Хоча зима і асоціюється із зимовою сплячкою у звірів, зокрема у ведмедів, однак більшість видів не менш активні, ніж влітку. Щоб у цьому переконатися, достатньо піти до лісу й виявити велику кількість слідів на снігу

Під час прогулянки лісом знайти будь-які ознаки місцевих звірів буває дуже складно. Однак взимку це набагато простіше – сніг добре фіксує сліди тварин, і можна здогадатися, хто й коли йшов тією чи іншою стежкою або відпочивав на цьому місці. Щоб навчитися читати сліди диких звірів на снігу, варто спершу поспостерігати за міськими або свійськими тваринами. Якщо зумієте розрізнити сліди кота і собаки – можна починати вивчати й сліди диких тварин. А міський парк чи найближчий ліс може стати чудовим місцем для відкриття в собі таланту слідопита.

 

Найменші сліди – полівки та миші

Одні з найменших звірів, чиї сліди можна розгледіти, – це полівки та миші. У теплий період року вони риють складну систему нір і протоптують мережу стежок. Цими ж стежками вони користуються і взимку, перетворюючи їх на ходи в товщі або під снігом. Гризуни також виходять і на поверхню, залишаючи по собі ланцюжки невеличких слідів.

Ще один з представників родини гризунів, якого можна побачити не лише в лісі, а й в міських парках, – білка. Часто за собою вона залишає не лише сліди, а й шишки, з яких дістає насіння, шкарлупи горіхів чи жолудів. До свого гнізда білки дістаються, перестрибуючи з дерева на дерево, щоб хижаки їх не вистежили за слідами. Але тоді дерево, на якому сидить білка, можна впізнати за опалими грудками снігу або обтрушеною сухою хвоєю. Проте в межах міських парків, де підгодовують білок, можна таки побачити їхні сліди, що нагадують трапецію: спереду – два довгастих сліди задніх лапок, що розходяться, а ззаду – два маленьких відбитки на одному рівні – це передні. Ширина повного відбитка приблизно 11 см, а довжина – біля семи.

Сліди більших за розміром, але не менш прудких зайців, можна побачити навіть у містах. Вухань у сніжну погоду вдень зазвичай дрімає в ямці, виритій в снігу, а от перед заходом сонця вирушає на пошук харчів. Він залишає по собі довгі ланцюжки характерних «трикутничків»-слідів. Зазвичай, два великих поруч (від задніх лап) і позаду – два маленьких, між першими (від передніх лап). Взимку зайці харчуються корою, молодими пагонами дерев та кущів, не нехтуючи й фруктовими деревами на присадибних ділянках. Погризені стебла дерев можуть також вказати на присутність зайців.

 

Сліди хижаків та як їх відрізнити від собачих

Не спить взимку і лисиця. Іноді можна побачити її лігво – невелику ямку на снігу. Під час сильних снігопадів та морозів лисиці ховаються в норах. А якщо хочете побачити сліди цього звіра – шукайте там, де водяться гризуни, навіть біля господарських обійсть. Сліди лисиць дещо схожі на собачі, але більш вузькі й симетричні. Для експерименту можна покласти сірник або рівну паличку поперек відбитку, між задніми та передніми відбитками – у лисячих слідах проходить візуальна пряма лінія. Самі ж відбитки розташовуються наче «по ниточці». Якщо уважно придивитися, то можна помітити, що подушечки двох середніх пальців лап видаються вперед, а відбитки, залишені подушечками двох крайніх пальців, розміщені позаду й охоплюють передні кінчиками кігтів з боків, розміри складають приблизно 6,5 на 5 см. Коли ж снігу багато і він пухкий – лисиці часто переходять на галоп, тоді довжина їхніх кроків збільшується до 2 м, і видно відбитки всіх чотирьох лап: задні – на одній лінії й передні – врозкид.

