П’ятий рік поспіль природоохоронні громадські організації стурбовані, тим, що відбувається з головною рікою країни, й проводять прес-конференції прямо посеред Дніпра, по коліна у воді. Мета заходу – щоб запрошені державні службовці, які представляють відомства, від яких залежить життя і здоров’я річки, не на словах почули, а на власні очі побачили її стан. Адже роки минають, а досі немає державної програми з розчищення столичної акваторії Дніпра. Тому Асоціація рибалок України, водно-моторний клуб «Видубицький», Асоціація човнярів Київщини, водно-моторний клуб «Фенікс», ГО «Україна. Воля. Життя», ГС «Ми Українці» 16 серпня провели прес-конференцію «Пішки по Дніпру. Хто вбиває головну річку України?», на яку запросили представників Мінприроди, Держводагентства України, Держекоінспекції, КП «Плесо», Інституту гідробіології НАН України, Інституту водних проблем і меліорації НААН України, експертів Національної екологічної ради України тощо.
Стрімке падіння рівня води
Громадськість б’є на сполох через жахливий стан головної водної артерії України. Екологічний стан Дніпра опинився під серйозною загрозою.
Найдавніша річка Європи катастрофічно міліє. У столичній акваторії з’явилося 56 мілин, які незабаром можуть стати островами.
Однією з причин обміління річки є втрата власної течії, що, у свою чергу, відбилося і на якості річкової води. Не варто забувати, що 2/3 населення країни вживає воду з Дніпра. А скільки мільйонів гектарів сільгоспугідь зрошується його водою?
«Перегородивши Дніпро греблями, найбільшу річку Європи позбавили власної течії й вона не в змозі змити все те, що потрапляє до неї разом з побутовими та виробничими стоками й зливами. Адже ж на берегах Дніпра стоять великі міста, металургійні й хімічні гіганти. Вода у каскаді дніпровських водосховищ нагадує коктейль зі всієї таблиці Менделєєва. Береги хаотично забудовуються, знищуючи природні нерестовища, заплавні луки, протоки, острови. Дніпро позбавляють можливості самоочистити свої води. Земснаряди у гонитві за миттєвою вигодою розривають на частини річку, змінюючи ландшафт дна і конфігурацію берегової лінії, міняючи річище Дніпра. Річка з кожним роком все більше цвіте, заростає, міліє… Екологічний стан річки Дніпро опинився під серйозною загрозою. Тільки у спогадах класиків Дніпро залишився «широким і могутнім», – Олександр Чистяков, голова Національної екологічної ради України
У Дніпро впадають сотні малих річок. Вони, як судини, своїми водами наповнюють і вдихають життя у головну річку. Не має сенсу лікувати аорту (Дніпро), при цьому забуваючи про малі річки. А ось з ними справді біда. За роки Незалежності з карти України зникло понад ДЕСЯТЬ тисяч малих річок. У них скидають різні стоки й відходи. Поля підійшли впритул до водойм, і після рясних дощів уся хімія з них змивається у водойми. Пестициди та інша хімія випалюють усе живе у водоймах. І течуть ці отруйні води у Дніпро, де осідають на дні.
За даними національної Гідрометслужби, концентрація низки токсичних сполук у багатьох річках у 30–40 разів перевищує гранично допустимі норми.
Не тільки Дніпро, але і всі інші водні об’єкти України забруднюються на місцевому рівні сполуками важких металів (мідь, цинк, марганець, хром шестивалентний), а також сполуками азоту, нафтопродуктами, фенолами й іншими небезпечними «дарами» цивілізації.
Столичні комунальні служби фактично не очищують свої стоки (головний забруднювач столичної акваторії – Київводоканал. За приблизними підрахунками він скидає на рік майже 500 млн куб. метрів стоків). А скільки років не проводиться реконструкція Бортницької станції аерації? Ну, а про те, що стікає ливнівками у Дніпро, можна навіть не говорити.
У Києві приблизно дві тисячі автомийок. Фактично всі вони врізані у зливові каналізації, по яких без всяких заходів очищення відходи діяльності потрапляють у Дніпро.
Фактично всі мийні засоби виготовлені на основі фосфатів. А вони є добривами для водної рослинності. Тому Дніпро з кожним роком все більше цвіте. У перенасиченій фосфатами воді водорості посилено розмножуються, а потім, відмираючи, виділяють небезпечні токсини й спалюють розчинений у воді кисень. У результаті починаються масові замори риби, а вода загниває. Восени маса водних рослин, що загнивають, лягає на дно річки, перетворюючи її на болото.
Асоціація рибалок України стурбована, що надалі ситуація може погіршитися і врешті призведе до виникнення екологічної катастрофи не лише українського, а й європейського масштабу.
Мізерні штрафи
Варто також зазначити, що 2019 рік є маловодним. Коли розраховуються гранично допустимі норми викидів у водні об’єкти стічних вод, розраховується сезонність і наповненість вод. Але якщо наповненість вод стала меншою, то велика концентрація викидів позбавляє водойми можливості самим очистити свої води.
