Людство без ушляхетнення його тваринами й рослинами загине, збідніє, упаде в злобу відчаю, як самотній на самоті.
Андрій Платонов
Попри те, що людина є найрозумнішою істотою на планеті, вона не досягнула повного осмислення того, що її діяльність та споживацьке ставлення до довкілля завдає величезну шкоду природним ресурсам Землі. Це стосується, зокрема, флори та фауни. Людство масштабно знищує ліси, виловлює рибу, полює на тварин, знаходячись при цьому на межі глобальної екологічної катастрофи! Світ уже страждає від нестачі чистої питної води, забрудненого повітря, опустелювання та деградації величезних територій. А деякі рослини та тварини назавжди зникли з обличчя землі, залишивши про себе лише згадки в літературі, природничих музеях світу та описах дослідників. Найжахливіше усвідомлювати, що до таких наслідків причетна рука людини.
За лінією життя
Нині існує стільки глобальних проблем, які заслуговують на серйозну увагу соціуму. Ми розглянемо одну з них, яка викликає водночас обурення, жаль та благання зупинитися й озирнутися назад, зробити висновки з непоправного… Йдеться про збереження тваринного різноманіття.
Нагадаємо, щороку 1 вересня відзначають День пам’яті видів, винищених людиною. Ці представники фауни – за межею життя, тому люди не зможуть побачити їх вже ніколи: ані в дикій природі, ані в зоопарках. Останній мандрівний голуб – наймасовіший вид тварин, знищених людиною – помер 1 вересня 1914 року в американському зоопарку в м. Цинцинаті.
1 вересня відзначають День пам’яті видів, винищених людиною
Через легковажне та необдумане ставлення людини до фауни, низка її видів безповоротно зникли. Нагадаємо кілька таких сумних прикладів.
Морська корова – вимерла морська тварина популяцією понад 2 тис. особин, завдовжки 8–10 м і вагою до 3,5 тонн. Мешкала поблизу Командорських островів у Тихому океані, плавала на мілководді, харчуючись здебільшого морською капустою. Морська корова була настільки захоплена процесом поїдання водоростей, що дозволяла човнам із мисливцями спокійно плавати поряд, обираючи собі здобич.
Уперше морську корову виявили у 1741 році, і вже за 27 років було вбито останнього представника виду. Пік полювання на тварину випав на 1754 рік, коли було знищено відразу півтисячі особин.
У 2012 році з’явилися чутки про зустріч людей із морською коровою у водах Канадського Арктичного Архіпелагу. Проте на разі ця інформація не підтвердилася.
Квага – винищений людиною підвид рівнинної зебри, що жив у Південній Африці. Квага була середніх розмірів, мала гніде забарвлення, а характерна для зебр смугастість була чітко виявлена лише на голові, шиї та плечах.
Люди робили спроби приручити кваг, їх використовували для охорони стад домашніх тварин, оскільки кваги набагато раніше відчували наближення хижака й попереджали людей гучним криком «квах».
Крім того, на кваг активно полювали, а також вони конкурували з домашніми тваринами за пасовища. Остання квага в дикій природі загинула 1878-го, а в зоопарку – 1883-го року в Амстердамі.
Коли стало зрозуміло, що вид винищений безповоротно, вчені здійснили спробу відновити кваг. Так, 2005 рік знаменний тим, що на світ з’явився жеребець Генрі, дуже схожий на винищену людиною квагу. Проте, варто розуміти, що все ж таки це генетично створена тварина.
Дикий кінь тарпан, винищений людиною, свого часу був дуже поширений у Європі. Цікаво, що ще в XVI столітті диких коней зустрічали на півдні сучасної Київської області. Тварини трималися великими табунами по кілька десятків, а то й сотень голів, кочуючи степовими просторами.
