У рамках Конференції “Нова політика управління відходами: шлях до економіки замкненого циклу”, яка проходила 5-6 червня 2018 р., було презентовано законопроект “Про батарейки, батареї та акумулятори”, який було розроблено в рамках Проекту Twinning “Впровадження системи управління відходами електричного та електронного обладнання (ВЕЕО) в Україні”, який фінансується Європейським Союзом, у співпраці з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства та Міністерством екології та природних ресурсів.
“Цей законопроект — не є копією чиєгось досвіду, але кропітка робота із створення документу, який враховує українські реалії та вимоги ЄС відповідно до Угоди про Асоціацію. Його мета — забезпечити екологічну безпеку населення. Для цього передбачені заходи із організації нової інфраструктури, пильного контролю та моніторингу, як з боку державних установ, так і громадськості”. — Зазначив Анатолій Куцевол, директор Команди підтримки реформ при Мінприроди.
Еліна Велінова, експерт проекту Twinning, яка впроваджувала аналогічне законодавство у Болгарії, зазначила, що батарейки та акумулятори вимагають окремого законодавчого врегулювання, адже є потенційно небезпечним відходом: “Переробка батарейок є високотехнологічним та дорогим процесом, але ми маємо його впроваджувати, бо мова йде про прямий вплив на здоров’я людей. Для того, аби забезпечити фінансування переробки треба застосувати принцип розширеної відповідальності виробника, який тим чи іншим шляхом закладатиме ці витрати у ціну продукції. Це стосується і відповідальності споживача — який має розуміти, що володіючи потенційно небезпечною продукцією, він має платити за утилізацію, яка не шкодитиме навколишньому середовищу”.
Анатолій Куцевол, директор Команди підтримки реформ нагадав про шкоду, яку батарейки та акумулятори несуть навколишньому середовищу — одна пальчикова батарейка отруює 400 літрів води та 20 квадратний метрів землі. “Коли мова йде про економічне навантаження у зв’язку із екологічним врегулюванням, не розраховується вартість потенційних витрат на здоров’я, ліки та очищення забрудненого ґрунту” — додає Максим Барінов, начальник управління, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Юрай Фаркаш, експерт проекту ЄС “APENA” зі Словаччини, зазначив, що екологічна відповідальність компаній і є маркетинговим інструментом, який може впливати на вибір споживача.
Йоганнес Майєр, Керівник Департаменту міжнародних відносин Агентства Австрії з навколишнього середовища, експерт проекту Twinning “Впровадження системи управління відпрацьованим електричним та електронним обладнанням в Україні” розказав про досвід Австрії у вирішенні проблеми збору та переробки портативних батарейок, зокрема про особливості відповідальності імпортерів, споживачів та місцевої влади. Цікавий факт, який привернув увагу учасників конференції — те, що Австрія відвозить зібрані батарейки до Німеччини, де є необхідні потужності для глибокої переробки.
За словами Олександра Семенця, начальника управління поводження з відходами Мінприроди, існуючий законопроект охоплює широке поле із регулювання галузі, зокрема, враховує вимоги щодо розміщення батарейок та акумуляторів на ринку, до маркування, цільових показників для збирання та рециклінгу, а також організації та фінансування управління цими відходами.
Представники громадськості привітали ініціативу Мінприродиі Мінрегіону та проведену роботу із розробки прогресивного законодавства та поділилися досвідом впровадження експериментальних проектів із управління відходами. Зокрема, Любов Колосовська, керівник проекту “Батарейки, здавайтеся”, розказала про досвід збирання 14 000 тонн батарейок, які наразі зберігаються на складі в Києві та очікують на переробку в Європі, адже в Україні поки не існує потрібних потужностей. За даними проекту, 100% портативних батарейок в Україні є імпортованими, і лише 1% з них збирається. При цьому, не відомо щодо обсягів сірого та чорного імпорту, який стосується найменш якісних та шкідливих батарейок. “На сьогодні, в обігу портативних батарейок є 8 типів, і навіть у ЄС немає заводу який міг би переробляти усі одночасно. Тому так важливо проводити дуже пильне сортування, яке і є найбільш працемісткою частиною усього процесу.” — додала Любов Колосовська.
Джерело: Офіційний сайт Мінприроди
