Хто зараз садить картоплю без попереднього оброблення, щоб колорадські жуки її потім не смакували? Або хто не обприскує свої садки, щоб «Оленка волохата» не з’їла весь цвіт? Водночас, хто не чув та не говорив про те, що скрізь нітрати, ранні фрукти та овочі купувати не варто, бо там чого тільки немає, що не миті тисячі разів фрукти навіть до рук небезпечно брати, не те що їсти?
Ми спробували розібратися, чи варто використовувати агрохімікати в приватних господарствах і, якщо – так, то які саме
Необхідність швидкого нарощування темпів та обсягів сільського господарства для розв’язання питань продовольчої безпеки багатомільйонного Радянського Союзу спонукали до пошуку «чарівних» речовин, які б дозволяли виконувати плани з постачання сільськогосподарської продукції. Крім того, мала кількість населення, задіяна у процесі сільгоспвиробництва та слабка механізація процесу в повоєнні роки з одночасно великими площами освоєних земель та завищеними планами виробництва, також змушували аграріїв та селян шукати нові форми боротьби із шкідниками, бур’янами тощо.
У середині ХХ століття такою панацеєю стали вважати нові синтетичні речовини – пестициди та агрохімікати. З року в рік обсяги їх приватного та виробничого використання нарощувалися шаленими темпами. Хімічна промисловість отримувала все нові і нові замовлення, хіміки-науковці створювали нові речовини, аграрії та селяни якнайшвидше впроваджували нові пестициди та агрохімікати у виробництво. При цьому питання повноцінного дослідження їх безпечності для людини та довкілля залишали на потім.
Що ми маємо наразі? Надзвичайно розвинений ринок виробництва та реалізації величезної кількість препаратів для використання як в промислових, так і в домашніх умовах. Значні обсяги використання. При цьому внаслідок спрощеного доступу та вільної реалізації пестицидів та агрохімікатів, виріс відсоток використання цих речовин у домашньому садівництві та городництві.
Саме тому вирішено дослідити питання безпечності використання пестицидів та агрохімікатів для здоров’я людини та довкілля. Звісно, це дослідження не є науковим та не претендує на роль беззаперечної істини. Воно є спробою максимально доступно, на базі даних відкритих джерел знайти якомога більше відповідей на запитання, що виникають під час прийняття рішення про застосування спеціальних препаратів у домашньому садівництві та городництві.
Спочатку визначимо, що маємо на ринку.
ПЕСТИЦИДИ ТА АГРОХІМІКАТИ
Пестициди – отруйні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур’янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб. За своїм походженням пестициди можна поділити на три групи:
перша група – препарати рослинного, грибкового та бактеріального походження;
друга група – неорганічні препарати міді, заліза та інші;
третя група – препарати промислового органічного синтезу (органічні сполуки хлору, фосфору, ртуті та інших металів).
В Україні використовували та використовують пестициди всіх трьох груп. Пестициди першої групи – не чужорідні для довкілля, і техногенне навантаження від них мінімальне. А пестициди другої та третьої груп – це надзвичайно небезпечні ядохімікати, які повинні використовуватися лише у виключних випадках. Тому до них застосовують ще одну назву – отрутохімікати.
Залежно від типу шкідника, на якого спрямовується дія препарату, пестициди поділяються на:
акарициди – хімічні або біологічні речовини для боротьби з кліщами. Використовуються для захисту від шкідників ягідних і плодових культур;
гербіциди – хімічні засоби захисту, призначені для знищення бур’янів. Поділяються на гербіциди суцільної дії – препарати, що згубно впливають на будь-яку рослинність, та гербіциди вибіркової дії (селективні) – препарати, вибірково ушкоджують рослини
інсектициди – хімічні або біологічні речовини, які використовуються для знищення шкідливих комах, їх личинок і яєць;
протруйники – засоби, що відлякують або знищують шкідників і збудники хвороб. Використовуються для обробляння посівного і посадкового матеріалу, а також саджанців рослин;
родентициди – препарати, призначені для боротьби з пацюками та іншими гризунами;
фунгіциди – препарати, призначені для боротьби із захворюваннями рослин. Це речовини токсичні для грибів, а також інфекційних хвороб. Можуть використовуватися для лікування захворювань, профілактичної обробки, підвищення імунітету рослин
Агрохімікати – органічні, мінеральні та бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.
ДОБРИВА
Крім пестицидів та агрохімікатів у сільськогосподарському виробництві активно використовують добрива. Це органічні та неорганічні сполуки природного або промислового походження, що дають змогу поліпшувати живлення рослин і підвищувати родючість ґрунту.
За характером дії на рослини добрива поділяють на добрива прямої дії (використовують для безпосереднього забезпечення рослин необхідними елементами живлення; азотні, фосфорні, калійні) та побічної дії (вносять у ґрунт для їх впливу на фізико-хімічні та мікробіологічні властивості ґрунту; вапно, гіпс, цеоліт).
