Якщо людина не зробить так, щоб на
Землі стало менше сміття, то сміття
зробить так, щоб на Землі стало менше людей
Стан проблеми
Загрозливі слова. У процесі своєї життєдіяльності людина, навіть не бажаючи, та все ж є причиною того, що кількість сміття невпинно збільшується. Тому, проблема сміття є важливою і актуальною на сьогодні. Доки Україна тоне у мільярдах тонн сміття й промислових відходів, Європа широко використовує такі відходи у найрізноманітніших сферах виробництва, непогано на цьому заробляючи.
Складається таке враження, що ми сміття просто виробляємо. Так, тільки у 2015 році було утворено близько 48 млн м3твердих побутових відходів (далі – ТПВ), з них 94% були захоронені на полігонах, 3% –спалені, 3% – перероблені.
Загальна маса вже накопичених на території України відходів у поверхневих сховищах перевищує 35 млрд т (16 млрд т з них потенційно небезпечні відходи), що в розрахунку на 1 км2 площі становить близько 40 тис. т. А якщо розділити 35 млрд т сміття, яке знаходиться лише на полігонах, на приблизно 46 млн жителів України — вийде по 760 т на кожного українця!
Та все ж людина може і мусить вплинути на подальшу «долю» тих відходів, які вона викидає. За будь-яких умов у боротьбі зі сміттям вирішальну роль відіграє особисте ставлення кожного з нас до цієї проблеми.
Поводження з відходами
Позбутись твердого сміття можна трьома способами: закопувати, спалювати чи утилізувати.
На жаль, дотепер ми надавали перевагу першим двом. Однак сміттєві полігони займають багато місця і швидко заповнюються, а спалювання забруднює повітря. Так, кількість полігонів та звалищ ТПВ в Україні складає за даними Держстату України – 1919 од., за даними Мінрегіону України – 6064 од., за матеріалами обстежень сільських територій – 10104 од. Площа українських земельпід шламосховищами, териконами, відвалами, різними звалищами вже становить близько 260 тис. га.
Адже це могли бути величезні території лісів, полів, лук тощо. Ми не завжди розуміємо, що тверді відходи – обов’язковий продукт життєдіяльності людини, який може бути й корисним ресурсом. При ефективно налагодженій системі роздільного збору сміття можна зменшити до 40% кількість відходів, що йдуть на сміттєзвалища.
Люди, не замислюючись, залишають сміття в місцях відпочинку – на берегах озер або річок, на пляжах, викидають його у лісі та лісових посадках, поблизу свого будинку тощо. Перетворюють, таким чином територію у несанкціоновані сміттєзвалища, що веде, в свою чергу, до руйнування навколишнього середовища, яке також належить людям майбутніх поколінь.
«У сільських населених пунктах відсутні схеми санітарної очистки, відсутні контейнери для збору твердих побутових відходів, відсутній збір та вивезення відходів. У районних центрах є одне або два санкціоновані сміттєзвалища, до яких, щоб довести відходи, необхідні кошти. Недієвий екологічний контроль щодо поводження з відходами, низька екологічна свідомість громадян. Тому в селах люди вивозять сміття до лісу або до річки»,– розповідає еколог Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Алла Войціховська на телеканалі «24».
Розвинені країни світу вже давно навчилися переробляти вторсировину і перетворювати своє сміття на енергію. «Гроші лежать у нас під ногами»,–саме за таким принципом ще з минулого століття живуть німці.
Окрім того, в Європі рекордними показниками організованості в цьому плані можуть похвалитисьбельгійці та швейцарці, які не лінуються віднести відпрацьовані електричні елементи в одне місце, порожні скляні пляшки вкинути до одного контейнера, пластикові – до другого, папір –до третього, органічні рештки –до четвертого… з метою подальшого їх перероблення. У нас справи зі сміттям набагато гірші.
Гострота проблеми
Щороку продукуються тонни сміття, яке можна багаторазово використовувати як цінний ресурс. Переробка відходів з використанням сучасних екологічно чистих технологій, зокрема утилізації сміття – дуже ефективний спосіб розв’язання проблеми, але для цього необхідно змінити звичне поводження людей, оскільки господарське сміття потрібно сортувати, так як проблема відходів має високу гостроту через повільність їхнього розкладання. (Скажімо, папір руйнується через 2-10 років, консервні банки –
майже за 100 років, поліетиленові матеріали – за 200 років, пластмаса – за 500 років, а скло для повного розкладу вимагає 1000 років).
