Дату заснування Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника не забудеш і не сплутаєш з жодною іншою. Створений Указом Президента України 26 квітня 2016 року, рівно через 30 років після трагедії світового масштабу, Заповідник започаткував принципово інший етап існування території, що постраждала від радіоактивного забруднення. А саме – її відродження
Здавалось би, три роки для становлення й розвитку такої складної природоохоронної структури міжнародного масштабу – це зовсім мало. Перші кроки, інтуїтивний пошук власного шляху… З іншого боку, в ці роки закладався фундамент Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (далі – Заповідник, ЧРЕБЗ), так би мовити, старт для наступного потужного ривка.
Про які важливі досягнення тих років варто згадати, роботу над якими помилками зробити, на яких перспективних планах сконцентруватись – про все це і не тільки в інтерв’ю з в. о. директора ЧРЕБЗ Олександром ГАЛУЩЕНКОМ.
НС плюс: Кожен з напрямків діяльності Заповідника – важливий і цікавий по-своєму. Та все ж, що є найважливішим і найсуттєвішим у його розвитку за перші роки від заснування?
ОГ: На сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що новостворений Заповідник вже відбувся як природоохоронна і наукова установа. Від дати фактичного початку роботи минуло рівно два роки: юридичну особу «Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» зареєстровано 30 березня 2017-го. За цей час ми здобули чимало перемог і досягнень. Цьому сприяла також загальнодержавна політика стосовно зони відчуження й нові підходи в галузі управління цією територією. Наш молодий Заповідник отримав підтримку й допомогу як з боку держави, так і міжнародних інституцій.
У діяльності Заповідника можна виокремити кілька основних досягнень. По-перше, забезпечення повноцінного функціонування установи: відкриття офісних приміщень, їхній ремонт, оснащення робочих місць меблями, оргтехнікою, необхідними матеріалами тощо. По-друге, відділи формувались і комплектувались не просто згідно зі штатним розписом, а шляхом відбору справжніх професіоналів, відданих своїй справі. По-третє, і це дуже важливо, для ЧРЕБЗ була придбана необхідна техніка й транспортні засоби. Ми добре обізнані щодо матеріально-технічного забезпечення в інших заповідниках, а тому вдячні всім, хто підтримав і підтримує нашу молоду установу в цьому питанні.
Крім цього, Заповідник активно розвивається у науковому напрямі: вже сформована і працює науково-технічна рада та бюро НТР, проводяться експедиції з вивчення флори та фауни зони відчуження, на виході – ІІ том Літопису природи. Співробітники наших наукових підрозділів – активні учасники науково-практичних конференцій та міжнародних проектів.
За останні місяці до установи звернулося кілька вітчизняних інститутів та організацій з пропозиціями про співпрацю. Це свідчить про те, що зона відчуження і процеси, які там відбуваються, надзвичайно актуальні для дослідників.
НС плюс: Якою б різноплановою діяльністю не займався Заповідник, охорона та збереження флори й фауни цієї частини Полісся завжди буде серед пріоритетних. Екологи, науковці й просто любителі природи радіють, спостерігаючи, як тваринний і рослинний світ цього регіону поступово повертається до свого первісного стану. Наскільки різноманітним і цікавим є цей світ? Чи дійсно зона відчуження стала для диких братів наших менших домом?
ОГ: Підкреслю, що професійні любителі природи не просто пасивно спостерігають за відродженням місцевого тваринного світу, а доволі часто приїжджають сюди проводити дослідження. Наприклад, цієї весни Заповідник став своєрідним місцем паломництва бердвотчерів (орнітологів-любителів) з різних куточків країни. Під час однієї з таких експедицій дослідникам вдалося зафіксувати рекордну кількість червонокнижних орланів-білохвостів – 37 особин (впродовж двох днів), а також безліч інших пернатих: лебедів-кликунів, канюків, тетеруків, різних видів дятлів, снігурів, синичок тощо.
На території Заповідника вже зафіксовано понад 320 (із 410, що зустрічаються в регіоні) видів хребетних тварин, з яких 66 занесені до Червоної книги України та міжнародних природоохоронних списків. Не менш різноманітний і рослинний світ – понад 1200 видів вищих судинних, з яких 61 вид – особливо цінні рослини, що підлягають охороні.
Масштаби Заповідника відіграють не останню роль у відтворенні й примноженні великих тварин. Тут розкошують лосі, олені, ведмеді, коні Пржевальського. За прогнозами науковців, європейський бик (зубр), сліди перебування якого вже кілька разів фіксували дослідники, теж може стати звичайним «компонентом» зоокомплексів європейського Полісся.
НС плюс: Усі 227 гектарів Чорнобильського заповідника фактично відкриті для дослідження та вивчення не лише українськими вченими, а й представниками міжнародних організацій. Така співпраця – взаємовигідна, бо дозволяє всебічно ознайомлюватись з питаннями радіаційного впливу та його наслідків як на природу, так і на людину. На яких міжнародних проектах зосереджений сьогодні ЧРЕБЗ?
ОГ: Чорнобильський заповідник є одним з найпривабливіших об’єктів для вивчення з боку різноманітних міжнародних організацій. Це дає нам можливість бути учасником міжнародних проектів та заходів. Так, у межах програми SATREPS ми підписали угоду про спільні дослідження з Національною корпорацією Університет Фукусіма (Японія). Заповідник є також учасником проекту ГЕФ/ЮНЕП та британського проекту ICLEAR.
Наші постійні партнери – білоруська сторона. І це не лише виконання демаркаційних робіт (у Заповідника понад 150 км спільного кордону з Республікою Білорусь), але й реалізація заходів щодо зміцнення міжнародного співробітництва з сусідньою країною та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
НС плюс: Скільки б років не тривав розвиток Заповідника й відродження живого світу зони відчуження – це процес перманентний і безкінечний. Однак він все ж має різні етапи. До чого ЧРЕБЗ прагне сьогодні? Які плани на найближчу перспективу? Чи очікувати кардинальних змін у наступні три роки його діяльності?
ОГ: Сьогодні один з пріоритетних напрямів розвитку Заповідника – розбудова ефективної системи контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на його території, посилення режиму охорони Заповідника та його природних об’єктів. Уже зараз у нас сформовані й укомплектовані екіпажі, які здійснюють патрулювання на контрольно-пропускних пунктах та водних об’єктах у межах ввіреної нам території.
Ще один новий напрям, над яким ми активно працюємо, – впровадження інноваційних технологій для оптимізації системи відвідування Заповідника та візуалізація його території в інтернет-просторі.
У найближчих планах – вдосконалення менеджменту установи з урахуванням особливого статусу зони відчуження, а також подальший розвиток співпраці з міжнародними, науковими, науково-дослідними та освітніми установами.
Наші найамбітніші плани – відкриття лабораторної та лабораторно-експедиційної платформи для міжнародних досліджень та створення міжнародного транскордонного біосферного резервату разом із суміжними установами – природним заповідником «Древлянський» та Поліським державним радіаційно-екологічним заповідником (Білорусь).
НС плюс: Судячи з наданої вами інформації, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник у перші роки свого існування отримав не тільки міцний фундамент. Уже зведено й стіни-напрями, над якими установа успішно працює. Доводиться до логічного завершення система охорони території Заповідника, як її захист-дах. Усього лише за два роки колектив установи наповнив цей об’єкт багатьма природоохоронними, науково-дослідними й просвітницькими смислами. Але, як часто буває, все найцікавіше – ще попереду. Тому бажаємо Заповіднику й надалі розвитку на території, відродження якої – факт доконаний і безсумнівний.
Розмову вела Аліна ЖУК
