Часи змінюються… Змінюється мода і погляди на повсякденні речі. Під іншим кутом людина дивиться на себе, своє призначення та світ, який її оточує. З плином років людство стає більш свідомим та відповідальним. Звички та уподобання первісної людини – це не про нас. Сьогодні ми прагнемо вести здоровий спосіб життя, долучаємося до екологічних активностей та благодійних акцій, відмовляємося від хутра та боремося за права тварин! Саме тому для сучасної людини циркове мистецтво – вже не мистецтво, якщо у трюках використовують братів наших менших, а насилля, завуальоване розвагою

 

За часів Стародавнього Риму уряд, намагаючись утихомирити простий народ, аби громадяни не помічали, що відбувається в державі насправді, безкоштовно роздавав дешеві харчові продукти та організовував для плебеїв циркові вистави й видовища за участю гладіаторів та звірів.

Відтоді у світі багато що змінилося. Людина XXI століття більш стійка до маневру замилювання очей і в усьому вбачає підступ, тому так просто її не проведеш. Сьогодні вона сама часто шукає порятунку від політичних дебатів, негативних новин та буденних справ, тому купує квиток у театр, в кіно, на виставки чи в цирк. Тут ми хочемо відпочити душею, отримати певні емоції, відкрити для себе щось нове, зазвичай, приємне. Одначе, беручи до уваги результати опитування, проведеного редакцією журналу «Надзвичайна ситуація +», ставлення до циркового мистецтва, де досі практикують номери з використанням тварин, геть неоднозначне.

Використання диких тварин у цирках, що супроводжується позбавленням волі, неналежними умовами утримання, позбавленням можливості відтворення потомства, спілкування з собі подібними тощо, є порушенням принципів гуманного ставлення до тварин та захисту від жорстокого поводження. Це і є причиною того, що українці починають дивитися на цирк з тваринами під іншим кутом – не як місце розваги.

Історія українського цирку сягає корінням у часи мандрівних артистів – скоморохів, відомих з ХІ століття. Скоморох був одночасно гімнастом, акробатом, жонглером, дресувальником, танцюристом, музикантом, співаком і актором. Він умів показувати дивні фокуси, ходив на руках, стрибав через кільце, робив у повітрі сальто, балансував на канаті, жонглював ножами, кулями, факелами, що горять, ковтав шпагу.

Згодом стали популярними ярмаркові балагани, жонглери й цигани з ведмедями, у XVIII–XIX ст. – театралізовані кінні каруселі й інші кінні видовища, а з XIX ст. – мандрівні цирки та звіринці. У кінці XIX – на початку XX ст. в Україні з’явилися стаціонарні цирки.

Уже тоді дресувальники захоплювали глядачів ефектними трюками, які виконували їхні вихованці, та власною безстрашністю, довірою до тварин, упевненістю та силою духу. Вони демонстрували дресированих мавп, слонів, поні, левів, ведмедів, коней та інших тварин. Відомі Петро Крутіков, Ірина Бугримова, Володимир та Людмила Шевченки та інші багато років свого життя віддали дресуванню тварин.

За сучасними нормами, для циркових вистав використовуються лише ті тварини, які вилучені з дикої природи мінімум у третьому поколінні, тобто вони звикли до людського оточення і не здатні жити у природних умовах. Попри те, що працівники цирків наполягають, що використовують  безбольовий (заохочувальний) метод дресування звірів, сьогодні все більших обертів набирає ідея за цирк без тварин. Зоозахисники стверджують: дикі тварини мають жити в природних умовах! Експерти переконані, що в цирках тварин часто калічать, позбавляючи їх зубів і кігтів, у звірів виникають вади слуху та зору, порушується  природний режим існування.

Від використання тварин у своїх шоу вже відмовились відомі цирки світу, наприклад, Circus Smirkus, Cirque du Soleil, Flying Fruit Fly Circus, Circus Vargas тощо. При цьому цирки й надалі залишаються відомими та успішними, зачаровуючи глядачів майстерністю акробатів.

 

Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Починаючи з 2000 року, у всьому світі почали забороняти цирки за участю тварин: Австралія, Австрія, Бельгія, Болгарія, Болівія, Боснія та Герцеговина, Бразилія, Велика Британія, Угорщина, Греція, Данія, Естонія, Еквадор, Індія, Ізраїль, Канада, Кіпр, Китай, Коста-Ріка, Колумбія, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Парагвай, Перу, Польща, Португалія, Сінгапур, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція, Естонія та деякі штати Америки відмовились від розваг через страждання тварин, залучених у циркових номерах. Це вражає і заслуговує на повагу. А що ж в Україні, чи спромоглася наша держава на такий гуманний крок?

Міністерство екології та природних ресурсів України ініціювало заборону на використання диких тварин у цирках та введення адміністративної відповідальності за такі дії. Наприкінці минулого року Кабінет Міністрів розглянув та схвалив запропоновані Мінприроди зміни до законодавства, яке стосується захисту тварин від жорстокого поводження, зокрема, і заборону використання диких тварин у цирках із перехідним періодом 5 років. За словами Міністра екології та природних ресурсів Остапа Семерака, цей час знадобиться для вироблення механізму передачі диких тварин до природно-заповідного фонду та визначення місць подальшого проживання тварин.

