«Утримання у неволі цих прекрасних тварин заради комерційної мети є дикістю. Цей жах має стати частиною минулого». Із фільму «Звільніть Віллі»

19 лютого відзначався Міжнародний день захисту морських ссавців. Цей день вважають днем захисту не лише китів, а й усіх морських ссавців та інших живих істот морів та океанів. Відзначають його з 1986 року, коли після 200-річного винищення китів Міжнародна китобійна комісія ввела заборону на китовий промисел та торгівлю китовим м’ясом. Щороку цього дня різні природоохоронні організації проводять акції на захист китів та інших морських ссавців.

В Україні цю дату можна назвати днем захисту дельфінів, адже вони є єдиними представниками морських ссавців, які живуть у наших солоних водах.

Крім того, щорічно 4 липня у Міжнародний день дельфінів-полонених у всьому світі проходять пікети за ініціативи борців за права тварин, адже утримання дельфінів та інших морських ссавців у неволі та використання їх у мілітаристських цілях – неприпустимі.

Дельфіни відомі людині з давніх часів, але все одно залишаються для нас таємницею. Ці морські мешканці наділені високим інтелектом, силою, рухливістю, швидко і легко навчаються. Завдяки еластичній шкірі вони пересуваються до 40 км/год. Ще дельфіни можуть пірнати на глибину до 300 м без ознак кесонної хвороби, яка загрожує водолазам. А їхня здатність до ехолокації!

У Чорному морі мешкає три види дельфінів: дельфін-білобочка (Delphinus delphis), афаліна чорноморська (Tursiops truncatus) та азовка, або фоцена звичайна (Phocoena phocoena). Найбільший із них – афаліна, найменший – азовка (морська свиня, пихтун). Усі вони занесені до Червоної книги України.

Інший вид

Дельфіни та кити – істоти дивні, таємничі. Люди, які плавали з дельфінами, стверджують, що виникає відчуття, ніби ти гуляєш вулицею серед симпатичних людей. Цікаво, що дельфіни обирають не всіх – від деяких вони просто пливуть, не беруть у компанію – і край. Дельфіни вміють спілкуватися, у деяких видів спостерігаються стійкі родинні зв’язки. Вчені з’ясували, що у кожного дельфіна є ім’я, яке він отримує при народженні.

Відомо безліч фактів, коли дельфіни надавали допомогу людям, які тонули у морі. А в Одесі минулого року зафіксували два випадки, коли поранені дельфіни добровільно припливали по допомогу до людини.

«Загалом вплив дельфінів на людей неймовірний! Ті, кого ці морські гіганти приймають до своєї компанії й потім плавають із ними разом, часто не можуть стримати сліз. Вони відчувають катарсис. Чому так відбувається – пояснити неможливо», – стверджують в Асоціації рибалок України.

Багато дослідників вважають, що дельфіни створили свою морську цивілізацію. Люди вийшли з води на сушу, дельфіни залишилися, де були. Є чудова фраза: «Людство створило гроші, телебачення та атомну бомбу. Дельфіни щасливі без усього цього». Є над чим замислитися, чи не так?

Розумні істоти

Чи справді ці тварини такі розумні, що заслуговують визнання своїх прав? «Звичайно! – говорить професор біології Хуан Гонсальво з НДІ «Тетіс» (Італія). – Дельфіни мають самосвідомість, бо вони можуть впізнавати себе в дзеркалі, годують хворих родичів і допомагають рибалкам. Вони навіть сумують за загиблими дитинчатами, як люди». Професор Гонсальво спостерігаючи за афалінами, які живуть у затоці Амвракікос біля західного берега Греції, одного разу побачив матір поруч із мертвим немовлям. Вона підняла трупик дитинчати над поверхнею моря в очевидній спробі змусити його дихати. «Це повторювалося знову і знову, з різним ступенем відчаю, впродовж доби, – згадує Гонсальво. – Увесь цей час мати з ним не розлучалася. Вона видавала звуки, торкаючись до дитинчати носом і грудними плавниками. І покинула труп, тільки коли остаточно переконалася, що «воскресіння» неможливе».

Враховуючи неабиякі інтелектуальні здібності морських ссавців, для них необхідно прийняти білль про права, що дозволить поводитися з ними, як з особистостями, які не належать до людського роду. Так вважають українські екологи та фахівці Гельсінкської групи, до якої входять члени британського Товариства захисту китів і дельфінів.

