Проблема вивчення професійної мотивації в психології не є новою, проте залишається актуальною, попри те, що протягом понад сторіччя багато науковців залучалися до вивчення цього психологічного феномену

Мотивація професійної діяльності психологів – вельми складне психологічне явище.

Спонукання психолога до того чи іншого виду роботи зазвичай пов’язане з прагненням задовольнити не одну, а низку потреб. Варто також відзначити взагалі великі індивідуальні відмінності у потребах людей, причому одна і та ж потреба особистості може набувати для неї різної значущості залежно від конкретної ситуації. Навіть більше, характер спонукань до праці однієї й тієї ж людини безперервно змінюється з її віком, а також з інтелектуальним, моральним і емоційним розвитком. Таким чином, мотивація до професійної діяльності особистості психолога є багатоаспектним процесом, що протікає під постійним впливом об’єктивних і суб’єктивних факторів.

 

Професія психолога

Професія психолога є особливим видом діяльності, яка вимагає, крім знань, певних особистісних якостей, особливої структури світогляду. Тому разом з теоретичними знаннями й професійним вмінням, що є фундаментом будь-якої професії, особистості, які набувають психологічну спеціалізацію, потребують комплексного психолого-педагогічного підходу до створення умов особистісного зростання у процесі становлення професійної мотивації.

Якість професійної мотивації є головною умовою розвитку подальшої професійної діяльності й особистої долі. Успішність професійного розвитку залежить не лише від якості знань, якими володіють спеціалісти, а й від інтересу до обраного фаху, бажання працювати, особистісної значущості професії тощо. Взагалі, мотивація до професійної діяльності обумовлює, крім  ефективності професійного життя, ще й розвиток професійної сфери, до якої належить фахівець.

Професійна мотивація — поняття не однорідне, вона залежить від багатьох психологічних і соціологічних факторів, співвідношення між якими визначає система ціннісних орієнтацій спеціаліста:

• у соціальному престижі;
• високих матеріальних здобутках;
• творчості;
• самовдосконаленні;
• досягненнях поставлених цілей;
• духовному зростанні.

Інтенсивність розвитку професійної мотивації залежить від того, наскільки система цінностей людини співвідноситься із системою цінностей суспільства.

Останні дослідження сучасних науковців вказують на необхідність формування мотивації професійної діяльності ще у процесі навчання та професійної підготовки.

 

Якість професійної мотивації

Якість професійної мотивації є центральною умовою розвитку подальшої професійної діяльності. Успішність професійного розвитку залежить не лише від якості знань, якими володіють спеціалісти, а й від інтересу до обраного фаху, бажання працювати, особистісної значущості професії тощо.

Для вивчення особливостей мотивації професійної діяльності ми використали методику дослідження емоційної спрямованості особистості, автором якої є Б. І. Додонов, у модифікації Е. Р. Горелової. Під загальною емоційною спрямованістю Борис Гнатович Додонов розумів таку емоційну характеристику особистості, яка проявляється у ціннісному відношенні до певних видів емоційних переживань, прагнення особистості до цих переживань.

Спрямованість особистості – це складна властивість, що являє собою систему орієнтацій особистості та є домінантним компонентом її мотиваційного стану. Вона включає систему спонукань людини, що визначає її активність, вибірковість відносин. Цілі, потреби, мотиви, установки, інтереси, навички, звички – різні елементи спрямованості особистості.

Мотиваційні психічні фактори діяльності (мотивація) – система спонукань особистості, обумовлена її потребами, які викликають активну спрямованість на досягнення мети.

 

Експеримент

Дослідження професійної мотивації психологів різних сфер діяльності проводилося на базі УО Слобідського району міста Харкова, ГУ ДСНС України у Харківській, Миколаївській, Луганській, Чернігівський, Маріупольській областях, Харківського відділення ГО «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій». У дослідженні брали участь кризові психологи (35 осіб) та психологи сфери освіти (32 особи).

Провівши роботу з дослідження емоційної спрямованості особистості, ми отримали такі дані.

