Відомо, що більшість річкових басейнів України є транскордонними. Після розширення ЄС 2007 року всі річкові басейни на заході країни є транскордонними з країнами-членами ЄС або з країнами, які підписали Угоду про асоціацію з ЄС (Республіка Молдова)

Басейн річки Дністер, наприклад, для України є типовим, оскільки, крім нашої держави, він омиває території Молдови та Польщі. Це не означає, що проблеми та стан Дністра є унікальними у порівнянні з національними водоймами, утім підходи та законодавче поле для вирішення його екологічних та соціально-економічних проблем потребують більшої уваги як водокористувачів, так і державного апарату.

 

Вдалий приклад двостороннього партнерства

У зв’язку з реформуванням водного сектору в Україні, громадяни, особливо ті, що проживають неподалік від водних об’єктів, зараз часто стикаються з питаннями щодо раціонального водокористування та охорони вод, відтворення водних ресурсів, належного дотримання національного законодавства, та в чому і для чого нам потрібно гармонізувати останнє зі стандартами Європейського Союзу. Такі питання та сумніви не є безпідставними, адже наразі в Україні відсутні ефективні економічні механізми управління водними ресурсами та стимулювання впровадження екосистемного підходу до водокористування. За умови відсутності оцінки ефективності чинної природоохоронної політики Уряд витрачає значні кошти на аварійне оздоровлення довкілля, при цьому обмежуючи бюджет на запобігання надзвичайних ситуацій.

Дністер, у свою чергу, може бути вдалим прикладом двостороннього партнерства між Молдовою та Україною заради забезпечення охорони поверхневих та підземних водних ресурсів та їхнього сталого управління. В основу Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про співпрацю в галузі охорони та сталого розвитку басейну річки Дністер (2012) були закладені міжнародні та європейські правові й організаційні основи, які, з-поміж іншого, зосереджені на виконанні вимог Конвенції щодо охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (1992) та Водної Рамкової Директиви (Директива 2000/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року, яка встановлює рамки для дій Співтовариства у сфері водної політики). У рамках співробітництва держави вже спільно працюють над розробкою двостороннього плану управління басейном річки Дністер. Усі зазначені питання двостороннього співробітництва вирішуються на рівні Комісії зі сталого використання й охорони басейну – так званої Дністровської комісії, заснованої наприкінці 2018 року.

 

Цілі водної рамкової директиви ЄС

1. Запобігання подальшому погіршенню, захист та покращення стану водних ресурсів.
2. Стимулювання відтворювального використання води.
3. Покращення водних екосистем завдяки діям та діяльності, які спрямовані на постійне зменшення скидів води, що містить у собі пріоритетні речовини, а також на припинення скидів води, що містить в собі пріоритетні небезпечні речовини.
4. Забезпечення поступового зменшення забруднення підземних вод та запобігання їхньому забрудненню у майбутньому.
5. Зменшення негативного впливу повеней і засух

 

Зверніть увагу саме на Дністер

Нагадаємо, що в межах Дністровського басейну мешкають приблизно 8 млн осіб, а на його території працюють 10 промислових гігантів. Окрім того, саме околиці Дністра стали осередком 8 національних парків та заповідників, і сама річка сприяє роботі потужних гідроелектростанцій.

Басейн Дністра є джерелом водопостачання для населених пунктів та промисловості, сільськогосподарського виробництва та рибного сектора, а також робить вагомий внесок в область рекреації. Попри таку цінність водойми для регіону, в басейні Дністра спостерігається тенденція деградації водних екосистем.

 

Басейн Дністра є джерелом водопостачання для населених пунктів та промисловості, сільськогосподарського виробництва та рибного сектора, а також робить вагомий внесок в область рекреації

 

Так, промислові підприємства та об’єкти житлово-комунального господарства є найбільшими забруднювачами через скиди недостатньо очищених стічних вод, які часом можуть містити залишки нафтопродуктів або важких металів.

Сільгоспугіддя та забудовані території також часто є причинами потрапляння шкідливих біогенних та органічних речовин у річку через поверхневий стік води.

На додаток, оранка берегів або переорювання русел малих річок, а також самовільне будівництво у природоохоронній зоні призводять до збільшення масштабів повеней.

невідповідальні сільськогосподарська діяльність та будівництво призводять до катастрофічних паводків та повеней, що пошкоджують та повністю руйнують гідротехнічні споруди.

Зміна клімату також є безумовним фактором впливу на природні ресурси та екосистеми басейну (очікувана зміна середньої температури повітря у басейні Дністра у 2021 році складе +1,1°С).

Негативна тенденція у біорозмаїтті – кількість і площа біотопів та кількість видів тварин і рослин постійно зменшується.

Вирішення цих та інших проблем залежить не лише від відповідального водокористування з боку громадян та підприємств, а й від побудови ефективної державної системи управління водними ресурсами.

Мінприроди вже активно працює над удосконаленням чинних басейнових органів для здійснення ними інтегрованого управління водними ресурсами, й, за підтримки проекту Глобального екологічного фонду, Програми розвитку ООН та Організації з безпеки та співробітництва в Європі, розпочав процес формування басейнових рад для повноцінного залучення водокористувачів на всіх рівнях. Мета новостворених органів – гарантувати збереження водних ресурсів басейну та забезпечити доступ населення до води. Саме вони відповідатимуть за екологічність і безпечність усіх процесів та гарантуватимуть врахування інтересів усіх дотичних галузей.

До прикладу, рада Дністра вже працює, об’єднавши представників центральних та місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування, сільського та житлово-комунального господарств, освіти, бізнесу та науки з Івано-Франківської, Львівської, Хмельницької, Тернопільської, Чернівецької, Вінницької та Одеської областей.

Басейни Дністра, Сіверського Дінця та Дніпра є свого роду першопрохідцями у процесі реформи. До серпня 2024 року Мінприроди разом з Держводагентством має підготувати й подати на затвердження Кабінету Міністрів України плани управління всіх дев’яти річкових басейнів України.

 

Більше про роботу Дністровської комісії – http://dniester-commission.com/.

Прес-служба проекту ГЕФ, ПРООН та ОБСЄ «Сприяння транскордонному співробітництву і комплексному управлінню водними ресурсами в басейні річки Дністер»

Фото: Anton Trava