Згідно з українським законодавством, порушникам, які забруднюють наші водойми, загрожує штраф у розмірі 1700–3400 грн. Це мізер у порівнянні з тим, який колосальний збиток для водойм завдають неочищені стоки. Тому підприємства і не поспішають займатися вартісною модернізацією або будівництвом нових очисних споруд.
Сьогодні штраф для тих, хто у величезних масштабах отруює або розкрадає річку, у прямому сенсі слова є насмішкою.
Потрібно брати за основу досвід цивілізованих країн у боротьбі за чисті ріки. Там штрафи колосальні. А підприємства-винуватці припиняють свою діяльність доти, доки ними не будуть виконані всі екологічні вимоги. Скидання неочищених стоків там категорично заборонено.
Наприклад, одна з найбільших американських вугільних компаній – Massey Energy Company – була оштрафована на 20 млн доларів за викид шкідливих речовин у місцеві річки.
А компанію Dystar Dyestuff з китайського міста Нанкіна оштрафували на 29 млн доларів за скидання у водойми кількох тонн кислоти.
Для України життєво необхідно жорстке природоохоронне законодавство. Потрібно боротися з отруєнням наших річок, збільшуючи штрафи устократ, посилюючи покарання аж до кримінальної відповідальності.
«Як не дивно, за всю історію існування дніпровських водосховищ, а найстаршому з них 2017 року виповнилося 85 років, їх розміри ніколи не уточнювалися. З року в рік у всіх відповідних публікаціях і навіть Правилах експлуатації дніпровських водосховищ розміщують однакові відомості. Так, уже півстоліття площу Київського водосховища подають величиною 922 км2. Насправді замулювання водосховища і його заростання зумовили те, що значна частина акваторії втрачена.
Супутникові знімки дають підставу вважати, що нині розміри Київського водосховища суттєво зменшилися. Їх детальний аналіз дозволив встановити, що фактична площа дніпровських водосховищ набагато менша, ніж вважається.
На сьогодні, в умовах нормального підпірного рівня площа водосховищ становить: Київське – 823,7 км2, Канівське – 513,7, Кременчуцьке – 2090,1, Кам’янське – 526,1, Дніпровське – 300,0, Каховське – 2131,2 км2. Коли ж розвиток вищої водної рослинності досягає свого максимуму, ця площа істотно зменшується. Особливо це стосується Київського і Канівського водосховищ, які є верхніми в каскаді», –Віктор Вишневський, доктор географічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту водних проблем і меліорації НААН України
Дніпро цвіте, заростає і міліє
Через те, що Дніпро зарегульований, швидкість течії на його величезних ділянках – всього 10 см в секунду, тобто у 10 разів нижче, ніж, наприклад, у Десні. Це говорить про те, що течії фактично немає, і твердий осад не рухається – він осідає.
За всі роки експлуатації каскаду дніпровських водосховищ рівень осаду піднявся на три метри. Якщо говорити про столичну акваторію, то між Києвом і Ржищевом залягло не менше 80 млн кубів твердого стоку. Тобто все, що принесла Десна, лежить на дні.
Зараз мілини займають 30% дніпровського басейну. При тому, що критичною масою вважається 15%.
«Здається, є рішення цієї проблеми – земснаряди. У принципі, вони мають робити корисну справу з розчистки судноплавної частини (фарватеру), витоків малих річок від піщаних наносів і поглиблювати замулені озера, даючи їм друге життя. Але все залежить від того, в чиїх руках земснаряди знаходяться. Сьогодні їх використовує бізнес у суто особистих цілях. Це явно не природоохоронні заходи з порятунку річки, а банальний злодійський видобуток піску на продаж», – говорить директор ВСФК «Видубицький» Володимир Стріла.
Сьогодні немає прозорих умов для роботи фірм, що займаються розчищенням річок. Усе в тіні. Тому фактично всі земснаряди на наших водоймах працюють напівлегально.
«Якщо зголоднілий злодюжка вкраде на ринку пиріжок, то він отримає за це три роки в’язниці. А тут на очах у всіх, прямо посеред дня, ні від кого не ховаючись, з Дніпра крадуть мільйони тонн піску. І за всі роки Незалежності прецедентів, що когось за це засудили, на практиці немає», – з болем констатує представник КП «Плесо» Сергій Щербак.
«Здійснюється мрія міських чиновників: столичної землі стає все більше, а річки – все менше. З літака на Дніпро боляче дивитися: річка роздроблена і поділена мілинами на окремі фрагменти, – каже Олександр Чистяков. – У Дніпра немає часу чекати… Незаперечним доказом цього є те, що ми з вами стоїмо сьогодні по коліна у воді посеред Дніпра».
На останньому засіданні Кабмін анулював Держекоінспекцію з наступним створенням нового природоохоронного органу. Коштів на виконання цього раптового і явно необдуманого рішення у бюджеті немає, як на ліквідацію, так і на створення нового органу. Захист і контроль природного навколишнього середовища не повинні перериватися ні на секунду, інакше це може викликати негативні, часом незворотні процеси. Кабмін фактично наклав заборону на охорону навколишнього середовища і контроль над використанням природних ресурсів.
Прес-служба Асоціації рибалок України