Дикі коні здавна були об’єктом полювання. Їх м’ясо використовували в їжу, а зі шкіри шили одяг. Прудких і витривалих тарпанів зловити було нелегко. Однак людей це не зупинило. Вони заганяли степових коней взимку до крутих балок, де ті загрузали в глибокому снігу, там їх ловили арканами. Одних убивали, інших приручали й запрягали у вози разом із домашніми кіньми. Смертним вироком для тарпанів стало господарське освоєння і розорювання людьми степів. Тарпани почали заважати, оскільки витоптували і поїдали посіви. Тому на них почали не просто полювати, як це було раніше, а знищувати.
У 30-х роках XIX століття невеликі табуни тарпанів ще зустрічалися в окремих місцях від Південного Бугу до Манича. Їх продовжували знищувати. Невдовзі дикі коні залишилися лише у Херсонському, Дніпровському та Мелітопольському повітах тодішньої Катеринославської губернії. Поодинокі коні ще зустрічалися до 70-х років XIX століття. Останній тарпан помер 1918 року на Полтавщині.
Мандрівний голуб – наймасовіший вид тварин, знищених людиною
Мандрівний голуб – вимерлий вид диких голубів, що населяв Північну Америку. Його чисельність була вражаючою – приблизно 3–5 млрд особин. Тримався величезними зграями, гніздова колонія голубів у штаті Вісконсін займала всі дерева в лісі на площі 2200 км², загальна чисельність колонії оцінювалася в 160 млн особин, на одному дереві іноді було до сотні гнізд.
До вимирання мандрівного голуба спричинило промислове використання голубиного м’яса у харчовій індустрії, а також знищення їх природного середовища – лісів. Зниження чисельності популяції відбувалося поступово з 1800 по 1870, катастрофічне зменшення кількості птахів сталося з 1870 по 1890. Остання голубиця на прізвисько Марта померла в американському зоопарку 1 вересня 1914 року. Ця дата стала символічною – нагадуванням про те, що звичні нам тварини, яких ми необдумано експлуатуємо та знищуємо місця їх звичного існування, уже завтра можуть поповнити чорний список назавжди зниклих видів.
В Україні ж через браконьєрство, використання пестицидів та отрутохімікатів, знищення природних екосистем зникли назавжди такі види: ховрах європейський, тюлень-монах, осетер шип, рибець малий, довгокрил звичайний та інші.
Те, що створила природа, безповоротно знищила людина, позбавивши прийдешні покоління можливості на власні очі побачити ті чи інші види.
Обов’язок людини – зберегти
Сучасна цивілізована людина більш свідомо ставиться до природного біорізноманіття. Крім того, у світі функціонує низка природозахисних організацій та фондів, створюються природні заповідники, а за полювання на диких тварин передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність. Попри це багато тварин все ж таки знаходяться на межі зникнення. Обов’язок людини нині полягає не тільки в тому, щоб їм не нашкодити, а більше того, захистити та зберегти.
Тож як дізнатися, які тварини в нас потрапляють під загрозу зникнення? Для цього необхідно зазирнути до Червоної книги України.
Тваринний світ України нараховує близько 45 тис. видів
Червона книга України – це основний офіційний державний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові та практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання. До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони і знаходяться під загрозою зникнення. Ці види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території держави.
Перше однотомне видання Червоної книги України було видано 1980 року і перелік складався з 85 видів тварин. Друге видання вийшло у двох томах, зокрема том «Тваринний світ» 1994 року налічує 382 види.
Третє видання Червоної книги України, видане 2009 року, містить 542 види тварин, а саме: гідроїдні поліпи (2 види), круглі (2) та кільчасті (9) черви, ракоподібні (31), павукоподібні (2) та багатоніжки (3), ногохвістки (2), комахи (226), молюски (20), круглороті (2) та риби (69), земноводні (8), плазуни (11), птахи (87), ссавці (68).