Добрива поділяють є:
- мінеральні або штучні – спеціально вироблені на хімічних підприємствах неорганічні речовини або природні поклади руд (переважно мінеральні солі). До них належать також і деякі органічні речовини, наприклад карбамід;
- органічні, які містять елементи живлення переважно у складі органічних сполук і, зазвичай, є продуктами природного походження – торф, солома, гній тощо;
- органо-мінеральні – це суміші органічних і мінеральних добрив, бактеріальні препарати, що містять культури мікроорганізмів, здатних накопичувати в ґрунті доступні для рослин форми поживних речовин.
Нині багато препаратів використовують як антисептичні засоби для знезараження ґрунту, зерна і сховищ, а також як консервуючі засоби для харчових продуктів і товарної сировини.
Для активізації або затримання росту і розвитку рослин використовують фізіологічно активні речовини – регулятори росту рослин. Залежно від умов і доз вони по-різному впливають на рослини: у малих дозах вони, зазвичай, активізують їх зростання (стимулятори росту), а у великих, навпаки, гальмують або повністю припиняють його (інгібітори росту).
На сьогодні існує багато класифікацій продуктів, які використовують для поліпшення живлення рослин. Так, іноді добрива називають не за складом, а за призначенням (наприклад, добриво для теплиць, добриво для кукурудзи).
Добрива для позакореневого (листкового) підживлення – водорозчинні мінеральні добрива з мікроелементами, поверхнево-активними речовинами та амінокислотами.
Термін «біологічні добрива, або біодобрива» об’єднує добрива біологічного походження, які пройшли етапи ферментації, обробляння певними мікробіологічними препаратами, внаслідок чого набули ліпших технологічних й удобрювальних властивостей.
Добрива, що відповідають вимогам стандартів Міжнародної федерації органічного сільського господарства, об’єднані під назвою «добрива для органічного землеробства» або «добрива для органічного виробництва сільськогосподарської продукції».
Для підвищення продуктивності праці в сільському господарстві застосовують багатофункціональні комплексні препарати – гранульовані продукти, до складу яких входять добрива, інсектофунгіциди, гербіциди, стимулятори росту тощо. У багатьох випадках одні й ті самі речовини використовують для різних потреб. Наприклад, карбамід – одне з найліпших азотних добрив, але його можна застосовувати як гербіцид, кормову добавку або напівпродукт для виробництва пластмас тощо.
МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА
Мінеральні добрива – це продукти промислового або природного походження, що містять елементи живлення в мінеральній формі. За видами елементів живлення мінеральні добрива поділяють на азотні, фосфорні (фосфатні), калійні (калієві), магнієві (або магнезіальні) тощо.
Форми мінеральних добрив характеризують їх види за хімічним складом, наприклад аміачна селітра, суперфосфат гранульований, калій хлористий тощо.
У широкому асортименті мінеральних добрив умовно виділяють ще й такі групи:
- для позакореневого підживлення сільськогосподарських та інших культур;
- для теплиць;
- для передпосівного оброблення насіннєвого матеріалу;
- добрива для домашнього сектору – кімнатних, балконних і клумбових рослин.
РИЗИКИ ТА ЗАГРОЗИ
Серед великої кількості хімічних речовин, які використовуються як засоби захисту рослин, найбільш небезпечними є пестициди. Саме ці хімічні речовини та їх похідні становлять левову частину так званих стійких органічних забруднювачів (СОЗ), регулювання використання яких в усьому світі підпадає під дію Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, відкритої до підписання у 2001 році. Україна приєдналась до цього міжнародного договору шляхом ратифікації у 2007 році.
Пестициди впливають на навколишнє середовище і екосистеми, призводячи до скорочення біорізноманіття, особливо внаслідок знищення бур’янів і комах, які є важливими елементами харчового ланцюгу. Крім того, пестициди мають негативний вплив на здоров’я людини, як в результаті прямої дії так і опосередковано внаслідок накопичення залишкових кількостей у сільгосппродуктах і питній воді.
Пестициди є не тільки дуже токсичними речовинами, але і досить стійкими. Стійкість пестицидів порівнюють із радіоактивними ізотопами і оцінюють також за періодом напіврозпаду – час, за який концентрація пестицидів зменшується в 2 рази. Найстійкішими є хлорорганічні пестициди.
Після обробляння культурних рослин пестициди зберігаються на їх поверхні та у ґрунті.