 

«Ми не можемо в один день заборонити використання тварин, не подумавши, що буде з ними далі, хто їх буде утримувати та годувати. Україна – не перша країна, яка проходить цей шлях. Я також розумію, що ми отримаємо великий спротив від людей, які не хочуть відмовитися від експлуатації тварин у видовищах. Ми готові до цього протистояння. Зрештою, у світі є кілька десятків країн, які відмовилися від цирків, і Україна має всі шанси поповнити їхні лави. Попереду розгляд проекту закону у ВРУ»

Остап Семерак, Міністр екології та природних ресурсів України

 

Він наголосив, що уряд також підтримав запропоновані Мінприроди зміни до Кодексу про адміністративні порушення та Кримінального кодексу України, які розмежовують повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення стосовно жорстокого поводження з тваринами. Так, згідно із запропонованими змінами, розгляд справ про адміністративні порушення стосовно диких тварин віднесено до компетенції Державної екологічної інспекції України, а щодо домашніх та безпритульних – до Національної поліції України.

Нині проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань захисту тварин від жорстокого поводження» опрацьовується в комітеті Верховної Ради.

Варто згадати про пересувні цирки та звіринці. Хоча прямої заборони до використання тварин пересувними цирками не встановлено, останні не мають права транспортувати тварин, оскільки будь-які пересувні конструкції для транспортування та утримання диких тварин для подальшого їх використання у виставах вважаються пересувними звіринцями, діяльність яких є забороненою. Окрім того, окремі міста України підтримують рішення про заборону діяльності пересувних цирків у відповідних населених пунктах.

Працівники цирків вважають заборону на використання диких звірів у цирку безпідставною та абсурдною. Вони кажуть, що прийняти таку норму закону – означає, що український глядач не матиме можливості бачити й тішитися виступами дресированих тварин та хижаків, приборкувачі втратять місце роботи, а вітчизняні цирки стануть фінансово збитковими. Крім того, працівники цирків наполягають, що дикі звірі звикли до людського оточення, піклування, і вже не здатні жити у природних умовах. «У нас тварини живуть вдвічі-тричі довше, ніж на волі. Їх годують, лікують, роблять вакцинації», – зазначила директорка та художній керівник Національного цирку України Людмила Шевченко в інтерв’ю «Громадському».

Національний цирк України доки не відмовився від використання тварин, навіть більше: директорка заявляє, що в цирк без тварин не вірить! А на веб-сайті Національного цирку України ви можете побачити таку інформацію: «У цирку артисти – це не тільки люди, артистами ми називаємо також наших тварин і ставимося до них, як до рівноправних членів циркового колективу».

Зовсім іншої думки про використання у цирках диких звірів зоозахисні організації. Жахливі умови утримання тварин, знущання над ними в процесі дресирування, загроза для людей і дитячої психіки, а також негуманність самих вистав, – це ті фактори, на яких наголошують зоозахисники, а тому вимагають заборони тварин у цирках.

Так, на думку засновника зоозахисної ініціативи «UAnimals» Олександра Тодорчука, існує низка причин для такої заборони. По-перше, жорстокість дресури. Для того, аби навчити тигра стрибати через вогняне кільце чи ведмедя їздити на велосипеді, дресирувальники використовують батоги, електрошокери та, навіть, спеціальні гаки, як це відбувається у випадку зі слонами. По-друге, умови утримання. Жоден цирк світу не може забезпечити гідні умови тварині, а українські цирки тим паче, переконаний зоозахисник. Іноді великих тварин тримають у клітках, площею в один квадратний метр. Але головне, за словами пана Олександра, тварини не створені для того, аби їх використовували для розваг¹.

 

Закон про заборону використання тварин у стаціонарних цирках наразі опрацьовують в комітеті ВР

 

«Дикі тварини… їм не притаманне виконання оцих чудернацьких трюків. Це для них неприродно. Деякі трюки, наприклад, з використанням вогню, взагалі викликають панічний жах у тварин. Леви взагалі бояться вогню. Для них цей стрибок у вогняне кільце – це страшний стрес. І просто подумайте, що треба робити з твариною, щоб вона зробила те, чого боїться від природи. Тобто там застосовуються і крюки, і якісь палки з гострими наконечниками, й електрошокери; в інших ситуаціях – недогодовування, щоб тварина була ладна зробити все, що завгодно, аби її лише погодували. Ці методики дресури взагалі перекреслюють нормальне поводження з тваринами. Ви можете навчити робити трюки свого песика, який від природи є твариною-компаньйоном. Він зазиратиме вам у вічі й робитиме все, що попросить господар. Але це – не про диких тварин. Дикі тварини мають жити в природі й займатися своїми природними справами, а не розважати глядачів під софітами, від яких, до речі, багато тварин сліпнуть»²

Катерина Сорока, зоозахисниця, співзасновниця ГО «Єдина планета»

 

За словами Олександра Леонова, директора притулку для ведмедів «Біла Скеля», де врятовані з жорстоких умов звірі проходять реабілітацію, на арені тварин, зокрема ведмедів, не б’ють, аби цього не бачили глядачі. Але поза ареною вдаються до насилля, змушуючи їх робити трюки. Пан Олександр знову-таки наголошує, що показувати трюки та кататися на велосипеді –  не є природним для ведмедів³.

