Усім відомо, що на масштаби наслідків від пожеж (загибель і травмування людей, матеріальні збитки) впливає рівень досконалості системи протипожежного захисту будинків та приміщень і своєчасність її використання. Неодмінною складовою частиною системи протипожежного захисту будинків та приміщень різного призначення є первинні засоби пожежогасіння, застосування яких дає змогу ліквідувати пожежу на початковій стадії її розвитку і таким чином уникнути людських жертв та значних матеріальних збитків.

Надійний вогнегасник

Вогнегасники переносні є найбільш ефективними первинними засобами пожежогасіння на початковій стадії її виникнення, поки пожежа не набула великих розмірів та її здатні погасити співробітники підприємств, установ, організацій до прибуття пожежних підрозділів. Від надійності роботи вогнегасника залежить життя співробітників, збереження матеріальних цінностей.

Найбільш універсальними щодо можливості гасіння пожеж різних класів (горючих твердих речовин, горючих рідин, горючих газів) за ДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж (EN 2:1992; EN 2:1992/A1:2004, IDT) є порошкові вогнегасники.

Вимоги до якості вогнегасників зазначені у нормативних документах, а саме у ДСТУ 3675-98 Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань, ДСТУ 3734-98 Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги та Технічному регламенті безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2011 № 35 (ТР № 35).

Вогнегасники перевіряють за такими показниками якості, як вогнегасна здатність під час гасіння пожеж класів А та В, довжина струменя вогнегасної речовини та мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини, оцінка теплохолодостійкості, стійкість до дії внутрішньої корозії тощо, а згідно з технічним регламентом № 35 перевіряється або тільки тип конструкції (експертиза технічної документації, погодження застосування відповідних матеріалів тощо), або якість продукції у тому числі тиск розриву корпусу, тиск спрацювання запобіжного клапана.

Сертифікація виробів

Треба зауважити, що на сьогодні відсутня обов’язкова сертифікація виробів протипожежного призначення, але є добровільна сертифікація. Виробник сам обирає, згідно з якими нормативними документами проводити сертифікаційні випробування і за якими показниками.

Тому на сьогодні видаються або сертифікати на відповідність технічному регламенту № 35, або реєструються органами сертифікації декларації відповідності виробника щодо відповідності вогнегасників вимогам регламенту за протоколами випробувань, що їх проводять призначені випробувальні лабораторії. Ці випробувальні лабораторії найбільше, що можуть робити, це провести випробування корпусу випробувальним тиском, що не є достатнім. Вогнегасник – це специфічний виріб, що може піддаватися дії механічних, кліматичних чинників, дії корозійно-агресивного середовища тощо. Повний цикл випробувань може провести лише випробувальна лабораторія, що має персонал відповідної кваліфікації, низку випробувального обладнання.

У 2018 році вийшли Правила експлуатації та типові норми належності вогнегасників, що є єдиним документом, обов’язковим до виконання, яким регламентована відповідність вогнегасників певним стандартам, що і прописується у тендерних умовах, а підтвердженням відповідності може бути тільки наявність сертифіката відповідності.

Існує проблема щодо практичного застосування стандартів серії ДСТУ EN 3-8:2015 Вогнегасники переносні. Частина 8. Додаткові вимоги до EN 3-7 стосовно конструкції, опору тиску та механічних випробувань вогнегасників із максимально допустимим тиском, що нижче або дорівнює 30 бар, які введені у дію в Україні, що пов’язана з відсутністю нормативного документа, який нормує необхідність підтвердження відповідності вогнегасників вимогам стандартів серії EN 3 з підтвердженням їх відповідності вимогам технічного регламенту № 35.

Також є проблема, пов’язана з відсутністю дієвого контролю якості вогнегасників на стадії їх виготовлення, експлуатації, закупівлі на тендерах. Умови закупівлі прописуються, виходячи з меншої ціни, що призводить до закупівлі дешевих, але низької якості, вогнегасників. Виробники вогнегасників проходять сертифікацію з якісними, надійними, дорожчими комплектуючими, а потім виготовляють із дешевих, але ненадійних комплектуючих.

