За останні двадцять п’ять років із карти України зникло понад десять тисяч малих річок – це результат не раціонального ставлення до водних ресурсів
Останні двадцять років фактично не проводяться меліоративні роботи з розчищення замулених витоків річок, внаслідок чого річки міліють, пересихають. Проблему посилює й те, що останніми роками спостерігається сильне маловоддя – річки наповнюються тільки на 70% від норми.
Хаотично, в супереч із чинним законодавством, інтенсивно забудовуються береги водойм. Там, де раніше були заплавні луки, природні нерестовища риби, мальовничі протоки, сьогодні приватні домоволодіння. Заганяючи береги річок в бетон, їх позбавляють можливості самоочистити свої води.
Та й право громадян на безперешкодний підхід до водойми порушується будівництвом різних загорож. Сьогодні від Києва до міста Українка фактично простій людині неможливо підійти до води – скрізь приватні паркани.
Водні багатства України
За офіційними даними, на сьогодні в Україні налічується 63 119 річок, у тому числі великих (площа водозбору більше ніж 50 тис. км2) – 9, середніх (від 2 до 50 тис. км2) – 81 і малих (менше ніж 2 тис. км2) – 63 029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, із них 90 % припадає на малі річки.
Україна належить до найменш водозабезпечених держав Європи, оскільки запаси місцевих ресурсів річкового стоку на одну людину становлять близько 1,0 тис. м3 на рік
Разом із тим у Європи ми вважаємося маловодною країною, оскільки більшість наших водних ресурсів через забрудненість не придатні для водозабору питної води.
«Протягом років незалежності до наших водойм ставляться чисто споживацькі, а часом і злочинно. Багато річок перегородили дамбами, внаслідок чого вони втратили свою природну течію і не в змозі «змити» весь бруд, що потрапляє до них. На берегах річок стоять мегаполіси, хімічні та металургійні гіганти зі своїми скидами і стоками. Вода у водосховищах нагадує коктейль з усієї таблиці Менделєєва. Вона настільки забруднена, що їй присвоєно 4-ий клас якості (незначно забруднена – вода навіть після оброблення непридатна для питного водопостачання, риборозведення, цілей рекреації, для використання з іншими виробничими цілями – потребує дуже складної підготовки).
Очисні споруди радянського зразка були розраховані на водозабір максимум 2-го класу води (вода чиста) і тому не можуть впоратися з очищенням води сучасного стану. Це ми відчуваємо на собі, у себе вдома. Вода, що потрапляє до нас в будинок із заіржавілих труб 50-річної давнини, не придатна до пиття без фільтрації та кип’ятіння, – говорить голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков. – Кожен керівник вважає річку, що протікає територією сільради, своєю власністю. Дамбує її! Не розуміючи, що вбивши течію – вбиваєш річку!».
Гостра нестача прісної води в світі може спровокувати збройні конфлікти, вважають в Асоціації рибалок України
Щорічно у поверхневі водні об’єкти скидається близько 5,5 км3 стічних вод, у тому числі забруднених – до 0,9 км3.
Основними забруднювачами поверхневих вод є скид забруднених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації, надходження до водних об’єктів забруднювальних речовин у процесі поверхневого стоку води із забудованих територій та сільгоспугідь.
«Практично всі мийниці машин скидають свої відходи в «ливньовки», щоб не платити за очищення відходів виробництва, – продовжує Олександр Чистяков. – Тисячі тонн солі після зими безнапасно з весняними струмками потрапляють зливовими стоками прямо до річок. Хімікати з полів змиваються дощами та дренажними каналами стікають у водойми, що призводить до масового мору риби.
Через таку злочинну безгосподарність у Дніпровських водосховищах солоність води помітно збільшилася, і сьогодні на Каховському, Кременчуцькому водосховищах можна зустріти рибу-голку і навіть медуз! Все це веде до зміни водної екосистеми.».
Річка Ірпінь
Наочним прикладом неналежного ставлення до водойм є річка Ірпінь, що протікає під Києвом. Зараз є плани забудови заплавної частини цієї стародавньої та мальовничої річки, що є, без всякого сумніву, порушенням вимог природоохоронного, земельного та водного законодавств.
Натомість земельні масиви у заплаві річки Ірпінь не підлягають забудові згідно з висновками органів державної виконавчої влади, діяльність яких реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, а також експертних висновків ряду інститутів НАН України.
Забудова заплавних земель р. Ірпінь призведе до звуження заплави – території, яка періодично потерпає від затоплення, що може призвести до катастрофічних наслідків під час повені та паводків. Унаслідок реалізації плану забудови технологічна цілісність меліоративної системи буде порушена, а також втратяться її функції, що не відповідає вимогам ст. 26 Закону України «Про меліорацію земель» та буде сприяти вторинному заболочуванню земель. Рішення забудови заплавних земель р. Ірпінь спричинить значне погіршення екологічного стану басейну річки, зменшить площу водозбору, що в підсумку остаточно вб’є річку. Якщо не зупинити забудову заплавної частини, яка є серцем річки, то річка Ірпінь зникне.