Типовий склад міських відходів такий: папір і картон – 41%, сміття –18%, гума, шкіра й деревина – 8,1%, харчові відходи –8%, метали – 9%, скло – 8,2% та інші – 2%.Окрім того, наразі гостро стоїть проблема утилізації і вторинного використання полімерних відходів, що не розкладаються у ґрунті. Дрібні полімерні відходи знижують здатність ґрунту щодо його самоочищення,а їхнє згоряння призводить до викиду в атмосферу токсичних продуктів.
У кожній європейській країні є спеціальні контейнери для сортування сміття. Зазвичай, розподіляють відходи на кілька основних категорій: пластик, папір, скло, органічні відходи та метал.
До речі, якби ми всі сортували побутове сміття, а комунальні компанії забезпечували всіх контейнерами для роздільного сортування та вчасно і якісно їх обслуговували, то сміттєпереробна галузь була б прибутковою і в Україні, адже сортоване сміття коштує набагато дорожче, аніж несортоване, а це приваблює інвестиції до цієї галузі. У кінцевому результаті виграє звичайний громадянин, бо мешкає у чистій країні – це елементарна «сміттєва культура».
Для порівняння, у країнах ЄС перероблюється понад 60% відходів. Лідером є Швеція, де переробляють 99% усіх відходів країни. За допомогою вторинної сировини опалюють будинки, забезпечують їх електроенергією. Крім того, Швеція імпортує сміття з інших країн.
Подібна ситуація і в Німеччині, Швейцарії, Австрії та низціінших країн. У них полігони зі сміттям як такі взагалі закриті, адже 97% відходів переробляється.Підприємства з утилізації використовують відходи як джерело енергії. Це дає змогу заощадити мільярди літрів нафтопродуктів. Крім економії бюджетних коштів, такі підприємства створюють робочі місця і розв’язують екологічні проблеми.
Та не всі країни Європи мають таку втішну ситуацію з переробкою сміття, як Швеція чи Німеччина. Гігантськими звалищами й відсутністю відповідних заводів «славиться» Італія, Болгарія, Румунія та країни Балтії. Вони і є одними з постачальників відходів до лідерів переробки сміття.
По тому, як людство ставиться до сміття, можна судити, наскільки суспільство цивілізоване. Чим вище щабель розвитку, тим гостріше постає проблема утилізації дедалі різноманітніших відходів. Водночас суворішають і вимоги до тих, хто дозволяє собі смітити у громадських місцях.
В Україні “сміттєва” проблемавжестара, особливо проблема утилізації відходів промисловості. Підприємства не зацікавлені за свої кошти створювати заводиз переробки й утилізації промислових відходів.
У нас немає жодного сучасного сміттєпереробного заводу. Не збудовано жодного спеціалізованого заводу з переробки токсичних промислових відходів,бракує належним чином організованої системи збирання, зберігання й видалення токсичних відходів, відсутня техніка та обладнання для переробки відходів будівництва і комунального господарства. Неефективні норми адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення правил збирання, зберігання, транспортування й використання промислових та інших відходів.
Із чотирьох сміттєспалювальних заводів в Україні (Київ, Дніпро, Харків, окупований Севастополь) працює лише київський «Енергія», який спалює до 28% сміття м. Києва, а 50% сміття м. Києва вивозиться на полігон № 5 під Обуховом (с. Підгірці).Крім того, у Харківській області експлуатується три сміттєспалювальні установки. Для прикладу, в Японії налічується 100 сміттєспалювальних заводів, у Німеччині – 70.
В Україні, проблема зі сміттям існує через законодавство, адже закони просто не зобов’язують його переробляти. Передбачений лише один спосіб утилізації – захоронення.Тож спершу Верховна Рада має внести певні зміни до українського законодавства і зробити це якнайшвидше.
До речі, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.05.2017 № 683затверджені умови ліцензування суб’єктів господарювання, які займаються переробкою побутових відходів для населених пунктів з чисельністю населення понад 100 тис осіб або на об’єктах з потужністю понад 50 тис т. побутових відходів на рік.
Для вирішення сміттєвої проблеми потрібна лише суто політична воля!
Леонід Черепейнік, генеральний директор підприємства «Бровари Вторма»:
НС+: Чому в Україні не працює система сортування побутових відходів? Це проблема уряду чи населення?