Період напіврозпаду в деяких пестицидів, що містять миш’як, свинець або ртуть, може затягтися до 20 років, тому що вони є дуже стійкими і майже не руйнуються під дією сонця або мікроорганізмів
Перелік заборонених до використання пестицидів: нитрофен, демитан, фосбецид, базудин, фундазол, БИ-58, граунд, примор, ровраль, пегас, байлетон, сапроль, топсин М, текто, зенкор, маврик, акробат МЦ, дитан М45, вертимек, нуелл Д, импакт, сандофан М, татту, фюзилад-супер, агритокс, эупарен М, золон, рубиган, тилт, диазинон.
Щоб звести до мінімуму негативний вплив отрутохімікатів на все живе, їх необхідно використовувати в мінімальних кількостях, зберігати в безпечному місці й суворо дотримуватися інструкції, а під час роботи з ними необхідно завжди одягати захисний костюм. По можливості ліпше використовувати низькотоксичні пестициди.
Вибираючи ґрунтові суміші слід обережно ставитися до рекламних запевнянь деяких виробників. Так, особливо мають насторожувати заяви про необхідність застосування тільки певного конкретного універсального препарату для всіх культур без урахування їх біологічних особливостей і фаз розвитку.
Потрібно пам’ятати, що навіть практично подібні хімікати різних виробників можуть дещо по-іншому діяти на рослини. Навіть якщо один із препаратів виявився ефективнішим для певної групи культур, це ще не означає, що і для іншої групи він буде ліпшим. Тому під час вибору добрив для рослин, крім властивостей самого добрива, необхідно знати й враховувати ґрунтово-кліматичні умови регіону вирощування та біологічні особливості культури.
Водночас багато екологів у світі призивають людей відмовитися від використання пестицидів на своїх приватних земельних ділянках. Замість цього пропонується застосовувати біологічні, механічні, санітарно-технічні та фізичні методи захисту рослин, а також використовувати органічні добрива.
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Нині споживчий ринок заповнено великою кількістю пестицидів та агрохімікатів різних видів, форм, призначень як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Як відомо, пропозиція породжує попит і навпаки.
Зважаючи на неоднозначність, а подекуди і надзвичайну небезпеку використання тих чи інших препаратів, сфери виготовлення, використання, реалізації та утилізації пестицидів та агрохімікатів, потребують особливого державного та правового регулювання.
Основним актом, що регулює відносини у цій сфері, є Закону України «Про пестициди та агрохімікати», який регламентує діяльність, пов’язану із державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров’я людини і довкілля застосуванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права і обов’язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.
Відповідно до чинного законодавства обов’язковою умовою завезення та застосування незареєстрованих в Україні пестицидів для цих цілей є документальне підтвердження їх державної реєстрації в країні, де вони виробляються.
Використання залишків пестицидів і агрохімікатів, термін реєстрації яких закінчився, проводиться протягом двох років
Державній реєстрації, яку здійснює у встановленому порядку Міністерство екології та природних ресурсів України, підлягають усі препаративні форми пестицидів і агрохімікатів, терміном до десяти років.
Обов’язковою умовою їх реєстрації є наявність відповідної документації щодо їх безпечного застосування, включаючи позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та позитивну еколого-експертну оцінку матеріалів, поданих для реєстрації пестицидів та агрохімікатів, методик визначення залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів у сільськогосподарській продукції, кормах, харчових продуктах, ґрунті, воді, повітрі.
Мінприроди також складає та веде Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні, який щорічно оновлюється та публікується на сайті відомства. Саме тут, кожний житель України може, у разі потреби, перевірити чи дозволений той чи інший препарат до використання в Україні, чи виготовлений та/або реалізований підприємством, яке має на це право, а отже убезпечити себе від придбання та використання фальсифікатів.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
Підсумовуючи вищенаведене, варто зазначити, що наразі не існує універсального способу захисту від шкідливої дії пестицидів та агрохімікатів на довкілля та здоров’я людини. Як завжди, уся відповідальність лягає на плечі споживача.
Щоправда, свідомий споживач має можливість аналізувати та обирати саме той засіб захисту рослин чи добриво, яке відповідає його рівню уяви про особисту безпеку для нього та оточуючого середовища.
З метою захисту від негативного впливу пестицидів та агрохімікатів у приватному садівництві та городництві необхідно свідомо обирати засоби захисту рослин та добрива:
- розуміти всі переваги та недоліки їх використання;
- у разі сумнівів, перевіряти інформацію про препарат, виробника усіма доступними шляхами: у Державному реєстрі, в Інтернеті, в органах Держпродспоживслужби тощо.
Також надзвичайно важливо чітко дотримуватися рекомендацій щодо їх застосування – дозування, строку придатності, поєднання з іншими препаратами, використання для певних видів сільськогосподарських культур, використання персональних засобів захисту.
Отже, робити вибір, який саме препарат, з якою метою та які будуть наслідки його використання у насиченому інформацією суспільстві стає легше, звісно ж, за умови бажання не бути байдужим до власного здоров’я та довкілля.
Леся КАРНАУХ, Мінприроди