«Декларація прав китоподібних у разі її зведення в ранг закону захистить їх від утримання в дельфінаріях і нападу з боку браконьєрів. Організатори китових сафарі будуть зобов’язані дотримуватися правил поваги до приватного життя китів. А нафтові та будівельні компанії – враховувати наслідки своїх дій для життя цих створінь», – говорить голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков.

Сітки та гачки

В Україні впродовж року гинуть сотні дельфінів. Основна причина – браконьєрські неводи. Перший показник, що тварини побували в неводах – це відрізаний браконьєрами верхній плавник. Дельфін заплутуючись у неводах задихається і гине. Ще одне красномовне свідчення – це рвані сліди на боках дельфінів. Браконьєри виставляють багатокілометрові варварські знаряддя лову на осетрових – гаки. Ось вони й наносять дельфінам страшні рани.

Так само дельфіни дуже чутливі до забруднення моря промисловими та побутовими стоками. Найяскравішим свідченням того, що відбувається інтенсивне забруднення акваторії моря, стала історія 2017 року, коли лише впродовж місяця на берег викинулися і загинули понад 100 чорноморських дельфінів. Учені губилися у здогадках щодо такої масової загибелі тварин, популяція яких у Чорному морі й так невелика. Були розглянуті кілька варіантів, але до єдиного висновку так і не дійшли.

«Клітка», яку створила людина

Працівникам дельфінаріїв подобається говорити публіці, що дельфіни не стали б слухатися, якби не були щасливі – адже вони постійно усміхаються. Але більшість відвідувачів дельфінаріїв не знають, що за цією «усмішкою» криються страждання тварин.

Косатки належать до сімейства дельфінових. Це найбільші тварини з тих, які утримуються в неволі. Діти все життя не розлучаються з матір’ю. Їхні сім’ї складаються з матері, дорослих синів і дочок і їхніх нащадків. Члени сім’ї спілкуються на своєрідному «діалекті», притаманному тільки цій сімейній групі. Дельфіни плавають зграями, кількість тварин в яких коливається від трьох до десяти. Уявіть собі, який шок вони переживають, коли когось із них виривають з цієї міцної, згуртованої родини.

«Навіть якщо забирають лише одного дельфіна або косатку, то руйнується життя всієї родини, – кажуть в Асоціації рибалок України. – Наприклад, щоб зловити дорослу самку, люди на моторних човнах женуть усю зграю на мілководдя. Дельфінів оточують сітками, які потім закривають і піднімають. Непотрібних дельфінів викидають у воду. Деякі з них помирають від психологічного шоку. У інших повільно розвивається пневмонія через воду, що потрапила в легені через дихальну систему. У вагітних самок може статися викидень».

Ті косатки та дельфіни, які не постраждали під час цієї трагедії, іноді намагаються врятувати своїх близьких. Коли поблизу канадських берегів спіймали й відвезли в Сіетл Наму, дику косатку, зграя її одноплемінників гналася за кораблем багато миль.

Адаптація до чужого світу

У природі косатки та дельфіни пропливають до 160 км на день. Але у дельфінаріях їх розміщують у басейни, довжина і ширина яких 7,3 м, глибина – 1,8 м. Дикі косатки та дельфіни можуть перебувати під водою до 30 хвилин, вони зазвичай проводять лише 10–20% часу на поверхні води. Але, оскільки басейни неглибокі, тварини більш ніж половину часу перебувають на поверхні води. Фахівці вважають, що саме з цієї причини у більшості косаток у неволі слабшають спинні плавники.

Дельфіни пересуваються за допомогою ехолокації. Від сонарних хвиль вони отримують інформацію про всі предмети, їхні форми, консистенцію і розташування. У басейнах реверберація їхніх власних сонарів, що відбивається від стін, доводить до божевілля деяких дельфінів.

У неволі чистота підтримується за допомогою хлору, сульфату міді та інших їдких хімікатів, тому багато дельфінів плавають із закритими очима, а деякі сліпнуть. Департамент сільського господарства США видав указ про закриття дельфінарію «Світ океану», коли з’ясувалося, що через занадто великий вміст хлору у воді в дельфінів облазила шкіра.