ЛЧ: Україна вже не перший рік шукає шляхи вдосконалення системи утилізації сміття. Логічно
йти шляхом кардинального зменшення кількості відходів –сортуванням сміття для подальшої переробки. Але з декількох причин система не працює. По-перше, з даної проблеми у вищих чинів не було жорсткої політичної волі. По-друге, добровільне сортування повинно «прищеплюватися» не один рік населенню. Люди не до кінця розуміють, навіщо це їм потрібно, і вважають, що це проблема влади на місцевому рівні. Влада вважає, що це проблема бізнесу і всі ці питання повинні вирішувати самі підприємці, які ведуть бізнес у сфері збору, сортування та переробки. Тому я вважаю, що це проблема повинна вирішуватись на рівні як політиків, так і населення. Приміром, хто сортує, той платить дешевше за вивіз сміття, хто ні–дорожче. А держава, у свою чергу, знижує податки, надає безвідсоткові кредити на нові обладнання по переробці і т.д.
Як запобіжник, звісно, треба вводити патрулі та великі штрафи. Той, хто не сортує сміття або викидає його в неналежному місці, має сплачувати значні штрафи. Інакше ми ніколи нічого не змінимо.
НС+: Наскільки доцільним є введення сміттєвого податку на його утилізацію? Це плюс чи мінус?
ЛЧ: Я вважаю, що податок на утилізацію повинен бути введений обов’язково. Це повинна бути розширена відповідальність виробників і на тих, хто не хоче сортувати, збирати окремо вторинну сировину, щобне засмічувалось екологічне середовище.
Податок має сплачуватися не в бюджет, а в окремо створений орган, а ще краще –напряму укладати договори з тими, хто реально ці відходи збирає і переробляє по Україні, щоб ці сплачені кошти не розходилися по чиїхось кишенях, а були відправлені на проблеми екології – переробку, навчання людей сортувати сміття тощо. При цьому виробникові буде вигідно, якщо його продукція упаковуватиметься в тару з переробленої сировини– це і дешевше по ціні, й зберігатиме корисні копалини, які використовують для виготовлення нової продукції з первинних матеріалів.
«Сміттєвий» податок
У Верховній Раді з’явився законопроект – оподаткування виробників та імпортерів упаковки. Пропонується запровадити податок на утилізацію сміття для тих, хто його завозить чи виробляє у вигляді упаковки. Ставки різні й залежать від ступеня «шкідливості» матеріалу, з якого виготовлена тара. Ось за якими тарифами депутати пропонують збирати данину з виробників упаковки:
– картон, папір – 1,47 грн/кг;
– пластмаси–5,46 грн/кг;
– скло –0,63 грн/кг;
– жерсть –1,68 грн/кг;
– алюміній, фольга –4,62 грн/кг;
– інші метали –0,84 грн/кг;
– комбіновані матеріали – 6,18 грн/кг;
– натуральні матеріали (дерево, текстиль) –0,84 грн/кг;
– екологічні матеріали з періодом розкладання до 3 років –0,84 грн/кг;
– інші –1,24 грн/кг.
Виробники упаковки можуть вибирати: платити за утилізацію або утилізувати упаковку самостійно. Зрозуміло, що якщо сміттєвий податок уведуть, у кінцевому рахунку заплатять його, закладеним у ціну товару, звичайні споживачі.
Львівська трагедія як грізне попередження
Трагедія на Грибовицькому звалищі під Львовом укотре нагадала країні про глобальні екологічні проблеми, і подібна трагедія може повторитись будь-де в Україні. Ситуація ускладнюється ще й тим, що у зв’язкуіз закриттям сміттєзвалища в Грибовичах, Львів змушений терміново вивозити побутові відходи на регіональні полігони, переправляти їх до столиці і інших міст, а також несанкціоновано й таємно вивозити у різні куточки нашої країни. При цьому багато міст відмовляються приймати львівське сміття і прем’єр-міністр Володимир Гройсман по-людському розуміє позицію цих міст. Про це він заявив під час телефонної розмови з міським головою Львова Андрієм Садовим, – передає Facebook Гройсмана.
На думку Гройсмана, «вони (міста, – ред.) не бачать бажання вирішити проблему з його (Садового, – ред.) боку, а тільки постійні зволікання».
«Тому, певне, й відмовляються, бо не розуміють, скільки ще це буде тривати», – заявив прем’єр.
У свою чергу,А.Садовий заявив, що у Львові потрібно оголосити надзвичайний стан через проблеми із вивезенням сміття з міста, –повідомляє прес-центр Львівської міської ради.
За словами Садового, громаді настав час ухвалювати серйозне рішення, адже у місті існує дуже серйозна екологічна небезпека, а сміття вже немає куди вивозити.
