Перші 48 годин після зникнення дитини найбільш важливі для пошуку та її щасливого повернення. Як правило, саме ці години виявляються невикористаними внаслідок паніки й жаху, яким піддаються батьки. Тримайте себе в руках, пам’ятайте, що повернення дитини додому залежить від вашої зібраності й точності ваших дій
Найжахливіше, що може бути для батьків, – втрата дитини. До того ж не через важку хворобу або катастрофу, а, як то кажуть, на пустому місці. Вона щойно була поряд, щось запитувала, й варто було лише на хвилинку відволіктися, як її вже ніде немає.
Або підліток, який сьогодні вранці, як завжди, снідав, збирався до школи, вередував із приводу одягання шапки … і от його мобільний «поза зоною» вже декілька годин, на дворі темно, а йому давно вже час бути вдома.
Чому це відбувається?
За досвідом пошукових служб, найчастіше діти губляться в місцях великого скупчення людей: в транспорті, на вокзалах, у великих торгових центрах. Батьки просто не в змозі проконтролювати кожен крок свого малюка, одночасно займаючись чимось важливим: оформляючи квитки, прокладаючи дорогу в натовпі або розраховуючись на касі. Жага цікавого пересилює в маленького крутька будь-який страх, і ось він вже досліджує нову територію, а бідна мама метушиться, шукаючи його.
Не рідкісні випадки, коли під час сімейного пікніка в лісі, поки дорослі розпалюють вогнище або смажать шашлик, малюки шукають собі розваги самостійно. І відбувається, як у старій казці: деревце за деревце, кущик за кущик, ось і відійшли досить далеко від табору. Загубитися в лісі дуже легко.
Одна з частих поведінкових реакцій у дітей і підлітків – втеча з дому. Велика помилка вважати, що діти зникають тільки з неблагополучних сімей. Часом у дитини викликає сильні переживання те, що для нас, дорослих, – дрібниця і суща дурниця: одна моя знайома, наприклад, в шість років втекла з дому тільки тому, що її насильно годували манною кашею.
Підліток реалізує те, чого він в молодшому віці хотів, але боявся, – це бажання позбутися чогось, протест. Насамперед це протест проти тих відносин, які панують у його родині. Іноді втеча підлітка – бажання привернути увагу своєї родини до себе, до своїх проблем. Дитина, якій бракує батьківської уваги, постійно знаходиться в пошуку тих засобів, які допоможуть їй привернути до себе погляд матері або батька. На жаль, найлегше вона досягає цього, здійснюючи заборонені або протиправні вчинки.
Якщо сталася біда …
Якщо ж все-таки трапилася біда і дитина зникла, вона загубилася або втекла, і ви не можете її знайти, то пам’ятайте про те, що потрібно зробити.
Огляньте місця, де дитина могла сховатися або залишитися пограти: під’їзд, двір, горище, підвал, затишні місця в будинку.
Зателефонуйте людям, у яких ваша дитина могла затриматися: її друзям, сусідам, класному керівникові.
Якщо дитини ніде немає, зверніться до найближчої поліційної дільниці. Заяву зобов’язані прийняти в будь-який час від будь-кого. Тобто не потрібно вичікувати 2–3 доби – це міф! Обов’язково запишіть собі реєстраційний номер заяви та П.І.Б. співробітника, який її приймав. Передайте співробітникам поліції саму останню фотографію дитини, докладно опишіть її зовнішність, особливі прикмети, одяг, характер, звичні маршрути пересування дитини. Чесно відповідайте на запитання і нічого не приховуйте.
Запитайте у мобільного оператора інформацію про всі останні дзвінки дитини (все це може зробити той, на чиє ім’я оформлено SIM-карту).
Пошукові заходи мають розпочатися негайно! Не треба чекати ані 24 годин, ані трьох діб перш ніж повідомити про те, що дитина зникла
Обдзвоніть всіх, хто бачив вашу дитину останнім часом, розпитайте про її настрої, що вона говорила, що планувала. Записуйте всю інформацію.
Огляньте особисті речі дитини – ви можете знайти зачіпку, яка допоможе визначити її місцеперебування.
Перевірте історію браузера, листування дитини в соцмережах і на форумах.
Передайте слідчому всю знайдену інформацію.
Роздрукуйте оголошення з чіткою фотографією дитини, розклейте в людних місцях, на зупинках, на дверях житлових будинків.
Більшість дітей знаходять живими й здоровими протягом перших 48 годин з моменту зникнення. Проте кожна хвилина, під час якої дитина очікує на допомогу, може коштувати їй життя!
Повідомте про пошуки родичам, сусідам, вчителям. Якщо немає заборони від слідчого, можете залучити місцеві ЗМІ. Киньте позивні в спільноту вашого міста в соцмережах. Зверніться до місцевих відділення волонтерських організацій, їх номери можна знайти в інтернеті.
Завжди тримайте телефон біля себе на випадок дзвінків. Не соромтеся дзвонити слідчому і дізнаватися, як просувається справа.
Як запобігти зникненню дитини?
Найперше, донесіть до дитини найважливіший постулат: ви дуже її любите, піклується про неї та ніколи не сваритимете її, навіть якщо малюк загубився з власної необережності, не виконавши ваших правил. Це допоможе йому згадати все те, чого ви його навчили, і вчинити правильно.