«Полонених» дельфінів і косаток силою змушують вчитися трюків. Колишні дресувальники кажуть, що голод й утримання на самоті – це звичайні види дресування. У дельфінаріях тваринам перед виступом іноді недодають 60% їжі, щоб вони переживали гостре відчуття голоду і виконували трюки краще. Застосовують і покарання: цих комунікабельних тварин просто залишають на самоті у загоні й не звертають на них уваги. Це психологічні тортури. Не дивно, що через це дельфіни перебувають у стані жорсткого стресу. Іноді стрес настільки сильний, що дельфіни знищують себе. Жак-Ів Кусто і його син Жан-Мішель, які стали свідками того, як дельфін навмисно багато разів бився тілом об стіну, поки не помер, заприсяглися ніколи більше не брати з дикої природи жодного морського ссавця.

Трагічні наслідки полону

Якби дельфінам жилося добре в дельфінаріях, то тривалість їхнього життя була б значно довша, ніж на волі, бо, на відміну від їхніх вольних родичів, немає небезпеки наразитися на хижака або загинути від брудної води. Однак дельфінарій – це смертний вирок для косаток і дельфінів.

На волі дельфіни живуть від 25 до 50 років. Самці косаток живуть 50–60 років, самки – 80–90 років. У дельфінаріях косатки рідко доживають до 10 років. Більш ніж половина дельфінів помирає протягом перших двох років. Ті, які долають цей бар’єр, живуть у середньому 6 років.

Через велику смертність тварин у дельфінаріях, а також через те, що морські ссавці дуже важко піддаються розмноженню в неволі, власникам постійно доводиться ловити нових тварин.

Закон один, але в ньому багато дірок

Впродовж десяти років «Асоціація рибалок України», Всеукраїнська екологічна ліга разом з іншими громадськими організаціями борються за ПРАВА дельфінів в Україні, проводять акції протесту, подають заяви до природоохоронних і правоохоронних структур, до судів, домагаючись закриття цих варварських розважальних закладів.

«Україна декларує світовій спільноті, що встала на шлях сталого розвитку. А він передбачає цивілізоване, дбайливе співіснування з навколишнім середовищем і шанобливе ставлення до живих організмів, що живуть поруч із нами. Як відомо, дельфіни є високоінтелектуальними ссавцями з високорозвиненою соціальною організацією. Згідно з останніми дослідженнями, вони звертаються одне до одного на ім’я і можуть запам’ятовувати унікальні імена – звуки, що подаються старими друзями та почуті ними лише одного разу 20 років тому. Крім того, у дельфінів є своя мова.

Для високорозвинених дельфінів перебувати в замкнених просторах дельфінаріїв те саме, що перебувати у концтаборі. Знаєте, мороз по шкірі, коли на запитання «Як почуваються дельфіни?» один зі співробітників дельфінарію відповів: «А як почувався Іхтіандр у бочці з морською водою? Сумують вони, часто хворіють. Але дельфіни настільки вірять і люблять людину, що на кожен виступ виходять зі своєю приголомшливою, тільки їм властивою посмішкою!». Скільки разів громадськості вдавалося домогтися, щоб різні державні служби закривали дельфінарії. Але все це було тимчасово і через якийсь час чиновники знімали всі заборони, закривши очі на протиправну діяльність дельфінаріїв.

У сучасної людини стерлися поняття співчуття, любові до навколишнього природного світу, до живих істот навколо неї, які є рівноправними мешканцями планети Земля. На місце цих почуттів прийшла жага наживи будь-якими методами та за будь-яку ціну. Заробляють ці «дельфіноторговці» на екзотиці. Адже не кожна мама може звозити свою дитину до моря, де дельфінів ще можна побачити на свободі. Якщо йти за такою логікою, то не кожна людина може дозволити собі подорож до Африки, щоб побачити пігмеїв, або Філіппін, Японії. Але це ж не означає, що філіппінців, японців потрібно возити по країні в цирку шапіто, змушуючи їх проробляти усілякі акробатичні трюки за юшку і поблажливе поплескування по голові. Усе це вкрай жорстоко і нелюдяно – убивати права і свободи живих істот, що живуть поряд із тобою».

Олександр Чистяков, голова «Асоціації рибалок України»

Також «Асоціація рибалок України» ініціює створення Курсів навчання допомоги диким дельфінам, що опинилися у небезпеці. На них волонтери дізнаються, що треба робити, якщо виявлено пораненого дельфіна на березі, як надати йому першу медичну допомогу. В Асоціації дуже сподіваються, що грамотна допомога громадськості буде дуже корисною.

Те, що сьогодні відбувається навколо проблемної теми вилучення дельфінів із природного середовища і подальшого їхнього утримання в неволі, є повна плутанина. У нашій країні закони, які приймалися в ім’я порятунку морських ссавців, насправді не працюють або мають такі «дірки», через які «заради бізнесу» можна легко пропхати навіть найсерйозніші порушення.

