До питання запровадження і здійснення авіаційних робіт з пошуку та рятування в Україні
На початку 90-х років, після розпаду СРСР та проголошення незалежності України, завдання і функції щодо організації пошуково-рятувального забезпечення польотів повітряних суден й здійснення авіаційних робіт з пошуку і рятування в авіаційному районі пошуку та рятування України покладалися на її Військово-Повітряні Сили. У цей період українські Військово-Повітряні Сили успадкували достатньо потужний оперативний компонент різнорідних літальних апаратів з точки зору технологій, кількості та якості літаків і вертольотів, і на той час були четвертими у світі за кількісними показниками й спроможними здійснювати пошук та рятування за стандартами міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО).
Йшли роки, і в період розбудови Збройних Сил України кількість авіаційних частин Військово-Повітряних Сил значно скоротилася. Одночасно, після вступу України до ІКАО, постала необхідність в удосконаленні організаційної системи пошуку і рятування та підвищенні вимог щодо рівня технічного оснащення пошуково-рятувальних сил і засобів й відповідно до потреби розвитку системи підготовки (перепідготовки) фахівців з авіаційного пошуку та рятування. Ці фактори, а також подальші соціально-політичні та економічні зміни й недостатність бюджетного фінансування призвели до неможливості успадкованою від СРСР системою авіаційного пошуку та рятування ефективно виконувати покладені завдання і функції з організації та проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування відповідно до стандартів і рекомендованої практики ІКАО.
В цілому ці фактори і обставини, що склалися висунули нові вимоги до пошуку і рятування й мали вагоме значення для запровадження української системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування. Розпочався новий етап її розбудови.
Основні задачі, що були поставлені Урядом України, – це вдосконалення організації та забезпечення проведення авіаційного пошуку та рятування й авіаційних робіт з пошуку і рятування у разі виникнення авіаційної події чи інших надзвичайних ситуацій, захисту населення від їх наслідків, виявлення (визначення) місцезнаходження об’єктів, що зазнали або зазнають лиха, а також для рятування та надання допомоги потерпілим. Указом Президента України від 02.09.1997 № 937/97 функції з організації та забезпечення проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування були покладені на Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).
У подальшому низкою Указів Президента та постанов Кабінету Міністрів України були визначені організаційні засади, які, у свою чергу, встановлювали порядок удосконалення введеної в дію єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування (ЄСПАРПР). У структурі МНС України у 1998 році було створено Головний центр координації авіаційних робіт з пошуку і рятування й у 1999 році Спеціальний авіаційний загін, а згодом у 2004 році на базі першого урядовий орган державного управління – Державну авіаційну пошуково-рятувальну службу (Укравіапошук). Майже до кінця 2011 року Укравіапошук брав участь у реалізації державної політики щодо вдосконалення ЄСПАРПР, організовував та забезпечував проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування, розробляв напрями єдиної технічної політики з удосконалення пошуково-рятувальних сил і засобів.
Черговим кроком удосконалення пошуку і рятування стала адміністративна реформа у 2011 році, в межах якої було розформовано Укравіапошук. Тоді ж, згідно з прийнятим у 2011 році Повітряним Кодексом України, реалізація авіаційних робіт з пошуку і рятування стала практично реалізовуватися в межах єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій та Національної системи пошуку і рятування на морі в порядку, встановленому МНС України, а з 2013 року після реорганізації останнього правонаступником – Державною службою України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України).
Згідно зі Стандартами ІКАО (Додаток 12 – Annex 12. SearchandRescue, ІКАО) Кабінетом Міністрів України наприкінці 2012 року вжито додаткових заходів щодо вдосконалення організації та проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування, а саме: затверджено Порядок залучення пошуково-рятувальних сил і засобів до проведення робіт з пошуку і рятування, відшкодування витрат, пов’язаних з їх проведенням; визначені суб’єкти ЄСПАРПР і їх функції та основні засади взаємодії й організації управління та зв’язку.