Частіше фотографуйте дитину, робіть фотографії одягу і підошви взуття дитини перед тим, як виїжджаєте на природу.
Увімкніть на телефоні дитини функцію, яка відслідковує місцеперебування. Навіть якщо телефон вимкнений, вона спрацює, щойно його буде включено
Перебування в людному місці
Привчайте дитину до думки, що не ви стежите за нею, а вона за вами. Якщо малюк вже не поміщається у візок для покупок, нехай тримається за нього рукою і неодмінно повідомляє вас про те, якщо хоче затриматися біля того або іншого товару. Тоді ви просто зупинитеся і почекаєте на нього. Розкажіть малюкові про те, що він повинен робити в разі, якщо раптом не виявив батьків поблизу.
Найкраще, що може зробити дитина, загубившись у натовпі, це залишатися на місці й чекати. Можна навіть сісти на підлогу. Рано чи пізно мама з татом неодмінно її знайдуть.
Розкажіть, а ще краще покажіть малюкові тих людей, до яких можна звернутися по допомогу: поліціанти, охоронці, службовці супермаркету, касири. Одним словом – усі люди в уніформі. Їм можна довіритися, вони допоможуть.
Малюк, який уміє добре говорити повинен знати своє ім’я, прізвище, домашню адресу і, добре б, телефон. Цю інформацію треба вивчити з дитиною та обов’язково повторювати час від часу.
Було б не погано, вирушаючи з дитиною в людні місця, покласти в кишеню її одягу записку з ім’ям, прізвищем, адресою і номерами мобільних телефонів батьків.
Ще один варіант привчити малюка бути поряд – залучити його до веселої гри: наприклад, ви вибираєте продукти, а він складає їх у візок, на касі разом розкладаєте все у сумки. Головне – постійно підтримуйте розмову, не давайте маленькому покупцеві занудьгувати та шукати розваг десь на відстані.
Навчайте дітей не боятися батьків (тобто вас) і говорити вам правду про всі випадки в їхньому житті. Це допоможе надалі уникнути багатьох проблем
Під час поїздки
Зі старшою дитиною не зайвим буде відпрацювати «особливо важливий» план дій на той випадок, якщо вона раптом усвідомлює, що відстала від батьків. Якщо має бути поїздка в громадському транспорті, заздалегідь підготуйте малюка – докладно розкажіть про ті дії, які вам потрібно буде зробити (купити квиток, пройти контроль, зайняти свої місця тощо). Зробіть малюка активним учасником усього заходу – це не дасть йому захопитися чимось стороннім і відстати від вас.
Заходячи у вагон потягу метро або електрички, міцно тримайте дитину за руку і пропускайте попереду себе. Про всяк випадок поясніть дитині, як поводитися, якщо вона опинилася у вагоні, двері зачинилися, а ви залишилися на пероні. Навіть якщо вам здається, що з вами такого ніколи не станеться, краще бути готовим до будь-яких несподіванок.
Малюк повинен знати, що, проїхавши одну станцію, йому слід вийти з вагона, відійти якомога далі від краю перону і чекати на вас. А ви неодмінно приїдете наступним поїздом. Якщо ж усе сталося з точністю до навпаки (мама поїхала, а малюк залишився на пероні), то і тут немає приводу для паніки. Треба відійти від краю платформи (краще сісти на лавку, якщо така є поблизу) і чекати на маму.
У парку чи лісі
Дуже корисно для прогулянок на природі купити дитині хороший свисток. І в тому випадку, якщо вона загубилася в лісі або парку, свист буде добре чути на сотні метрів.
Якщо в парку або в лісі є ставок, знадобиться ваша додаткова увага. Причому навіть зовсім невелика глибина може бути небезпечною для малюка. Не дозволяйте йому одному підходити до води, а зробіть це разом. Якщо берег пологий, малюк може пограти у воді під вашим невпинним спостереженням. Якщо ж берег обривистий, у жодному разі не випускайте руку дитини зі своєї та не підходьте близько до краю.
У подвір’ї будинку
Подбайте про те, щоб граючи на подвір’ї будинку, дитина була в оточенні однолітків, подружіться з ними, почастуйте солодощами, запитуйте про їхні справи й налаштуйте на те, щоб вони, наскільки це можливо, були весь час разом, стежили, щоб ніхто їх не ображав, не залишалися наодинці з незнайомими людьми, обов’язково кликали на допомогу, якщо побачать, що когось із дітей забирають незнайомі люди.
У своєму дворі постарайтеся познайомитися з його завсідниками, як правило, це бабусі на лавочках. Налагодьте контакт із ними, поцікавтеся їхнім здоров’ям, надайте їм які-небудь невеликі послуги при нагоді, розкажіть про себе, свою дитину. І у важку хвилину вони будуть готові допомогти в міру своїх сил.
Цією статтею ми не хотіли налякати мам і тат. Наша мета – надати кілька простих порад, слідуючи яким, ви зможете знизити ризик того, що дитина загубиться чи потрапить до іншої небезпеки. Будьте гранично уважні до своєї дитини, поважайте її особистість, підтримуйте у неї позитивну самооцінку, вчіть впевненості, не пригнічуйте насильно її волю, намагайтеся завжди домовлятися з нею з приводу проблемних ситуацій.
Завантажуйте інфографіку тут: https://is.gd/ugVhi1
Оксана ЛІВІНСЬКА, УкрНДІЦЗ