2003 року, коли Україна ратифікувала міжнародну угоду ACCOBAMS, вилучення з природи китоподібних стало можливим лише з метою порятунку та реабілітації. Теоретично ця угода допускає і, навіть більше, передбачає можливість вилучення з природного середовища хворих або поранених тварин для їх лікування і подальшого повернення в природне середовище. Однак саме з подальшим поверненням тварин до моря стали виникати труднощі. І діячі екологічного руху поставили питання про те, що деякі центри під приводом порятунку ловлять навіть здорових дельфінів, щоб потім їх вигідно продати (орієнтовна вартість однієї особини – до 40 тис. доларів).

«Якщо Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» збігається з вимогами міжнародної угоди ACCOBAMS і говорить про те, що порушенням закону є ненадання допомоги тваринам, які потрапили в біду (тобто для цього не потрібні ніякі дозволи), то закон «Про Червону книгу України» говорить: «Червонокнижні рослини та тварини можуть бути вилучені з природного середовища тільки на підставі дозволів Мінприроди. І поки вони не отримані, служби не можуть навіть із берега забрати пораненого дельфіна, якого ще можна врятувати», – каже юрист ГО «Захист» Артем Висоцький.

Жорсткі методи

Точна кількість афалін у Чорному морі невідома: приблизно 10 тис. особин (згідно з даними Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) 2008 року). Ці найпопулярніші в дельфінаріях тварини мають дуже складну соціальну структуру. Від чого залежить чисельність груп, теж невідомо. Афаліни живуть до 50 років, досягають статевої зрілості на 10–15 рік. Самка народжує раз на три роки. У будь-якому віці певна кількість тварин гине. На сто особин приблизно припадає 15 статевозрілих самок. Якщо з такого стада вилучити три вагітні самки, то можна підірвати репродуктивну функцію всього стада. І це цілком може негативно позначитися на добробуті цілої популяції.

Тому в США і Європі існують жорсткі межі вилучення дельфінів із природного середовища: беруть ту мізерну кількість викинутих на берег дельфінів, які при цьому залишилися живі, але настільки хворі або поранені, що шансів вижити в природному середовищі у них немає.

У нашій країні таких обмежень не було: на око вирішувалося, що тварина безпорадна. Крім того, існувала й інша практика – іхтіологи на швидкохідних катерах ганяються за дельфінячим стадом впродовж кількох годин. Через годину-півтори від стада починають відставати ослаблені хворобами дельфіни. Ще через годину практично без сил залишаються найслабші. Їх і виловлюють. Мабуть, найбільш «слабкими» за такої гонитви можуть виявитися саме вагітні самки, які до того ж відчувають сильний стрес.

Ще один заплутаний момент – це післяреабілітаційне повернення дельфінів до моря, яке було прописано у всіх програмах і дозволах на вилов. Виявляється, зробити це практично неможливо, наявні у світі методики в Україні не відпрацьовані.

«У дельфінаріях тварин годують розмороженою рибою, і корм дельфіни отримують не у воді, а в повітрі, що в природі трапляється дуже рідко. В умовах неволі дельфіни утримуються в невеликому об’ємі води, в замкнутому просторі, їх вчать підкорятися командам. Щоб випустити тварину на волю, його треба відучити від усіх цих «навичок» і звичок, що зробити вкрай важко і дорого, – зазначає екс-дресувальник дельфінів Олексій Потапенко. – Зі свого досвіду скажу, що після півроку перебування в неволі, дельфін не може адаптуватися до природного середовища: він взагалі не реагує на живу рибу».

Деякі вчені стверджують, що випускати тварину з неволі в природне середовище небезпечно для диких родичів. Цитологія та біохімія крові тварин показує, що до двох років перебування в неволі дельфіни відчувають стрес, потім впродовж двох років проходить процес адаптації, і тільки на п’ятому році вони звикають.

На тлі стресу виникають або пневмонія, або виразка шлунка, або інші ускладнення. При цьому тварина піддається впливу патогенної мікрофлори. І якщо в умовах дельфінаріїв вихованці постійно прищеплюються, перебувають під наглядом і тому не заражають одне одного, то що може статися, якщо стадо прийме назад хворого родича, невідомо. Цей процес не вивчений. Тому їх у природне середовище треба випускати якомога швидше або, якщо швидко це зробити неможливо, необхідно створювати умови, наближені до природних.