Відтоді й по теперішній час координація проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт авіаційними силами та засобами ДСНС України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, покладається на ДСНС України. Крім того, ДСНС України контролює виконання пошуково-рятувального забезпечення польотів згідно з вимогам нормативних документів і вносить до відповідних органів пропозиції щодо припинення польотів у разі їх порушення до усунення недоліків, а також організує підвищення кваліфікації фахівців з авіаційного пошуку та рятування.
Для безпосереднього виконання завдань Уряду держави з організації та забезпечення проведення авіаційного пошуку та рятування авіаційних робіт з пошуку та рятування у структурі ДСНС України функціонує Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування – підрозділ центрального апарату, який є регулюючим органом ЄСПАРПР. Управління забезпечує єдине керівництво, функціональну міжвідомчу інтеграцію і координаційний розвиток всіх компонентів ЄСПАРПР.
Цілодобове оперативне керівництво пошуково-рятувальними силами і засобами на державному рівні здійснюється Головним авіаційним координаційним центром пошуку і рятування (ГАКЦПР), який є бюджетною установою і призначений для виконання комплексу заходів із реагування на аварійну ситуацію з повітряними суднами в авіаційному районі пошуку і рятування України, координації операції з авіаційного пошуку та рятування, сприяння аварійно-рятувальним (пошуково-рятувальним) силам єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій та Національної системи пошуку і рятування на морі.
До складу ГАКЦПР входять авіаційні допоміжні центри пошуку і рятування (АДЦПР), які територіально розміщуються разом з органами обслуговування повітряного руху і несуть там цілодобове чергування, і за якими закріплені підрайони відповідальності, а саме:
Західний АДЦПР (м. Львів) включає у повному обсязі території Волинської, Рівненської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, Закарпатської, Івано-Франківської областей та частково території Вінницької та Житомирської областей;
Південно-Західний АДЦПР (м. Одеса) включає у повному обсязі території Одеської, Херсонської та частково території Кіровоградської, Миколаївської областей, а також частину акваторії Чорного моря;
Центральний АДЦПР (м. Бориспіль) включає у повному обсязі території Чернігівської, Київської, Черкаської, Винницької, Житомирської областей та частково території Сумської, Полтавської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Хмельницької областей;
Східний АДЦПР (м. Харків) включає у повному обсязі території Харківської, Луганської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської областей та частково території Сумської, Полтавської, Кіровоградської, Херсонської, Миколаївської областей, АРК Крим, а також частину акваторій Чорного та Азовського морів.
Південний АДЦПР (м. Сімферополь) зупинив своє функціонування в 2014 році у зв’язку з перерозподілом району відповідальності регіонального структурного підрозділу “Кримаерорух” через анексію Криму і міста Севастополя.
Аварійно-рятувальне забезпечення польотів в аеропорту (на аеродромі, злітно-посадковому майданчику) і пошуково-рятувальне забезпечення польотів в районі його відповідальності покладається на експлуатантів відповідно до наказу по авіапідприємству і плану заходів на випадок виникнення аварійної ситуації з повітряним судном та плану взаємодії при проведенні авіаційного пошуку та рятування через штатні чи позаштатні підрозділи із залученням сил і засобів єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій та Національної системи пошуку і рятування на морі й ЄСПАРПР.
Оперативними органами управління, що здійснюють координацію дій сил і засобів цивільної та державної авіації під час проведення пошуку і аварійно-рятувальних робіт, є координаційний центр пошуку і рятування цивільної авіації чи координаційний центр пошуку і рятування державної авіації (координаційний центр пошуку і рятування Збройних Сил України, пункт управління авіації національної гвардії, Головний центр управління службою Держприкордонслужби) відповідно. Їх функціонування забезпечується у цілодобовому режимі.
Зазвичай, пошуково-рятувальні сили і засоби ЄСПАРПР і Національної системи пошуку і рятування на морі забезпечують визначення місцезнаходження (виявлення) об’єктів, що зазнали чи зазнають лиха, а також їх рятування та надання своєчасної допомоги потерпілим внаслідок авіаційної події чи іншої надзвичайної ситуації, і їх евакуацію. Інші служби і формування та підрозділи сил цивільного захисту організують рятування постраждалих і проведення робіт щодо їх життєзабезпечення й надання їм екстреної медичної допомоги у районі надзвичайної ситуації і транспортування до закладів охорони здоров’я, а також ліквідують наслідки надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру.
