На півночі Житомирщини вже багато років на варті безпеки від проявів стихії служить підрозділ Словечанської місцевої пожежної охорони. Його історія тягнеться ще з 50-х років минулого століття. Саме тоді було збудовано приміщення для майбутніх вогнеборців. Колись це взагалі була державна пожежно-рятувальна частина і обслуговувала вона майже половину Овруцького району, а це один з найбільших районів України. Його площа 3225 км². Для порівняння, найбільший за площею район України –Іванківський Київської області 3616 км².
Новітня історія МПО с. Словечне починається з 2003 року, коли її і започаткували на зміну колишній пожежній частині. У 2013 році, як грім серед ясного неба прозвучало «За неспроможності фінансувати, підрозділ закривається». На щастя, небуття тривало недовго. Населення та голови найближчих сільських рад забили на сполох і вже у 2014 році місцева пожежна охорона відновила свою роботу.
Населений пункт Словечне, де власне й розташована місцева пожежна охорона, має ряд своїх кліматичних та географічних особливостей. Це мальовниче село, де зосереджено десятки гектарів лісових насаджень та торфовищ. Ліквідація пожеж на таких територіях вимагає додаткових фізичних, пально-мастильних та водних затрат. Виникають і такі загоряння, що їх доводиться гасити днями, а то й тижнями.
Крім того, тут існує суттєва проблема з мобільним покриттям. Є так звані «мертві» точки, де покриття взагалі немає. Це переважно в лісах. От побачиш там загоряння, захочеш зателефонувати на «101» за допомогою, а на дисплеї телефону жодної палички мережі. І тоді геть не весело.
За словами начальника Словечанської МПО Дмитра Хилевича, в середньому 30 виїздів здійснюють його хлопці на ліквідацію надзвичайних подій та ситуацій. Саме таку цифру зафіксовано і упродовж 2018 року. Переважна більшість із них це, звичайно, пожежі і, як правило, у житловому секторі. Зазвичай це загоряння через несправність пічного опалення чи електромережі, необережне поводження з вогнем, а також злощасна блискавка. Крім того, доводилось і відкачувати воду з присадибних ділянок приватних домоволодінь. Останнє як раз підтверджує географічні та кліматичні особливості. Після танення снігу там часто виникає проблема з підтопленням.
Сьогодні на бойовому розрахунку Словечанської МПО три автомобілі. Останній з них як заклик до того, що навіть дорослі мають вірити в чудеса. На останній День Св. Миколая чудотворець поклав керівнику підрозділу під подушку новий пожежний автомобіль. Це все звичайно дитячі жарти з ліричним відступом, але до тамтешних вогнеборців дійсно надійшов новий спеціальний автомобіль, не без допомоги депутатів Житомирської обласної ради.
– У нас в підрозділі 10 чоловік особового складу: начальник, 5 водіїв та 4 пожежних-рятувальників, – продовжує Дмитро Хилевич. – На добове чергування заступає дві людини, а потім щоденно змінюють один одного. Зараз місцева пожежна охорона обслуговує Словечанську ОТГ, до якої входить 26 населених пунктів та ще кілька найближчих сільських рад і старостинських округів. Лише територія Словечанської ОТГ складає 926 км², де проживає 7500 тис. людей. Крім основної роботи – хлопці надають допомогу громаді по благоустрою території.
Є все що треба та нічого зайвого… як вдома
Коли заходиш до частини, то атмосфера якась домашня охоплює. В приміщенні досить тепло. Хлопці від душі накидали дровенят в котел аби не кутатись у ковдри чи додатковий одяг. В кімнаті відпочинку стоять три акуратно застелені ліжка. Відчувається до болю знайомий запах накрохмалених наволочок, ніби у бабусі в селі. Є телевізор, по якому на фоні відпочинку можна переглянути останні події в світі. Враховуючи географічне розташування села, можна навіть впіймати вже й білоруські канали. В шафі по поличках складений новенький бойовий одяг, який вогнеборці отримали наприкінці минулого року. Дмитро Хилевич з особливим піднесенням хизується новинкою, мовляв, лише одна тільки пара чобіт коштує 100 доларів.
Частина компактна, але є все, що необхідно. Кухня, навчальний клас та… справжня пасіка на задньому дворі частини. З десяток вуликів, вишикуваних в ряд, під ретельним контролем вогнеборців. Це ніби хобі для них.
Спогади тяжкої праці внаслідок людської недбалості
Хлопці пригадують, що незважаючи на рідкі виїзди, у порівнянні з колегами із державних пожежно-рятувальних частин, надзвичайні події виникали аж ніяк не простіші. Бувало, що просто заплакана бабуся приходила з проханням зрізати гілки дерев, які хилились на її оселю чи просто зняти з дерева домашнього улюбленця. А бувало й зовсім несолодко. Близько трьох років тому в с. Словечне виникло загоряння торфу. Подібні загоряння виникають систематично, але то було прокляття якесь. Упродовж трьох діб тривала робота по гасінню пожежі. На поміч приїхали вже й рятувальники з Овруча та Коростеня. Надвечір просто падали знесилено на землю. Ллєш-ллєш ту воду, а тому торфу все рівно. І так 1 тонну, 2, 5, 10… Один результат. Прогорів він тоді на метри 2 в глибину. Село в диму, в повітрі запах горілого…
До цього лиха призвела звичайна людська недбалість. Хтось із селян кинув маленький недопалок, який призвів до багатоденної тяжкої праці. І подібна недбалість повторюється систематично. Того ж року влітку словечанські вогнеборці гасили 10 га сухої стерні через ідентичну проблему.
Приємні клопоти по утримуванню МПО
Голова Словечанської об’єднаної територіальної громади Володимир Трикиша вже другий рік своєї каденції всерйоз переймається пожежною обстановкою в районі, тому й намагається робити все від себе залежне, щоб місцева пожежна охорона жила та убезпечувала селян від лиха. Утримування Словечанської МПО обходиться громаді в 1 млн. 100 тис. грн. на рік. Але в цій громаді пожежна охорона стоїть в одному ряді з лікарнями, школами, дитсадками, будинками культури!
Зовсім скоро Словечанську об’єднану територіальну громаду обслуговуватиме ще один пожежний автомобіль – від благодійного фонду «Вітер надії і любові» із самої Норвегії. Наразі планується будівництво додаткових боксів для авто. Але це все приємні клопоти – зазначає Володимир Трикиша. Далі буде ставитись питання про чергування одразу трьох вогнеборців, а не двох.
Проте найбільше Володимиру Олександровичу хочеться, щоб стихія не вирувала, виїздів було якомога менше, а з пожежних авто хлопці б тільки періодично витирали пил!
Павло Франчук,
прес-служба Управління ДСНС
у Житомирській області
