Росія, Канада, Сполучені Штати, Данія, Норвегія та навіть Китай вже борються за природні багатства, які незабаром почнуть з’являться з-під розталого арктичного льоду. До конкуренції також приєдналася Фінляндія, яка навіть не має доступу до Північного Льодовитого океану, пише Рейд Стандіш для POLITICO.
У геополітиці відкриваються нові перспективи, оскільки країни починають боротися за контроль над прибутковими та стратегічно важливими природними ресурсами та морськими шляхами в Арктиці. Фінляндія не має наміру залишитися осторонь.
Безпрецедентні темпи, з якими тане полярний льодовий покрив, спонукають до дії. Поки що перегони на Крайній Півночі ведуть Росія та Китай.
Москва претендує на поклади нафти і природного газу, які варті 35 трильйонів доларів США, та розташовані під нижньою частиною Арктики, а також прагне розширити свій вплив на транспортну лінію, що проходить уздовж північного узбережжя Росії, та являє собою на одну третину швидший маршрут з Азії до Європи, ніж через Суецький канал.
Пекін також поклав око на цей регіон. У січні він оголосив план під назвою «Полярний шовковий шлях» вартістю $1 трлн.
Для Фінляндії це означає багато нових можливостей.
Порт Оулу може незабаром стати важливішим містом за Гельсінкі, тому що уряд хоче використати розташування Фінляндії, як країни Європейського Союзу, яка найбільше висунута на північ, щоб протягом наступних 30 років перетворити її у ворота до Арктики.
Для того, щоб отримати доступ до потенційного руху товарів по Північному морському шляху, уряди Фінляндії та Норвегії оголосили в цьому місяці план будівництва залізничної лінії, яка зв’яже фінські порти з портами норвезької частини Баренцева моря.
Її прокладання потребує подолання багатьох бюрократичних перешкод: протягом наступних двох років країни аналізуватимуть витрати і визначатимуть маршрут.
Уряди Фінляндії і Норвегії бачать в цій залізничній лінії шанс для економічного розвитку менш розвинених північних регіонів і додатковий імпульс для процвітаючої індустрії туризму, але також і можливість відкриття більш зручного експортного маршруту для доставки багатств Арктики – риби і деревини – на азійські ринки.