У березні 2017 року Львівською міськрадою і французькою компанією«Egis» підписано меморандум щодорозроблення проекту рекультивації Грибовицького полігону та проекту нового комплексу для переробки відходів. Фінансування робіт буде здійснено за рахунок гранту французького уряду на суму 650 тис. євро. Меморандум підписаний на 9 місяців.
Небезпечні сміттєзвалища
Львів – не єдиний вУкраїні, який є екологічно небезпечною зоною. Складна ситуація зі сміттям на Київщині також турбує як екологів, так і її мешканців.
• Село Мала Олександрівка
Сміттєзвалищу тут – більше 40 років. І хоча його нібито офіційно закрили ще десять років тому, кучугури зі сміття «чомусь» лише розростаються, забруднюючи все довкола.
• Село Трипілля
Сміттєзвалищеу понад 5 гектарів тут закрили три роки тому. Але від систематичних і постійних підпалів воно димитьцілий рік.«Загасити ми не можемо, бо шар сміття сягає 15-20 м углиб. Пригашуємо, щоб не дати розповсюдитись по всій території», –констатує голова Трипільської сільської радиі додає, що ще однією проблемою є рослинність навколо сміттєзвалища, адже саме восени велика ймовірність пожеж, коли вона висихатиме.
• Село Тарасівка
Неподалік села знаходиться небезпечне сміттєзвалище, яке будь-якої миті може злетіти у повітря через метан, що виділяється великими дозами. До речі, через схожу ситуацію сталася трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі біля Львова.Головною загрозою на Тарасівському звалищі є газова магістраль міжнародного значення, яка розташована в кількох метрах від полігону, а, відповідно до законодавства, в радіусі 50-350 метрів від сміттєзвалища не повинно бути нічого вогненебезпечного. Місцеві жителі побоюються, що через метан займеться сміття, а потім – і вибухне газопровід. Головний інженер Київтрансгазу зазначив, що полігон знаходиться дуже близько до газопроводу, через що терміново були розроблені заходи на випадок великої аварії.
• Село Підгірці
Тут розташоване найбільше сміттєзвалище України. Саме сюди і звозять увесь непотріб з Києва. Зараз воно вміщує 6,5 млн тонн сміття, а скільки ще витримає – невідомо. Втім, екологи стверджують, що його треба закривати і шукати альтернативу.
Шляхи розв’язання
Проте альтернатива полягає ось у чому. Щоб запобігти подальшому хижацькому забрудненню навколишнього природного середовища, конче необхідно:
• впровадити в Україні обов’язкову систему роздільного збору, сортування й сепарації сміття і систему вторинної переробки твердих побутових відходів;
• ініціювати розробку пакета законодавчих документів щодо безпечного вирішення проблеми сміття в Україні;
• посилити боротьбу зі стихійними звалищами і наслідками їх існування;
• організувати проведення науково-дослідних робіт зі створення екологічно чистих технологій переробки та знешкодження промислового й побутового сміття;
• розпочати загальноукраїнську інформаційно-освітню кампанію з роз’яснення необхідності належного збору сміття для його подальшої утилізації.
Рекомендації населенню щодо поводження з побутовими відходами
У той же час, поки в країні не існує чітко налагодженої системи роздільного збору, допомогти рідному місту не потонути у смітті може кожен. Для цього потрібно лише навчитись правильно поводитися з домашніми відходами:
1. Вдома необхідно розділити сміття надва відра: для органічних відходів (рештки їжі) та всього іншого, що можна буде переробити надалі.
2. Зміст відра з відходами на переробкуслід викидати тільки у спеціальні баки. Для цього варто довідатись про наявність найближчого контейнера для відходів, які переробляються. Це може бути жовтий контейнер «Київміськвторресурси» або звичайні контейнери з назвою провідних компаній, які займаються переробкою, де вказано, що вони призначені для скла, паперу, пластика та металу. Якщо такого контейнера поблизу немає, поспілкуйтеся з мешканцями вашого будинку і напишіть заяву до ОСББ чи до «управителя» про заміну контейнера.
3. Якомога більше сміття варто сортувати і здавати до пунктів прийому вторинної сировини у місті Києві. Сюди ж можна принести макулатуру, ПЕТ-пляшки, поліетилен, пластмаси, алюмінієві банки, склобій.
4. Купуйте якомога менше зайвих товарів, приміром, поліетиленових пакетів.
5. Дотримуйтесь «принципу трьох R»: Reduce (зменшуй споживання), Reuse (використовуй повторно), Recycle (переробляй).
Віта СТРУТИНСЬКА, УкрНДІЦЗ