Головними чинниками негативного впливу на тваринний світ є знищення та трансформація природних екосистем, надмірне комерційне використання тваринного світу, браконьєрство
У виданні 2009 року для видів застосовано такі критерії:
– зниклі – види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах (тюлень-монах, рибець малий, довгокрил звичайний, златка блискуча, осетер атлантичний та інші);
– зниклі в природі – види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах (кінь дикий);
– зникаючі – види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій (глушець (глухар), джміль пахучий, коловодник ставковий (поручайник), нічниця ставкова, орел степовий та інші);
– вразливі – види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій (гуска мала (гуска білолоба мала), карась звичайний, карась золотий, морський коник довгорилий, рак широкопалий, жаба прудка та інші);
– рідкісні – види, популяції яких невеликі і на сьогодні не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека (афаліна, заєць білий, гоголь, журавель сірий, лелека чорний та інші);
– неоцінені – види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї (видра річкова, горностай, жайворонок сірий, слимак великий строкатий, дельфін звичайний (білобочка) та інші);
– недостатньо відомі – види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації (сова довгохвоста, сліпак білозубий, ксанто пореса, пагель червоний, хом’ячок сірий).
Зокрема, звертаємо вашу увагу на зникаючі види, яких нараховують понад 100. Людина зі свого боку повинна прикласти всі зусилля, щоб не допустити їх вимирання.
Що необхідно для того, щоб сприяти збереженню зникаючих видів (глобальний підхід)
- Забезпечити збереження місць звичного природного існування видів.
- Припинити вирубування лісів.
- Подбати про чистоту водойм.
- Викорінити таке явище, як браконьєрство.
- Раціонально використовувати природні ресурси, зокрема тваринні (йдеться про помірні риболовлю та полювання).
- Забезпечити державну охорону видів, що вимирають, занесених до Червоної книги, та створити всі механізми, необхідні для цього.
- Створювати заказники та заповідники.
- Активізувати інформаційну та роз’яснювальну роботу серед населення щодо необхідності збереження зникаючих видів та інших.
- Поширювати культуру екологічної безпеки у закладах освіти.
- Сформувати скоординований підхід до вивчення стану «червонокнижних» видів у країні та забезпечити державну систему моніторингу рідкісних видів.
Як кожен із нас може посприяти розв’язанню проблеми
- Не засмічуйте довкілля, беріть участь у прибираннях природних екосистем (лісів, галявин, берегів річок і озер) та озелененні територій.
- Будьте уважні за кермом під час поїздки за межами населених пунктів (якщо їдете через ліс, поле). Враховуйте, що дика тварина може потрапити під колеса вашого транспортного засобу.
- Дотримуйтеся правил пожежної безпеки, перебуваючи в лісі чи в полі, особливо у період надзвичайного рівня пожежної небезпеки.
- Не використовуйте пестициди та інші шкідливі хімічні сполуки для оброблення своїх земельних ділянок біля будинку або на лані, в саду.
- Використовуйте екологічні мийні засоби (адже мийні засоби потрапляють разом із водою до водойм).
- Не купуйте хутряні вироби.
- Зустрівши, наприклад у лісі, дитинча тварини або пташеня, не поспішайте брати його до рук, більше того, не забирайте з собою додому.
- Слідкуйте за своїми домашніми тваринами. Не дозволяйте, наприклад, котам полювати на пташок.
- Відмовтеся від полювання на диких тварин та надмірного вилову мешканців водойм. Якщо ж ви стали свідком браконьєрства, повідомте про це відповідні органи.
- Приєднуйтеся до акцій природоохоронних та благодійних організацій та розвивайте почуття любові та поваги до природи у своїх дітей.
Отже, інтенсивне втручання людини в природну екосистему призвело до зменшення чисельності та зникнення багатьох видів тварин. Тому необхідно незволікаючи вжити заходів для охорони дикої фауни, щоб зупинити негативні процеси руйнування навколишнього природного середовища та відновити стан популяцій вразливих видів до безпечного рівня. Пам’ятаймо, що відновити природу значно складніше, ніж її знищити!
Аліна ЖУК
