Дихаючи, ми рідко коли замислюємося над тим, чи безпечне повітря, яке ми вдихаємо, хоч і знаємо про ті масштаби забруднення атмосфери, які щоденно і дедалі більше завдає природі людська діяльність. Підступність цієї безпечності приховується за непрямим і віддаленим у часі впливом шкідливих чинників забрудненого повітря на наш організм
Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я забруднення повітря є основним із екологічних чинників збільшення захворюваності та смертності в світі. Дослідження показали, що забруднення атмосфери є тою чи іншою мірою причиною загибелі кожного 17-го та інвалідності кожного 24-го жителя Угорщини, а в Китаї смертність від раку легенів у міських жителів у шість разів вища ніж у сільських. Чи завжди люди дихали шкідливим для них повітрям, чи це їх надмірна антропогенна діяльність забруднює атмосферу?
Наша атмосфера
Атмосфера – це легка газова оболонка (суміш газів та завислих у повітрі твердих і рідких частинок), що оточує Землю та відіграє надзвичайно велику роль у житті планети. В атмосфері формується погода і клімат, вона є необхідною для розвитку різних форм життя на планеті та виконує інші важливі функції. Найважливішими та найпоширенішими із газів в атмосфері є азот та кисень, завдяки яким існує життя на Землі.
Якщо вміст кисню й азоту в повітрі практично незмінний протягом мільйонів років, то кількість вуглекислого газу постійно змінюється. Нині його загальний вміст у повітрі збільшується внаслідок зростаючих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами, транспортом, зменшення площ лісових масивів.
До речі, у шарі повітря, що безпосередньо прилягає до поверхні Землі, кількість вуглекислого газу зазнає добових змін. Уночі його дещо більше, ніж удень. Пояснюється це тим, що вуглекислий газ поглинається рослинами тільки в денний час. Уся рослинність земної кулі протягом року поглинає з атмосфери близько 550 млрд тонн вуглекислого газу і повертає їй близько 400 млрд тонн кисню. Це добра статистика для того, щоб замислитися з приводу надмірного знищення лісового покриву як у світі, так і в Україні.
За добу людина вдихає близько 12–15 м3 кисню, а виділяє приблизно 580 л вуглекислого газу
Шкідливе повітря
Атмосферне повітря завжди забруднювалось різними газами, дрібними частинками і рідкими речовинами в основному природного походження (викиди попелу і газів вулканами, лісові й степові пожежі). Проте на сьогодні з розвитком промисловості, енергетики, великих міст, а найголовніще, постійно зростаюча кількість усіх видів сучасного транспорту, стали причинами надмірного штучного (антропогенного) забруднення повітря шкідливими речовинами.
Атмосферне забруднення – це надходження у повітря різних газів, частинок рідких або твердих речовин, парів, що перевищує нормальний фон концентрації речовин та негативно впливає на організми, погіршуючи їх життєві умови
Так, світове господарство щорічно викидає в атмосферу понад 15 млрд тонн вуглекислого газу, 200 млн тонн оксиду вуглецю, понад 500 млн тонн вуглеводнів, 120 млн тонн золи. Загальний обсяг викидів забруднювальних речовин в атмосферу перевищує 19 млрд тонн.
