День встановлений згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 2010 року за активної підтримки міжнародних правозахисних організацій та Червоного Хреста. Проте, понад 50 років це питання порушували перед відповідними установами ООН представники Латиноамериканської Федерації родичів зниклих безвісти людей. Як відомо, латиноамериканці впродовж десятиліть потерпали від різноманітних диктаторів, тому їм була відома ця проблема – безслідне зникнення близької людини, шантаж, залякування, роки пошуків…
За останні роки у понад 80 державах світу жертвами насильницького зникнення стали понад 50 тис. людей. Відчуття цілковитої беззахисності, що породжується такою практикою, стає притаманним не лише жертві, чи її близьким родичам, але й накладає відбиток на громади до яких вони належать, а також і на все суспільство.
Насильницькі зникнення, які раніше асоціювалися тільки з режимом військової диктатури, можуть сьогодні виникати у складних ситуаціях внутрішніх конфліктів. Переслідування захисників прав людини, родичів потерпілих, свідків і адвокатів, які займаються випадками насильницького зникнення – все це викликає серйозне занепокоєння організацій, які займаються моніторингом прав людини у світі. Зазвичай насильницькі зникнення супроводжуються жорстокими тортурами, приниженням людської гідності затриманих, й нерідко закінчуються смертю.