Сліди лисиць дещо схожі на собачі, але більш вузькі й симетричні

Вовчий слід, який не так часто і побачиш, від сліду лисиці відрізняється лише розміром. Ходять і лисиці, й вовки дуже обережно, ступаючи слід у слід. Відбитки вовчих лап також нагадують собачі, але вони симетричніші, й, знову ж таки, між пальцями можна провести умовну пряму лінію.

 

 

 

Сліди оленя, козулі та лося – чим схожі та чим відрізняються

Олені, козулі та лосі теж активні взимку. Козулі взимку збираються в групи, де головують зазвичай досвідчені самки, а самці тримаються позаду. Живляться тварини молодими пагонами дерев та гілками кущів, наприклад, чорниці. Місце відпочинку козуль можна легко помітити в лісі, бо для цього тварини розгрібають копитами сніг, разом з верхнім шаром ґрунту та лягають на деякій відстані одна від одної. Сліди ратиць козулі на глибокому снігу під час спокійного пересування нагадують звивисту борозну, що складається з низки довгастих ямок. Коли ж козуля біжить, точніше, пересувається стрибками, утворюються рвані западини з певною періодичністю. Часом їх можна сплутати зі слідами молодих кабанів. Якщо пощастить, то, за відсутності буйної рослинності, вдень можна побачити табуни козуль чи оленів.

Відбитки копит оленя також нагадують кабанячі – вони трохи більші за сліди козулі, але менші, ніж лосині. Олені, так само, як і козулі, при спокійному пересуванні стають лише на великі ратиці, а під час бігу – на задні маленькі ратиці. Сліди самок довші й вужчі, а у самця – кругліші й широкі. Довжина відбитку складає від 6,5 до 9,5 см, ширина – 5-7 см. Довжина кроку – 50-60 см, а ширина доріжки слідів – 15-20 сантиметрів.

Разом з оленями під’їдають молоді пагони та гілки дерев і кущів лосі. Поки точаться баталії щодо включення лося до Червоної книги України, ці тварини гуляють лісами. Сліди лося відрізняються від оленячих дуже просто – вони більші за розміром. Крім того, розрізи копита розходяться більше, а йдучи, лось завжди опирається не лише на передні ратиці, а й на дрібні задні. Відбиток досить широкий, що пояснюється проживанням часто на заболочених місцевостях. Ширина відбитку ратиць передньої ноги складає 8,5-10,0 см, задньої – 8 см, хоча можливі й більші розміри. Задні ратиці віддалені від передніх на відстань до 5 см. Довжина кроку –  120 сантиметрів.

 

Побачив сліди кабана – краще триматися якомога далі

Сліди кабанів схожі на сліди домашніх свиней. Відбитки на снігу за розмірами нагадують сліди оленя, але мають головну відмінність – кабани завжди стають на задні ратиці, які, на відміну від оленячих чи козулі, дещо рознесені по різні сторони, виходять за межі ширини передніх ратиць. Дикі свині в пошуках корму рухаються стадами. Вони розгрібають сніг та опале листя, знаходять жолуді, горіхи, личинки різних комах, гризуть кору дерев. Тому часто місця, де побували кабани, можна легко впізнати. А ось знайшовши сліди кабана, краще піти в інший бік, щоб не наражати себе на небезпеку. Якщо кабанів спровокувати, наприклад, зайти на їхню територію або порушити спокій, – вони можуть стати агресивними та навіть розірвати людину своїми іклами.

Дуже рідко можна побачити сліди рисі, що схожі на котячі, але більші та кругліші, з відбитками подушечок пальців, а іноді кігтів. Рись – рідкісний вид, занесений до Червоної книги України, який зустрічається у Карпатах та Поліссі. Всесвітній фонд природи WWF в Україні працює над тим, щоб вивчити та захистити рись у природі України.

Лише на перший погляд взимку все завмирає та засинає. Насправді ж природа живе своїм повноцінним життя, і щоб це побачити, достатньо вибратися у ліс й подивитися під ноги.

 

Тетяна КАРПЮК, WWF в Україні

Фото в заголовку: pixabay.com