 

Приклади низької якості

Є багато прикладів того, що вогнегасники, які мають відповідні сертифікати відповідності, насправді виявляються низької якості та ще й небезпечними під час експлуатації.

Так, критерій відповідності тиску розриву корпусу пересувного вогнегасника становить ≥ 7,0 МПа, а фактичне значення тиску розриву корпусу вогнегасника, наприклад, ВП-50(з), при проведенні контрольних випробувань 2013 року становило 4,0; 4,9 МПа, а вогнегасник ВП-100(з) розірвало при тиску 3,6 МПа та ще й по зварювальному шву, що не допускається. У більшості випробувальних лабораторій не враховують вимог до вогнегасників, і випробування проводять тільки на стійкість до випробувального тиску, в цьому випадку це тиск 1,9 МПа. Корпус такий випробувальний тиск витримає, і виробник отримує сертифікат відповідності, але фактично в умовах експлуатації вогнегасник є небезпечним.

Варто зауважити, що вогнегасники неодноразово розривалися під час експлуатації. Проблема почалася з 2012 року, коли порошкові вогнегасники, які повинні витримувати певний тиск та температуру, почали розриватися. За три роки в Україні в результаті цього загинуло 18 осіб. Наприклад, 7 липня 2015 року через високу температуру повітря у торговому кіоску м. Броварів розірвався вогнегасник, через що загинула 56-літня продавчиня. Крім того, вибухнув вогнегасник ВП-50(з) на підприємстві ТОВ «Костал Україна» у м. Переяславі-Хмельницькому. Також, 2015 року, розірвався вогнегасник ВП-90(з) на автостоянці біля радіоринку у м. Києві.

Але якщо ще до 2013 року орган сертифікації відбирав вогнегасники для контрольних випробувань і таким чином був вплив на виробника після отримання ним сертифікату відповідності, то нині така робота не проводиться.

Технічне обслуговування вогнегасника

Крім того, є проблема, пов’язана з наданням неналежного технічного обслуговування (ТО) вогнегасникам на об’єктах, які експлуатуються.

Згідно з Правилами експлуатації та типовими нормами належності вогнегасників, технічне обслуговування вогнегасника – це комплекс операцiй, спрямованих на перевiрку вогнегасника та забезпечення його роботи у режимах очiкування використання за призначенням, транспортування i зберiгання або на прийняття рiшень щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.

Згідно з ДСТУ 4297:2004 Пожежна техніка. Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги (ISO 11602-2:2000, NEQ), до стадій ТО вогнегасників відносять: технічне діагностування, ремонт, технічне опосвідчення, перезарядження.

Технічне діагностування вогнегасника – стадія ТО, метою якого є визначити технічний стан вогнегасника, знайти несправність і прийняти рішення щодо його ремонту, технічного опосвідчення, перезарядження або завершення його експлуатації.

Ремонт вогнегасника – це стадія ТО, мета якої – замінити пошкоджені і (або) зношені деталі та непридатні складові одиниці.

Перезарядка вогнегасника – стадія ТО, мета якої – замінити заряд вогнегасної речовини й (або) газ- витискувач у його корпусі.

Технічний огляд вогнегасників – стадія ТО, мета якої – встановити відсутність пошкоджень, справність корпусів, перевірити їхню міцність проведенням гідравлічних випробувань та прийняти рішення щодо можливості їхнього подальшого експлуатування.

ТО підлягають вогнегасники за результатами їх оглядання на об’єкті особою, відповідальною за пожежну безпеку, якщо вона виявила:

• пошкодження або відсутність маркування, пломби або пристрою блокування на них;
• наявність механічних пошкоджень і слідів корозії на їхніх корпусах або запірно-пускових пристроях;
• відсутність робочого тиску в корпусі (для вогнегасників закачного типу).

ТО підлягають вогнегасники після завершення гарантійного терміну їх експлуатування або гарантійного терміну їх зберігання, передбаченого нормативними та експлуатаційними документами виробника, а також після їх застосування за призначенням або з настанням терміну наступного ТО.