Для досліджуваних першої групи – кризові психологи – більш виражені показники за шкалою альтруїстичний тип емоційної спрямованості особистості (25 осіб, що складає 71% від загальної кількості досліджуваних), на другому місці – показники за шкалою комунікативна емоційна спрямованість особистості (8 осіб, що складає 23% від загальної кількості досліджуваних), на третьому – показники за шкалою глорістична емоційна спрямованість особистості (2 особи, що складає 6% від загальної кількості досліджуваних).

Для досліджуваних другої групи – психологи сфери освіти – більш виражені показники також за шкалою альтруїстичний тип емоційної спрямованості особистості (21 особа, що складає 66% від загальної кількості досліджуваних), на другому місці – показники за шкалою праксична емоційна спрямованість особистості (6 осіб, що складає 18% від загальної кількості досліджуваних), на третьому місці – показники за шкалою комунікативна емоційна спрямованість особистості (5 осіб, що складає 16% від загальної кількості досліджуваних).

Отримані результати вказують на те, що для досліджуваних двох груп важливою властивістю особистості є схильність до співпереживання людині, яка потребує допомоги (емпатія). Чим більше людина схильна до співпереживання, тим вище її готовність до допомоги у конкретному випадку.

Емпатія може проявлятися у двох формах – співпереживання і співчуття.

Співпереживання – це переживання суб’єктом тих же почуттів, які відчуває інший.

Співчуття – це чуйне ставлення до переживань, нещастя іншого. Якщо психолог не зможе проявити емпатію до людини, яка прийшла по допомогу, то він не зможе і зрозуміти всю глибину проблеми, а отже, не буде здатний дати кваліфіковану допомогу та надати точні рекомендації.

Також для досліджуваних двох груп не менш важливою властивістю особистості виявлено комунікативну спрямованість. Найбільш характерними для людей такого типу є ситуації, пов’язані зі спілкуванням з людьми. Для них надзвичайно важливий позитивний емоційний контакт. Найбільш цінними для такого типу особи переживаннями є бажання спілкуватися, ділитися думками та переживаннями з іншими людьми, відчуття симпатії, пошана, відчуття вдячності, подяки тощо.

Але варто зазначити, що для досліджуваних другої групи (психологи сфери освіти) вираженою є праксична спрямованість. Даний тип емоційної спрямованості пов’язаний з бажанням постійно розвиватися, здобувати нові знання, уміння та навички, набувати досвіду. Для праксичного типу найбільш цінним емоційним компонентом діяльності є саме прагнення до мети, деяка емоційна захопленість просуванням у напрямку до мети, задоволення від досягнень на цьому шляху. Особистості такого типу бажають досягти успіху в роботі, відчувати позитив від результатів своєї праці тощо.

Для досліджуваних першої групи (кризові психологи) вираженою є глорична спрямованість, тобто, для цих людей найприємнішою є ситуація, коли ними захоплюються, милуються. Глоричні емоції пов’язані з потребою у самоствердженні, у славі. Такі особи прагнуть завоювати визнання, пошану, їм характерне відчуття ураженої самолюбності та бажання взяти реванш, відчуття гордості та переваги.

 

Висновки

Дослідження емоційної спрямованості, яка є домінантним компонентом мотиваційного стану психологів різних напрямків, показало, що для наших груп досліджуваних – кризових психологів та психологів сфери освіти – важливе не лише усвідомлення того, що їхня діяльність потрібна людям. Важливий безпосередній контакт з оточенням, важливі й особливо цінні емоції ніжності, співчуття, співпереживання, які виникають під час взаємодії з іншими.

Варто підкреслити, що для кризових психологів емоції пов’язані з потребою у самоствердженні, славі, вони прагнуть завоювати визнання, пошану, що може бути пов’язане з тими, хто їх оточує.

Для психологів сфери освіти основні цінності – прагнення до мети, своєрідне емоційне захоплення просуванням до досягнення мети, задоволення від руху вперед, від досягнень на цьому шляху. Такі люди вимогливі до виду занять. Характерним для них є виконання корисного та потрібного з великою силою волі, захоплення роботою, якщо вона виконується правильно.

 

Надія СЕРГІЄНКО, канд. психол. наук,

Марія КРИЦЬКА, Національний університет цивільного захисту України