Працівники Коростишівського районного сектору Управління ДСНС України в Житомирській області, які свої професійні обов’язки виконують самовіддано та результативно, доповідають, що до ризиків готові. За рейтинговою оцінкою підрозділ входить у п’ятірку кращих в області. Головне кредо в житті кожного співробітника підрозділу – “Запобігти. Врятувати. Допомогти”.
Ось уже 9 років Коростишівський районний сектор, до складу якого входить також 20-та державна пожежно-рятувальна частина, очолює фахівець своєї справи підполковник служби цивільного захисту Микола Романюк. Його принциповість, рішучість і наполегливість, а також гарні організаторські здібності сприяли формуванню морально стійкого колективу, який працює на досягнення спільної мети. Тут немає випадкових людей. Майже кожен із співробітників пропрацював у підрозділі десять і більше років. І навіть є свої пожежні династії. Адже, кажуть рятувальники, любов до пожежної охорони передається на генному рівні.
Робочий день Миколи Володимировича розпочинається із аналізу надзвичайних подій, що сталися на території району упродовж доби. Про кожну пригоду його повідомляють телефоном, не зважаючи на час її виникнення – вдень чи посеред ночі. І добре, коли таких випадків одиниці… «За минулу добу пожеж не сталося!» – найкращий результат любого чергування – зазначає очільник коростишівських рятувальників. Однак статистичні дані невтішні – у 2019 році в районі зареєстровано 158 пожеж, половина (!) з яких – у екосистемах. Рік, що минув, був дуже важкий для місцевих вогнеборців – суха трава почала палати ще з лютого і упродовж року такі пожежі тільки набирали оберти.
Населення вперто не хотіло зрозуміти, що такі пожежі дуже складні у гасінні. Від сухої трави вогонь у будь яку мить міг перекинутись на ліс і тоді наслідки були б набагато серйознішими. Люди свідомо ігнорували заборону щодо спалювання сухостоїв та не дбали про власну безпеку у домогосподарствах, – обурюється Микола Володимирович. – Незважаючи на активну проведену нами роз’яснювальну роботу, кількість загорянь не зменшувалась. І переважно – на території Коростишівської об’єднаної територіальної громади.
До гасіння таких пожеж долучались всі, навіть пересічні громадяни, а не лише фахівці ДСНС. Буди випадки коли допомагали у ліквідації і діти. Зокрема, 5 квітня невідомі чоловіки підпалили суху траву за декілька метрів від школи у селі Щигліївка. Оскільки вогонь уже підбирався до школи, учнів та персонал навчального закладу негайно евакуйовали на подвір’я.
Ще до приїзду рятувальників працівники школи зуміли не допустити поширення вогню на будівлю навчального закладу, скориставшись укомплектованим пожежним краном, але загасити полум’я їм не вдалось. У гасінні дорослим допомагали навіть школярі.
Фахівцям ДСНС знадобилось майже 4 години для ліквідації пожежі. Тоді вогонь устиг знищити 2 га сухої рослинності та 100 куб. м дров.
Серед проблем, які дошкуляють рятувальникам у роботі найбільше, керівник районного підрозділу виокремив кілька: великий радіус дії обслуговування пожежної частини та неналежний стан більшості доріг місцевого значення, що ускладнює доїзд до місця пожежі. А відповідно до вимог пожежно-рятувальний підрозділ повинен прибути до місця виникнення надзвичайної події в межах міста до 10 хвилин, в сільській місцевості до 20 хвилин. Крім того, несправність гідрантів, відсутність пірсів біля водойм та самих водойм у населених пунктах – також є основними чинниками, що встають на заваді у своєчасній ліквідації пожежі.
Коли утворились об’єднані територіальні громади – Коростишівська, Харитонівська, Старосілецька, то відповідно виникла потреба у створенні місцевих пунктів пожежної охорони, – розповідає Микола Володимирович. – Адже зважаючи на територіальне розміщення ми не завжди в силах своєчасно відреагувати на надзвичайні події, що можуть одночасно виникнути у Торчині чи в Харитонівці, як би цього не хотіли. За 15-20 хвилин, витрачених на дорогу від одного пункту до іншого, пожежа не тільки набуває масштабів, які призводять до великих матеріальних втрат, а й іноді забирає життя людей…
Колектив районного сектору постійно працює над удосконаленням своїх навичок. Тут проводяться навчальні заняття, зустрічі співробітників із психологами. Велика увага приділяється обстеженню здоров’я особового складу. А ще тут власними силами створюються умови для відпочинку рятувальників, які заступають на цілодобовий пост, та підтримки їхньої фізичної форми. Проте залишаються потреби матеріально-технічного забезпечення. Але у вирішенні нагальних питань їм надають допомогу місцева влада, депутати обласної ради, спонсори. Всі розуміють важливість діяльності рятувальників та складність професії. У несприятливих умовах, при дефіциті часу їм доводиться виконувати завдання підвищеної складності, справлятися зі стресом, впевнено і холоднокровно застосовувати навички, приймати адекватні рішення.
Проте при всій своїй сміливості і рішучості, рятувальники залишаються в душі просто звичайними хлопцями, яким обов’язково при зустрічі ми повинні сказати дякую та побажати сухих рукавів. Так для них звучить побажання вдачі.
Ірина Романюк,
Світлана Свояк
Житомирська область