 

Та й Остап Семерак повідомив на свої сторінці у Facebook: «Як міністр екології вважаю неприйнятним таке використання тварин та виступаю проти популяризації у суспільстві жорстокого поводження з ними».

Захисники тварин стверджують: через жорстоке поводження та погані умови утримання у тварин починаються психічні та фізіологічні розлади, скорочується тривалість життя. Місця ж, де насилля замасковане розвагою, лише культивують агресію, починаючи з дитячих сердець.

 

Висновки

Думаю, кожен читач має зробити власні висновки щодо того, чи вартує наполягати на переконанні, що цирк без тварин – не цирк.

Світ змінюється і вимагає цього від нас. Полювання, знущання, фізична та психологічна кривда братів наших менших нарівні з гендерною нерівністю, расовою дискримінацією та нетерпимістю у «світі людей» – пережитки минулого.

Я погоджуюсь з думкою фахівців і хочу її підкреслити: дикі тварини повинні жити в природі й робити те, що їм притаманне.

У сучасному світі існує безліч розваг, здатних задовольнити  будь-які бажання та культурно-пізнавальні потреби. Проте цирк з тваринами викликає багато суперечливих відчуттів: відвідувачі все частіше задумуються про тих тварин,  які виконують чудернацькі трюки (що іноді здається фантастикою), але собі не належать (хоча для диких тварин природно бути «дикими», вільними, навіть більше – асоціальними).

Крім того, залучення диких тварин у циркових виставах становить небезпеку для людей. Є чимало прикладів, коли звірі нападали на дресувальників та глядачів. Це ще одна з причин заборонити використання диких тварин у цирках та інших масових заходах.

Працівники цирку наголошують: без тварин циркове мистецтво занепаде. А можливо, воно занепаде саме через використання диких тварин? Коли ж український цирк стане незалежним від звірів, а публіку вражатимуть приголомшливими номерами гімнасти, акробати, жонглери, танцюристи – напевно, настане новий етап циркового мистецтва: більш осмислений, гуманний, як і годиться у світі цивілізованої людини XXI століття.

 

 

Олена ДИШКАНТ, науковий співробітник науково-методичного сектора УкрНДІЦЗ, підполковник служби цивільного захисту, кандидат психологічних наук:

«Моє ставлення до диких тварин у неволі досить неоднозначне. Справді, спілкування дітей з тваринами сприяє розвитку пізнавальних можливостей, емоційного інтелекту, фізичної активності, емпатії. Для деяких дітлахів, що проживають у мегаполісах, відвідування цирку – чи не єдина можливість долучитися до спілкування з живою природою. Не кожна сім’я може дозволити собі хатню тваринку, а вченими доведено, якщо в дитини є про кого турбуватися, вона росте більш емпатичною, відповідальною та комунікабельною.

Багато методик реабілітації дітей з особливими потребами засновано саме на тактильних контактах тварини й дитини (іпотерапія, дельфінотерапія, каністерапія і т. д.). Такий вид терапії допомагає впоратись з фобіями, скоригувати поведінку при ментальних розладах, дає поштовх до соціалізації. Спілкування з тваринами у будь-кого викликає лише позитивні емоції, та й самі «звіротерапевти» здаються доглянутими та зовсім не засмученими.

Сказати, чи належним чином утримується тварина в цирку, досить складно, але розуміючи її вартість та кошти, затрачені на підготовку до виступу на сцені, можна припустити, що керівникам вигідніше, щоб тварина була доглянута, почувалася якнайкраще і мала тривалий акторський вік.

З іншого боку, дійсно, тварини в цирку живуть неприродним життям, виконують роботу, яка їм не притаманна. Через це в дітей складається хибне враження про місце тварин у природі та всемогутність і вседозволеність людини.

Також трапляються й несумлінні керівники, які доводять тварин до повного виснаження, а потім позбуваються будь-яким способом. Такі випадки непоодинокі, й, мабуть, через це захисники тварин б’ють на сполох.

Для молодших дітей будь-яке спілкування з живою природою є корисним, але дорослим необхідно подбати про правильне формування уявлення малюків щодо місця диких тварин у природі, розповідати про звички та уподобання братів наших менших і знайомити з ними в умовах, наближених до природних».

Автор: Аліна ЖУК

 

 

¹ За матеріалами «Радіо свобода» «Заборона використання тварин у цирку – гуманізм ХХІ століття»

² Коментар взято з ефіру Радіо НВ «Зоозахисниця Катерина Сорока про страшний стрес для тварин»

³ За матеріалами сюжету «Сніданок з 1+1» «Коли в Україні буде цирк без тварин?»