«Для того, щоб зрозуміти всю гостроту проблеми, що нині коїться з нашими водоймами, особливо малими річками, необхідно для себе усвідомити, що все в цьому світі взаємопов’язано. І калюжа після дощу, і сільський ставок, і річка за вікном – це все частина Світового океану! Всі поверхневі та підземні води – це єдине ціле! І вибираючи пісок із дна річки, змінюючи її річище, засипаючи притоки, заплавні луки, болітця або спускаючи ставок, для того, щоб вибрати з нього всю рибу, а потім кидаючи водойму напризволяще, ви вбиваєте частинку Світового океану».
«Для чого це все говориться? Ми просто злочинно розпоряджаємося природними багатствами. Асоціація рибалок України вважає, що Україні давно вже потрібно було розробити нову водну політику!!!! Прісну воду необхідно визнати стратегічним ресурсом країни і підходити до її використання з усією відповідальністю! Без розуміння цього нас може очікувати ще похмуріша перспектива. Разом із тим я вірю, що розум і щира любов до свого краю переможуть жадібність чиновників, що намагаються нажитися на нашому здоров’ї, яке залежить від майбутнього наших водойм, – каже голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков. – І дуже скоро прийде в кожен дім чиста, кришталева, здорова, жива вода!» – Олександр Чистяков, голова Всеукраїнської громадської організації Асоціація рибалок України
За матеріалами Всеукраїнської громадської організації Асоціація рибалок України
Довідково:
- Здавалося б, більша половина поверхні Землі є Світовий океан, і води на планеті достатньо. Проте лише 2,5% від її загальної кількості складають прісні води. З цих 2,5% всього 0,3% прісної води знаходиться в річках і озерах, ще 30% в підземних водах, а інші 70% у льодовиках. Світові запаси прісної води не збільшуються, а її споживання постійно зростає.
- Загальне споживання прісної води в світі в тисячу разів більше, ніж усіх разом узятих видів промислової сировини. За останні 100 років споживання води збільшилася в сім разів.
- Світ очікують геополітичні потрясіння, пов’язані з боротьбою не за енергетичні ресурси, а за прісну воду.
- Нестача прісної води становить серйозну загрозу глобальній світовій безпеці, яку за своєю важливістю, прирівнюють до таких проблем, як швидке зростання зброї масового ураження і тероризм. Зокрема, брак водних ресурсів може спровокувати нові війни.
- Через забруднення, висихання водойм, зростання чисельності населення планети, збільшення темпів урбанізації, промислового та сільськогосподарського виробництва з кожним роком зростає загроза різкого скорочення кількості прісної води в світі.
- Від гострої нестачі води страждають багато країн, що розвиваються. На цьому підґрунті не рідко виникають внутрішньодержавні конфлікти і міждержавні суперечки. За останні 50 років відбулися 37 запеклих міждержавних суперечок через водні ресурси, що призвели до застосування насильства та кровопролиття.
- За оцінками ООН, сьогодні п’ята частина жителів планети або 2,6 мільярда людей не має доступу до чистої питної води і 40% населення – 1,6 мільярда – позбавлені основних послуг у сфері санітарії. Ці люди належать до найбідніших із бідних. Велика частина з них проживає в Китаї чи Індії. Важка ситуація і в країнах Африки на південь від Сахари.
- За даними ООН нестача води в світі складе 40% вже через 15 років, якщо людство не перегляне своє ставлення до водних ресурсів.
- Згідно з прогнозами до 2030 року потреби в харчових продуктах зростуть на 55%. А це призведе до розширення потреб у зрошенні, на яке сьогодні припадає майже 70% всієї прісної води, використовуваної державами. Тому нестача водних ресурсів може спровокувати дефіцит харчів.
- Зараз приблизно 39 країн світу отримують більшу частину необхідної їм води з-за кордону.
- Виходом із ситуації нестачі прісної води може стати будівництво опріснювальних заводів. Зараз їх активно запускають в багатих близькосхідних країнах: Катарі, Об’єднаних Арабських Еміратах, Саудівській Аравії, Султанаті Оман, Кувейті. Однак дозволити собі таку розкіш можуть далеко не всі країни.
- Головне джерело всієї прісної води – океани, з яких щорічно випаровується приблизно 577 тис. км3 води (72 тис. км3 з водної поверхні суші). 80% всіх опадів назад в океани і випадають. Ресурси прісної води на Землі розподіляються вкрай нерівномірно. Посушливі або напівпосушливі регіони світу складають 40% суші, які використовують тільки 2% світових запасів води.
- На думку міжнародних експертів, проблема дефіциту прісної води, стане однією з найгостріших до середини ХХI століття. За прогнозами вчених, до 2025 року 3,2 млрд жителів нашої планети будуть страждати від нестачі води, дефіцит прісної води до цього часу збільшиться до 1,3 – 2,0 трлн м3 на рік. За даними ООН, вже сьогодні її дефіцит, включаючи сільськогосподарські і промислові потреби, оцінюється в 230 млрд м3 на рік.