 

Робота УкрНДІЦЗ

У жовтні 2015 року до УкрНДІЦЗ звернулися представники СВП «Автотранспорт» ПАТ «Київенерго» з проханням визначити відповідність експлуатованих ними на автотранспорті порошкових вогнегасників ВП-5(з), які серійно випускаються ТОВ «НВП» «РІСТ», м. Вільнянськ Запорізької обл.,  вимогам ДСТУ 3675-98. Причиною звернення також були випадки виходу з ладу кількох вогнегасників через високу температуру у липні та серпні 2015 року на автомобілях, оснащених цими вогнегасниками. Люди при цьому не постраждали. Для випробувань було надано шість зразків вогнегасників, у двох з яких стрілки індикаторів тиску знаходилися на межах зеленого сектора, а у межі лівої сторони – червоного сектора, що означає, що ці вогнегасники непрацездатні. При зовнішньому огляді виявлено: на корпусах наклеєні етикетки щорічного технічного огляду, але їх виявлено по три на кожен вогнегасник, на останній з яких позначено дати проведення поточного та наступного ТО, що ставить під сумнів належне проведення цих ТО. На формально наклеєних етикетках не вказано види робіт, що мали бути проведені підприємством ТОВ «СПЕЦРЕМБУД-СЕРВІС», Київська обл., м. Буча, вул. Хмельницького, 4, кв. 61. Ліцензія АА №037671 від 22.06.2012 р. Результати випробувань з визначення повної маси та маси вогнегасної речовини виявили, що за цими показниками критерію відповідності відповідає лише один вогнегасник з шести наданих. Випробування корпусів наданих зразків вогнегасників ВП-5(з) випробувальним тиском та на розрив виявили відповідність вимогам ДСТУ 3675-98, тобто виробник вогнегасників виготовляє якісні корпуси, причинами ж виходу їх з ладу є невиконання проведення якісного ТО.

Варто зазначити, що на пожежно-випробувальному полігоні УкрНДІЦЗ, за умови придбання відповідного обладнання, планується улаштування пункту проведення технічного обслуговування вогнегасників, що дасть змогу проводити технічне діагностування, технічне опосвідчення та перезарядження вогнегасників тощо.

Водночас існує проблема, пов’язана з тим, що на території України постійно впроваджуються вогнегасні пристрої, які не відповідають характеристикам та вимогам, що висуваються до вогнегасників. Ці пристрої можуть застосовуватися як додаткові первинні засоби пожежогасіння, але в жодному разі не повинні замінювати вогнегасники.

Згідно з пунктом 4.4 ДСТУ 3675-98, ці пристрої не є вогнегасниками за їх конструктивним виконанням, а саме: вони не оснащені пристроями блокування для запобігання випадковому приведенню в дію, запірно-пусковими пристроями, приладами для контролю тиску (манометрами або індикаторами) тощо. Крім того, згідно з пунктом 4.1.2 ДСТУ 3675-98 та пунктом 4.1.1 ДСТУ EN 3-7:2014 Вогнегасники переносні. Частина 7. Характеристики, вимоги до робочих параметрів і методи випробувань (EN 3-7:2004+A1:2007, IDT), ці пристрої не відповідають характеристикам вогнегасників за видом застосовуваної вогнегасної речовини, а згідно з пунктом 4.1.4 ДСТУ 3675-98 та пунктом 6.2 ДСТУ EN 3-7:2014 не відповідають за номінальним зарядом вогнегасної речовини.

Основними шляхами розв’язання проблем є:

1. Контроль за вогнегасниками, що надходять в експлуатацію, щодо їх повної відповідності нормативному документу, за яким вони виготовлені.
2. Проведення ринкового нагляду за безпекою вогнегасників.
3. Контроль за належним виконанням технічного обслуговування вогнегасників.

 

Віталій ПРИСЯЖНЮК, Сергій СЕМИЧАЄВСЬКИЙ, УкрНДІЦЗ