Учені та громадськість вже давно говорять, що необхідно на законодавчому рівні створити спеціалізований заказник загальнодержавного значення (Центр реабілітації), в якому тварини будуть перебувати в природному для них середовищі (використавши для цього одну із заток Чорного моря), що полегшить подальше їх випускання в море.

Однак це питання Мінприроди так і не розглянуло. Так само можна було б вже давно скласти каталог ідентифікаційних ознак усіх дельфінів, що перебувають у неволі, як це робиться у світі, і тоді стало б можливим відстежувати долю кожної тварини.

Поступова відмова

Зараз все більше людей розуміють, що дельфінам, косаткам та іншим морським ссавцям не місце в неволі. У Канаді тепер заборонено ловити й експлуатувати білух. У Бразилії використання морських ссавців для розваги незаконне. В Англії всі дельфінарії закрилися під впливом протестів громадськості. В Ізраїлі імпорт дельфінів для використання з розважальною метою заборонено. У штаті Південна Кароліна дельфінарії повністю заборонені, в інших штатах також скоро з’являться закони, що забороняють або обмежують перебування в неволі морських ссавців. Коста-Рика стала першою у світі країною, яка заборонила утримання в неволі дельфінів і китів. Уряд Індії присвоїв дельфінам статус «особистостей, що не належать до людського роду» і заборонив їхній виступ у неволі – у дельфінаріях, акваріумах, океанаріумах. Дельфіни в Індії мають «свої власні особливі права».

На сьогодні 14 з 28 країн ЄС можуть пишатися відсутністю дельфінаріїв. Багато з них уже заборонили використання диких тварин у цирках.

У болгарському законодавстві вбивство дельфінів класифікується як злочин, відповідно до нової поправки до Кримінального кодексу, яка передбачає до трьох років позбавлення волі й штраф у розмірі від 1000 до 10 000 левів за жорстоке поводження з цими тваринами.

До окупації Криму в Україні діяло чотири Центри порятунку дельфінів, створені на базі дельфінаріїв: у Євпаторії (Донузлав), Севастополі (Артбухта), смт Лівадії та Карадагському природному заповіднику. У цих центрах були організовані мобільні загони з необхідним набором устаткування і матеріалів, які за викликом громадян або екологічних служб виїжджали на місце і проводили необхідні роботи з порятунку дельфінів. Крім того, по всій території АР Крим працювали опорні пункти порятунку китоподібних: в Казантипській та Каркінітській затоках, на мисах Опук та Март’ян.

У Криму діяло вісім дельфінаріїв: у Євпаторії, Феодосії, Коктебелі, Лівадії, Партеніті, Виноградному і два – у Севастополі – «Державний океанаріум» і дельфінарій в Артилерійській бухті.

Чому кити та дельфіни викидаються на сушу

Існують різні думки з цього приводу:

Забруднення світового океану. Є випадки, коли вчені, обстежуючи дихальні шляхи ссавців, які викинулися, знаходили там сліди нафтопродуктів;
Хвороби. Здійснити такий крок тварину може «змусити» зараження паразитами;
Взаємовиручка. Дельфіни дуже розумні тварини, тому прагнуть допомагати побратимам. Якщо один дельфін потрапив у біду, інші, можливо, кидаються йому на виручку, не підозрюючи, що на них чекає загибель;
Шум від підводних човнів і кораблів. Якщо ватажок втрачає слух через занадто гучний шум суден, а потім дезорієнтується та викидається на берег, вся зграя йде за ним;
Природний баланс. Японці вважають, що таким чином дельфіни контролюють свою популяцію;
Зміна океанічних течій. Холодні течії змушують китів шукати тепліші місця біля берегів, але вони не завжди можуть розрахувати відстань;
Вплив магнітного поля. Деякі фахівці доводять, що у китів і дельфінів є спеціальне орієнтування, щось на зразок внутрішнього компаса. У разі збою в його роботі тварини виявляються на суші. Як припускають дослідники, основна причина масових самогубств китоподібних – зміни в магнітному полі Землі під час сонячних штормів. Ці зміни настільки сильні, що здатні вивести з ладу електроприлади, системи радіозв’язку та GPS-навігації. NASA проводить дослідження, щоб з’ясувати, чи дійсно сонячні шторми можуть впливати на поведінку тварин. Це дало б змогу передбачити, запобігти та врятувати тварин від загибелі.