Основні джерела забруднення атмосфери
|
Домішки
|
Основні джерела | Середньорічна концентрація у повітрі, мг/м3 | Шкідлива дія на організм людини | |
| Природні | Антропогенні | |||
| Тверді частки (попіл, пил) | Вулканічні виверження, пилові бурі, лісові та степові пожежі | Спалювання палива на промислових і побутових підприємтсвах | У містах 0,04–0,4 | Найнебезпечні порошинки розміром менше 1 мкм в діаметрі, тому що вони легко проникають в легені людини і можуть стати причиною хронічного захворювання. Пил, що містить домішки отруйних хімічних сполук, має на організм токсичну дію |
| S02 (діоксид сірки) | Вулканічні виверження, окиснення сірки і сульфатів, розсіяних у морях | Промисловість, автотранспорт | У містах – до 1,0 | Має загальнотоксичну дію і викликає захворювання дихальних шляхів. Подразнююча дія газу при концентрації в повітрі понад 20 мг/м3 |
| NO2
(діоксид азоту) |
Лісові та степові пожежі | Промисловість, автотранспорт, теплоелектростанції | У районах із розвинутою промисловістю – до 0,2 | Хвороба дихальних шляхів |
| СО (оксид вуглецю) | Лісові та степові пожежі, океанічні сполуки | Автотранспорт, промислове енергоустаткування, чорна металургія | У містах – від 1 до 50 | Гостре отруєння при концентрації в повітрі 220–500 мг/м3 і хронічне отруєння – при постійному вдиханні концентрації 20–30 мг/м3 |
| Летючі вуглеводні | Лісові та степові пожежі, природний метан | Автотранспорт, випаровування нафтопродуктів | У районах із розвинутою промисловістю – до 3,0 | Мають наркотичну дію, у малих концентраціях викликають головний біль, запаморочення |
| Поліциклічні
ароматичні вуглеводні |
– | Автотранспорт, хімічні заводи, нафтопереробні заводи | У районах з розвинутою промисловістю – 0,01 | Розвиток злоякісних новоутворень |
Крім згаданих вище речовин та пилу, в атмосферу викидаються й інші токсичні речовини. Зараз налічується більше 500 шкідливих речовин, котрі забруднюють атмосферу, і їх кількість зростає.
У світі щороку спалюють понад 10 млрд тонн органічного палива, переробляють близько 2 млрд рудних і нерудних матеріалів. Лише від спалювання вугілля в атмосферу щороку потрапляє близько 120 млн тонн попелу, а разом з іншими видами пилу – до 300 млн тонн.
Серйозної шкоди навколишньому середовищу завдає хімічна промисловість, забруднюючи його сірчистими сполуками, оксидом азоту, хлором тощо. Потужним джерелом забруднення також є підприємства чорної металургії, які викидають в атмосферу багато пилу, кіптяви, сажі, решток важких металів (свинцю, кадмію, ртуті, мідь, нікелю, цинку, хрому).
Наше повітря забруднюють практично всі види сучасного транспорту. Майже всі складові вихлопних газів автомобілів шкідливі для людського організму, а оксиди азоту беруть активну участь у створенні фотохімічного смогу.
Але найбільшу загрозу для людства становить забруднення атмосфери радіоактивними речовинами, що призводить до збільшення радіоактивного опромінення людей.
Незважаючи на те, що атмосфера має здатність до самоочищення, від такої величезної кількості забруднюючих речовин, що надходять до неї нині, вона не встигає самоочищуватися. У підсумку виникають негативні явища та процеси, що породжують екологічні глобальні проблеми людства.
Ситуація в Україні
В Україні стан атмосферного повітря викликає занепокоєння, як екологів так і лікарів. Адже вже доведено, що країна має високий відсоток захворюваності населення на різні хвороби саме у зв’язку із забрудненим повітрям. Щороку по всій країні в атмосферу викидається близько 17 млн тонн шкідливих речовин.
У 2016 році за даними Міністерства екології і природних ресурсів України (далі – Мінприроди України) найбруднішими містами України стали Дніпро, Кам’янське, Одеса, Слов’янськ, Краматорськ, Херсон, Лисичанськ, Миколаїв, Луцьк, Кривий ріг, Маріуполь, Київ, Рубіжне, Запоріжжя, Ужгород.
Основними забруднювачами повітря в Україні є підприємства чорної металургії, енергетики, вугільної промисловості, хімічної та нафтохімічної промисловості. Крім того, великий негативний вплив на стан повітря також мають викиди з ТЕЦ та автотранспорту, кількість якого щороку зростає.
Значна частка забруднення атмосферного повітря в Україні припадає на стаціонарні джерела викидів. Застаріле обладнання та технології промислових підприємств зумовлюють викиди шкідливих речовин у катастрофічних обсягах. І більшість підприємств залишаються працювати на таких умовах, не здійснюючи ніяких кроків щодо модернізації, заміни та оновлення обладнання.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися тільки після отримання дозволу, який видається обласними (та Київською міською) державними адміністраціями (щодо об’єктів 2-ї або 3-ї групи), та Мінприроди України (щодо об’єктів 1-ї групи), за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (Держсанепідслужба України та її територіальні органи).
Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами – це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші
Крім того, зобов’язання отримувати дозволи на викиди забруднюючих речовин ще встановлено статтями 31, 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи» від 13.03.2002 № 302.
Строк дії дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи – 7 років.
Навидаючи дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для організованих стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, відповідно до наказу Мінприроди України від 27.06.2006 № 309 визначаються нормативи гранично допустимих викидів. У разі відсутності дозволу або у разі перевищення встановлених дозволом на викиди нормативів гранично допустимих викидів, до підприємств застосовуються санкції відповідно до чинного законодавства.
Виконання зобов’язань
Але чи діють ці механізми насправді в Україні? Із прийняттям нових законодавчих актів у сфері охорони навколишнього середовища з’являється надія, що відбудуться зміни щодо зменшення забруднення довкілля, налагодження процесів поводження, використання, заборони, утилізації, захоронення шкідливих речовин.
Утім, чекати на зміни просто зараз не доводиться, адже замість рішучих дій влада, здається, робить все для того, щоб погіршити умови життя українців. Наприклад, після того, як Кабінет Міністрів України видав наказ про заборону перевірок підприємств щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, починаючи з серпня 2014 року, навколишнє середовище просто не може поліпшитись.
І при цьому офіційно в Україні діє ряд документів, які повинні контролювати це питання. Це Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», Кіотський протокол. Крім того, маємо низку нормативів, які регламентують норми допустимих викидів для кожної галузі виробництва та транспорту. Проте всі вони є лише на папері. А от чи працюють вони насправді? Можна сказати, що – ні.
Наразі Україна має зобов’язання в рамках договору про Енергетичне Співтовариство щодо реформування енергетичного сектора та зменшення викидів токсичного пилу та інших небезпечних речовин, які утворюються внаслідок великих теплоенергетичних установок.
Крім того, Україна продає квоти на викиди вуглекислого газу іншим країнам, якщо сама їх не використовує. Умови регулюються Конвенцією ООН про зміну клімату (Кіотський протокол). Україна веде облік викидів у спеціальному реєстрі і звітує на зустрічах у комітеті ООН. Найбільшою для України є угода з продажу квот з Японією на суму $800 млн. До речі, у рамках цієї угоди Японія постачала автомобілі Toyota Prius, які використовує Національна поліція.
У вересні 2017 року Україна поінформувала Комітет із дотримання Кіотського протоколу про вчасне завершення всіх заходів, визначених у плані із забезпечення відповідності вимогам та про виконання своїх зобов’язань за першим періодом дії Кіотського протоколу. Комітет із дотримання Кіотського протоколу визнав вирішеним питання про відповідність України вимогам протоколу.
Хоча раніше, ще у вересні 2016 року Комітет із дотримання Кіотського протоколу Секретаріату Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату ухвалив рішення про невиконання (non-compliance) Україною у повному обсязі вимог звітності у рамках першого періоду зобов’язань Кіотського протоколу.
12 вересня цього року міністр Мінприроди України Остап Семерак під час прес-конференції в Українському кризовому медіа-центрі, присвяченій обговоренню стану виконання євроінтеграційних зобов’язань України у сфері захисту довкілля, презентував нову редакцію Стратегії державної екологічної політики до 2030 року, яка має пройти ще ряд обговорень. Сподіватимемося, що тепер Україна як держава вже впритул наблизилася до європейських стандартів у питаннях збереження довкілля, дотримання екологічних стандартів міжнародного рівня, тобто до створення передумов для поліпшення екологічної ситуації в країні та стану атмосферного повітря зокрема.
Крім того, 20 жовтня 2017 року у приміщенні Верховної Ради України відбулось засідання круглого столу на тему: «Впровадження Закону України «Про ратифікацію Протоколу про реєстр викидів та перенесення забруднювачів» та використання екологічного податку». Упровадження цього закону стане важливим інструментом екологічної політики на шляху до збалансованого розвитку та виконання Україною зобов’язань у галузі збереження природного середовища, екологічної безпеки та сталого розвитку країни.
Віта СТРУТИНСЬКА, УкрНДІЦЗ