Для практичного забезпечення авіаційних робіт з пошуку та рятування по всій території України нині цілодобово несуть чергування п’ять пошуково-рятувальних повітряних суден у ЄСПАРПР на аеродромах, у тому числі чотири вертольоти Мі-8 (Ужгород, Новий Калинів, Харків, Ніжин) і один Ан-32 (Ніжин), які готові до виконання польотного завдання з пошуку і надання допомоги у найкоротший термін.
Згідно Правил авіаційного пошуку і рятування в Україні відповідальність за пошук і рятування в районі аеродрому (в радіусі 10 км від центру аеродрому) покладається на керівництво даного аеродрому, за межами відповідальності аеродрому – всі операції з пошуку і рятування виконуються силами і засобами ЄСПАРПР.
Час пошуку являється одним із основних показників ефективності діяльності ЄСПАРПР.
Якщо ДСНС України через Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування здійснює загальне керівництво, то оперативне керівництво усіма пошуково-рятувальними силами покладається на ГАКЦПР. ГАКЦПР також забезпечує, за заключними договорами, залучення до дій пошуково-рятувальні повітряні судна з досвідченими екіпажами для належного здійснення пошуково-рятувальних робіт. Пошуково-рятувальні сили оснащуються спеціальною технікою й устаткуванням.
Авіарятувальник – це не професія, а покликання
Професійним спеціальним авіаційним пожежно-рятувальним, пошуковим, аварійно-рятувальним формуванням у складі ДСНС України з 1999 року залишається Спеціальний авіаційний загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України, який, крім того, являється структурним авіаційним підрозділом ЄСПАРПР. Головним його призначенням є виконання заходів щодо захисту населення та територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру, запобігання та реагування на їх виникнення; участі у пошуково-рятувальних роботах й у міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях, а також участі у заходах територіальної оборони і антитерористичної діяльності, тощо. Спеціальний авіаційний загін укомплектований спеціалістами – рятувальниками повітряних пошуково-рятувальних груп (авіарятувальниками), різними за освітою, за первиною професією, за рівнем професійної підготовки, за посадою, що обіймають: керівник, авіарятувальники різних класів, інструктори – парашутисти, фельдшери (лікарі), тощо.
Робота авіарятувальників небезпечна і вимагає довірчої співпраці, так як неправильне рішення або поведінка можуть поставити під загрозу їхнє життя і здоров’я та майно, а також життя та здоров’я чи майно постраждалих. Без авіарятувальників постраждалі можуть своєчасно не дістатися до медичних лікувальних закладів.
Авіарятувальники виконують завдання на суші й на водоймах. Ці люди – герої, вони дають руку допомоги всім, хто потрапив у біду, допомагають людям вийти з найстрашніших ситуацій. Їх характер кується роками, досвід і професіоналізм приходять з часом.
Тому авіарятувальники – це, можна сказати, не професія, а покликання, куди приходять люди з різних місць: після проходження військової служби у Збройних Силах, особливо льотний склад, спеціалісти пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служб авіаційних частин, військовослужбовці високо мобільних десантних військах або спецназу, вихованці авіаційних спортивних клубів – спортсмени пілоти, парашутисти, авіамеханіки, авіатехніки, тощо.
Спеціальних навчальних закладів з підготовки авіарятувальників в Україні не існує. У Кіровоградській льотній академії створюється, відповідно до європейської практики і стандартів, учбово-тренувальний науково-дослідний центр пошуку і рятування, у складі якого вже діє кафедра пошуку, рятування та авіаційної безпеки. Центр повинен вирішити задачі формування усього спектру навичок і умінь, необхідних для роботи рятувальником.
