Кілометрів за тридцять від Чернігова біля села Ладинка на дні Десни лежить підірваний корабель «Смоленськ». Раніше він називався «Краків» і разом з іншими моніторами належав до складу польської Пінської флотилії. Був затоплений у вересні 1939 року за часів Другої світової.
Спеціальна група Експедиції підводних робіт особливого призначення НКВС підняла затоплені польські кораблі. Монітор «Краків» був перейменований на «Смоленськ» і продовжив службу у складі радянської Дніпровської, а потім Пінської військової флотилії.
Монітор «Смоленськ» більшу частину екіпажу якого становили українці, відзначився в оборонних боях 1941 року, зокрема під час захисту Києва. Корабель надавав артилерійську підтримку сухопутним частинам Червоної армії, придушуючи батареї й кулеметні точки противника та знищуючи танки, автомобілі й живу силу загарбників.
13 вересня 1941 року, у зв’язку з тим, що шлях до Києва відрізано, монітор «Смоленськ» за наказом підірвали за допомогою закладки двох бойових зарядів: у башті головного калібру, безпосередньо біля машинного відділення, і в кормовій частині, в районі паливних цистерн. Вибухами розірвало правий борт (особливо постраждало машинне відділення), башту головного калібру відірвало та відкинуло на лівий берег затону, відірвало й частину корми. Екіпаж «Смоленська» разом з іншими моряками й частинами сухопутної армії обороняв Київ. Багато моряків загинуло.
Німецькі сапери, а після звільнення Чернігівщини у 1943 році й радянські фахівці, обстежили Ладинський затон і зробили висновок, що підірваний корабель відновленню не підлягає.
У 1948 році деякі фрагменти монітора були підняті водолазами Міністерства річкового флоту. З монітора також була зрізана автогеном частина надбудови й уся верхня палуба носової частини, яка виступала над водою.
Упродовж багатьох років до «Смоленська» приходили місцеві мешканці та інші люди. Вони знаходили на місці загибелі корабля командирський кортик, корабельну ринду, багато патронів і снарядів.
У 1970-ті роки внаслідок обміління Десни й Ладинського затону корпус «Смоленська» майже цілком опинився над водою. До монітора навідувалося багато місцевих дітлахів, які через люки й відкриті відсіки підіймали снаряди та патрони. Траплялися нещасні випадки. Тоді голова місцевого колгоспу А. Стельмах наказав засипати корпус монітора землею за допомогою бульдозера.
Голова Чернігівського міського пошукового військово-патріотичного клубу «Дніпровці», капітан I рангу Володимир Шило за 40 років дослідницької роботи зібрав унікальний матеріал з історії легендарного монітора, розшукав шістьох колишніх членів екіпажу і влаштував з ними зустріч. Володимир Федорович добивався підняття «Смоленська», відновлення його і збереження як корабля-пам’ятника. У вересні 1981 року така спроба була здійснена. Але під кораблем було багато снарядів, які могли вибухнути. Тому підйом відклали.
Велику роботу з дослідження історії монітора «Смоленськ» і увічнення подвигу його екіпажу провела у 1980-1990-х роках заступник головного лікаря з виховної роботи санаторію «Десна», краєзнавець і поетеса Антоніна Литовченко. Вона проводила екскурсії для відпочивальників до місця загибелі монітора. З ініціативи Антоніни Іванівни на базі санаторію було створено музейну експозицію, присвячену монітору «Смоленськ». А в травні 1985 року з ініціативи секції історії суднобудування при Київському Центрально-конструкторському бюро заводу «Ленінська кузня» на території бази відпочинку «Десна», за 200 метрів від Ладинського затону, було встановлено пам’ятний знак монітору «Смоленськ» та його героїчному екіпажу.
21-22 квітня 2005 року з ініціативи громадської організації «Київське товариство ветеранів розвідки ВМФ» спільно з польськими журналістами телекомпанії «Полонія» та за технічної підтримки Київського експедиційного загону підводно-технічних робіт була проведена експедиція до місця знаходження монітора з детальним його обстеженням. Пошуковці зробили висновок, що відновити монітор неможливо, оскільки він занадто пошкоджений. Але підняти все, що залишилося від колись грізного корабля, і розмістити в музеях України та Польщі необхідно.
Починаючи з 2007 року громадські організації «Київське товариство ветеранів розвідки ВМФ», «Київське військово-історичне товариство» та Всеукраїнський благодійний фонд пошуку «Пам’ять» провели низку дослідницьких експедицій до місця знаходження монітора «Смоленськ».
У 2011 році Київське товариство ветеранів розвідки ВМФ відновило пам’ятний знак на честь «Смоленська» на території бази «Десна».
18 липня 2014 року Київське військово-історичне товариство спільно з Посольством Республіки Польща в Україні та Чернігівським пошуковим військово-патріотичним клубом «Дніпровці» влаштували в Києві круглий стіл, присвячений збереженню монітора «Смоленськ» («Краків»).
16 листопада 2018 року у Національному військово-історичному музеї України у Києві відбулася презентація книги «Монітор «Смоленськ» («Krakow»). Три долі». Автори книги – дослідники військової історії ветеран МНС України, голова ради Київського військово-історичного товариства Олександр Чудновець і його заступник – приватний підприємець Роман Латишев. Вони звертають увагу, що історія монітора «Смоленськ» поділяється на три періоди: у складі військово-морського флоту Польщі, у складі радянських флотилій і від загибелі до нашого часу. Із 2016 року йде розграбування монітора зграями «чорних слідопитів». Усе вартісне, що знаходять ці горе-«пошуковці», продається на «чорному» ринку, а залізо, яке можна підняти, продають на металобрухт. Олександр Чудновець і Роман Латишев застерігають: «Зараз легендарний корабель повільно помирає вже втретє, і якщо ми всією громадою небайдужих людей та властями Чернігівщини не вирішимо питання підйому «Смоленська», з подальшим встановленням його як експозиції-пам’ятника, то згодом, впродовж дуже короткого часу, його буде просто втрачено. Буде втрачено частину історії Польщі та нашої історії – тієї історії, яка так необхідна для України».
Анатолій Зборовський,
член Київського військово-історичного товариства
