному разі не тримай це в секреті. Вирішуй, кому ти довіряєш і можеш про це розповісти: батькам чи іншим родичам, другу чи подрузі, вчителю, психологу, тренеру чи навіть друзям своїх батьків.
- Не бійся просити про допомогу, якщо вона тобі потрібна.
- Припини звинувачувати себе чи виправдовувати дії інших. Ніхто не має права порушувати твій особистий простір, примушуючи робити щось принизливе чи образливе для тебе. Така поведінка – неприйнятна.
- Якщо трапилась будь-яка небезпечна ситуація, звертайся за допомогою до адміністрації школи, вчителів, старших учнів, батьків.
- Щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі, проконсультуйся зі шкільним психологом.
Що робити, якщо ти бачиш, як булять іншого?
- Ти можеш стати тим, хто нарешті почне про це говорити.
- Якщо бачиш ситуацію булінгу, одразу клич на допомогу дорослих, які є поруч.
- Коли тобі пропонують приєднатися до булінгу або на це подивитися – краще відмовся.
Якщо ти усвідомив, що поводишся як булі
- Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати чи змінювати.
- Дорослі справді переймаються тим, що відбувається. Навіть, якщо здається, що це не так.
- Булінг завдає фізичного та емоційного болю іншій людині. Подумай, ти дійсно цього прагнеш?
- Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншим.
Викресліть булінг зі свого життя!
Ігор ШТОНЬ,
УкрНДІЦЗ