Крім того, тут же передбачено тренування майбутніх пілотів та інших членів екіпажу діям, що забезпечують безпеку екіпажа і пасажирів при вимушеній посадці повітряного судна поза аеродромом і навичкам виживання в різних географічних умовах. У складі центру, крім кафедри, функціонують такі спеціалізовані підрозділи:
тренажерний комплекс аварійно-рятувальних робіт, що включає тренажерні зали по відпрацюванню процедур: пошуку і витягання потерпілих з аварійних повітряних суден середнього класу, аварійної евакуації і застосування аварійно-рятувального устаткування, надання медичної допомоги, а також тренажерний зал підготовки верхолаза і клас медичної допомоги;
підрозділ пошуково-рятувальних собак;
навчальний полігон по відпрацюванню навичок з пошуку і рятування в завалах;
навчально-тренувальний полігон автономного існування, виживання, пошуку і рятування на суші і на водній поверхні.
Для удосконалення системи підготовки фахівців авіаційного пошуку та рятування, у тому числі авіарятувальників, розроблені нормативно-правова та навчально-методична база, проводяться науково-дослідні роботи.
Швидкість реагування
Роботи з пошуку і рятування представляють собою невелику точкову операцію, що здійснюється рятувальними парашутно-десантними групами (повітряними пошуково-рятувальними групами) у складі 3-5 фахівців – авіарятувальників і медика (лікаря, фельдшера). Ці компактні групи завжди готові за командою до вильоту на борту чергових пошуково-рятувальних повітряних суден не пізніше ніж через: 1 годину 30 хвилин – з готовності № 3; 20 хвилин вертольотів і 30 хвилин літаків – з готовності № 2; 10 хвилин вертольотів і 15 хвилин літаків – з готовності № 1 Завдання екіпажам визначаються зазвичай перед польотом, а в разі потреби уточнюються в польоті, командири екіпажів перебувають на радіозв’язку з пунктами управління польотами. Наземна пошуково-рятувальна група також перебуває в готовності № 1 до негайного виходу для виконання завдання.
Під час проведення робіт з пошуку і рятування визначається місцезнаходження об’єкта, що зазнає лиха, здійснюється рекогносцирування місця надзвичайної ситуації, з повітря оцінюється можливість приземлення і підшукується місце посадки вертольота й висадження групи. За відсутності придатного майданчика для посадки і злету вертольота авіарятувальники висаджуються з вертольота за допомогою спеціальних спускових пристроїв або десантуються. У подальшому авіарятувальники оцінюють ситуацію з постраждалими і необхідність нарощування пошуково-рятувальних сил на місці надзвичайної ситуації, вживають заходів для їх рятування і надання їм невідкладної медичної допомоги та доставки у безпечне місце. Керівник групи доповідає результати аналізу і оцінки обстановки командиру пошуково-рятувального повітряного судна, і командир пошуково-рятувального повітряного судна передає отриману оперативну інформацію по радіозв’язку на ГАКЦПР (АДЦПР) й далі у всі структури, що пов’язані з організацією пошуку і рятування.
У цей час пошуково-рятувальна група виконує свою основну роботу: медик надає екстрену медичну допомогу тим людям, які її потребують; авіарятувальники, до прибуття основного угрупування пошуково-рятувальних сил і засобів, в першу чергу організовують евакуацію постраждалих з важкими травмами; ведуть психологічну роботу з тими, хто потребує й очікує евакуації; забезпечують збереження майна; за необхідності підготовлюють майданчик для посадки і злету вертольота, а також забезпечують виконання інших необхідних заходів.
Операції з авіаційного пошуку та рятування здійснюються за єдиним задумом, планом, метою, місцем і часом. Вони завжди потребують узгоджених та взаємопов’язаних пошуково-рятувальних дій органів управління, сил і засобів ЄСПАРПР, а також своєчасного і достатнього ресурсного забезпечення та значних моральних витрат. Уряд і керівництво ДСНС України, розуміючи важливість функціонування ЄСПАРПР, вживає заходи для належного забезпечення цілодобового чергування пошуково-рятувальних сил і засобів у важкі періоди фінансово-економічної кризи й військово-політичної ситуації в державі.
Володимир Хижняк, Анатолій Гурник,
Микола Куньо, Дмитро Ядченко, УкрНДІЦЗ
